Рассматриваются закономерности формирования визуального образа в пластическом мышлении и создания на его основе изображения. На большом историческом материале моделируется пластическое отношение художника к изображаемому им миру как интеллектуальная способность и как образотворческая деятельность. Выделяется его конструктивный элемент - "маска". Исследуется ее структура и функции в канонической и неканонической системах художественной деятельности. Делается вывод о социально-культурной соотнесенности двух-вербальной и иконической -знаковых систем как механизме создания, сохранения и трансляции во времени пластического образа.

Розглянуто питання співвідношення теорії мови та теорії мистецтва як формалізації поняття "живописний аналог культурного концепту", його матеріально-духовної паралелі, алоконцепту, а також здійснено спробу визначити інтерпретанту естетичного знаку у контексті семіотики культури, мови та мистецтва.

Рассмотрен вопрос общности теории языка и теории искусства в плане формализации понятия "живописный аналог культурного концепта", понимаемый как его материально-духовная параллель или алоконцепт, а также осуществлена попытка определения интерпретанты эстетического знака в контексте семиотики культуры, языка и искусства.

In the article the idea of picturesque clone cultural concepts is esteemed and the attempt implements to give him formal definition.

Проаналізовано питання орнаментального мистецтва як засобу комунікації та носія інформації, а також розуміння його художнього змісту як складної полісемантичної комунікативно-інформаційної системи. Ключовими моментами цієї проблеми є аналіз основних компонентів орнаменту та дослідження особливостей орнаментального мистецького доробку.

Проанализирован вопрос орнаментального искусства как средства коммуникации и источника информации, понимание его художественного смысла как сложной полисемантической коммуникативно-информационной системы. Основными моментами рассматриваемой проблемы становятся анализируемые главные компоненты построения орнамента, а также исследование особенностей наследия орнаментального искусства.

For a public consideration is proposed the scientific article that's made out the analysis of ornamentation Arts question that is considered as means of the communication and a source of information. Ornament is considered in its turn as a complicatedmulti-semantically found out system with originally deep and composed hardly artistic sense. There're main components of constructed scheme of ornaments, and also characteristics of its art is looked though in the proposed article. The question is touched by author is coming out as a really actual because of deep interest to the problematic topic of information showed out by sociality.

Наголошено, що суттєві зміни способів естетичного сприйняття у добу постмодерну обумовлюють необхідність розгляду метафори візуального мислення у контексті культурно-історичного підходу.

Акцентировано, что существенные изменения способов эстетического восприятия в эпоху постмодернизма обусловливают необходимость рассмотрения метафоры визуального мышления в контексте культурно-исторического подхода.

Essential changes of ways of aesthetic perception in epoch of a postmodernism cause necessity of consideration of a metaphor of visual thinking for a context of the cultural - historical approach.

Представлено символ як смислову характеристику декоративного твору та як невід'ємну частину загальногокультурного процесу.

Представлено символ как смысловую характеристику декоративного произведения и как неотъемлемую часть общекультурного процесса.

A symboll as semantic performance of decorative product. The integral part of the socially cultural process.

Зважаючи на засоби художньої абстракції та номінації у мистецтві, здійснено спробу розглянути нефігуративне мистецтво як своєрідну абстрактну семіотику та надати їй відповідного визначення.

С учетом принципов абстрагирования и именования в искусстве, осуществлена попытка рассмотреть нефигуративное искусство как своего рода абстрактную семиотику и дать ей соответствующую интерпретацию.

In the article, resting on principles abstracting and naming in arts, the attempt is carried out to consider not-imaging art as some kind of abstract semiotics and to give her the conforming interpretation.

Зроблено спробу визначити підходи до філософсько-мистецтвознавчого аналізу естетико-символічного вираження емоційно-чуттєвого кордоцентризму як архетипової ментальної складової української естетичної свідомості у народній картині "Козак Мамай".

Предпринята попытка определить подходы к философско-искусствоведческому анализу эстетико-символического выражения эмоционально-чувственного кордоцентризма как архетипической ментальной составляющей украинского эстетического сознания в народной картине "Казак - Мамай".

Зазначено, що текстуальний аналіз костюма дозволяє зрозуміти його соціокультурну природу, дослідити взаємний вплив костюма та тіла людини, а також розкрити зміст естетичного ідеалу.

Отмечено, что текстуальный анализ костюма позволяет понять его социокультурную природу, проследить взаимовлияние костюма и тела человека, а также уточнить содержание эстетического идеала.

Text analysis permits to understand the social and cultural nature of costume, coupling effect the costume and body, to precise the substance of aesthetic ideal.

Наведено різні підходи до аналізу проблеми символу, запропоновано основні його концепції в психоаналізі, структуралізмі, герменевтиці та інтуїтивізмі в естетичному аспекті. Розглянуто специфіку символізації в класичному мистецтві та модернізмі, а також проблему символу в інтуїтивістській філософії О.Ф.Лосєка.

Приведены различные подходы к анализу проблемы символа, предложены основные его концепции в психоанализе, структурализме, герменевтике и интуитивизме в эстетическом аспекте. Рассмотрены специфика символизации в классическом искусстве и модернизме, а также проблема символа в интуитивистской философии О.Ф.Лосека.

Висвітлено соціально-філософські аспекти "дерева-символу". Проаналізовано символ дерева в поетичній творчості Лесі Українки, його роль у традиційній культурі українців, весільній обрядовій пісенності у регіональному аспекті. Розглянуто питання використання деревної рослинності у фітодизайні, ландшафтній архітектурі та озелененні. Описано механізм дії мінералізованої (пластової) води на сільськогосподарські рослини, декоративні властивості гідрофільних рослин, перспективних для озеленення водних екосистем урбанізованих територій. Розкрито ареалогічну структуру та визначено цінність інтродукції деревно-чагарникових видів рослин ботанічного саду Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського.

Освещены социально-философские аспекты "дерева-символа". Проанализирован символ дерева в поэтическом творчестве Л.Украинки, его роль в традиционной культуре украинцев, свадебной обрядовой песенности в региональном аспекте. Рассмотрены вопросы древесной растительности в фитодизайне, ландшафтной архитектуре и озеленении. Описаны механизм действия минерализированной (пластовой) воды на сельскохозяйственные растения, декоративные свойства гидрофильных растений, перспективных для озеленения водных экосистем урбанизированных территорий. Раскрыта ареологическая структура и определена ценность интродукции древесно-кустарниковых видов растений ботанического сада Таврического национального университета им. В.И.Вернадского.

Освещены проблемы новомифологического числотворчества, рассмотрены число и имя как способные к развертыванию свитые смысловые центры, через прохождение которых происходит оформление мифологем. Раскрыта сущность музыкальных произведений романтизма как "новых мифов" на основе нумерологического и ономатологического методов анализа. Доказано, что нумерологический анализ направлен на постижение мифотворчества в музыке как числотворчества, ономатологический связан с его осознанием как именотворчества.

Розглянуто мистецтво як символічну форму культури і його зв'язок з міфом, мовою, релігією та філософією.

Рассмотрено искусство как одно из символических форм культуры и его связь с мифом, языком, религией и философией.

The author regards art as a symbolic form of culture in interconnectedness with myth, language, religion and philosophy.

Зазначено, що у часи історичної невизначеності важливим є звернення до класичних творів і життя класиків. Автор звертається до науковців, які займалися розробкою теми діалогу в культурі та її виховного впливу на молодь. Одним із таких звернень у бутті українця може бути життя філософа та педагога Григорія Сковороди. Діалоги Сковороди насичені символами, метафорами, але це не заважало йому зосереджуватися на змісті - головного у його філософських працях, де погляди на прекрасне та його суть визначалися домінантою його творчості - проблемою свободи та відповідальності людини, її гармонії із світом.

Розглянуто явище візуального перекладу літературного тексту, що визначається як трансвидовий художній переклад між словом і зображенням та є одним з малодосліджених виявів художнього мислення. Простежено передумови загальноестетичного тлумачення явища перекладу. На базі структуралістських концепцій з'ясовано суть процесу трансвидового художнього перекладу як певного переструктурування оригіналу. На основі аналізу візуального перекладу літературного тексту визначено трирівневу структуру трансвидового перекладу, яка складається з художнього смислу, тексту та мови. Доведено, що об'єктивною основою функціонування перекладності є універсалії художнього мислення, розкрито їх типологію та форми візуальної репрезентації.

Дисертацію присвячено проблемі освоєння художніх аспектів архітектурного проектування в початковій архітектурній освіті. Розроблено модель вираження художнього образу як методичного засобу для використання в початковій архітектурній освіті. Визначено типологію навчальних завдань з питань освоєння художніх аспектів архітектурного професіоналізму - елементів поетики архітектури, зокрема, метафори як елементарної знакової конструкції, здатної виконувати роль структурної та семантичної основ художнього образу. Удосконалення моделювання як несучої структури навчального проектування пов'язано з освоєнням процедури інтерпретації.

Запропоновано трактування концепту символу як визначальної засади художньої культури. Доведено, що даний концепт започаткувався у Платонівській "ідеї" прекрасного, однак він фактично був протосимволом, з якого надалі розвинувся концепт символу. Етимологічна багатозначність концепту символу дозволила запропонувати положення, що символ, розвиваючись, мав характеристики: алегоричну, знакову, образну, емблематичну, аналогічну, які надалі проявлялися як самостійні символічні форми. За цього символічна компонента є наявною в кожній з цих форм і стає їх якістю. Зазначені характеристики виявляють межі взаємозв'язку, тобто символічна компонента зв'язує тканину семіозису культури й водночас має якість його різних форм. Запропоновано трактування синестезії та сугестії як основи символістського світочуття та засобів втілення символів у художній творчості.

Проведено комплексний аналіз музичної події (МП), визначено чинники естетичної активності музичного розуміння. Показано особливості творення музичного образу, протяжної повноти буття на підставі естетично-інтенціональної інтеграції музикальної суб'єктивності та символічно-звукового цілого. Виявлено темперальність МП як інтеграцію переживань часовості у постаті часу - символічній квінтесенції їх буттєвого змісту, утворюваної естетично дієвими моментами. Проаналізовано образний вимір переживань часу - перевід протяжності в рух, що робить плин естетично відчутним і формує просторову семантику символічного континууму. Показано спосіб, за допомогою якого естетична констатація звучань зумовлює синтез рухомої позиції музичної "присутності" та її семантичного оформлення шляхом проекції змін, відношень подоби та періодичностей у гілетичній конфігурації звукового явища в екзистенціальні переживання ритмічного руху. Визначено роль логіки розвитку в музичній символізації.

Розглянуто філософсько-естетичні засади концептуального аналізу специфіки архетипів у міфопоетичній творчості та міфологізованому мистецтві. Проаналізовано аналітичний, компаративний, генетичний, структурно-типологічний та функціонально-соціологічний методи дослідження індоєвропейської міфології та її відтворення у мистецтві. Доведено адекватність символічної інтерпретації міфології як засобу естетичної інтеграції трьох рівнів буття - особистісного, соціального та космічного. Обгрунтовано доцільність конвертування міфопоетичної опозиції "світ людей - інший світ" у психологічну опозицію "свідомість - колективне позасвідоме" та можливість естетичного вивчення архетипного образу Потойбічного Світу, створеного певним етносом, як автопортрета колективного позасвідомого даного народу у міфі, фольклорі, мистецтві. Розглянуто міфопоетичне уявлення про художню творчість як відтворення онтологічного архетипу-прецеденту. Досліджено характер реміфологізації сучасної художньої культури, шляхи її естетичного аналізу.

Розглянуто актуальну проблему природи та функціональних особливостей гносеологічного образу в науці. Подано традиційне та сучасне тлумачення поняття "гносеологічний образ". Здійснено ретроспективне вивчення трансформації терміна "образ" у теоретичній думці та мистецтві. Обгрунтовано твердження про когнітивність образу мистецтва та науки як загальної характеристики його цілісної "людиновимірності". Потенційні можливості гносеологічного образу розкрито у контексті синергетичного мислення, холістичного бачення, постмодернізму у взаємозв'язку з принципами творчої "миследіяльності" майбутнього суспільства.

Запропоновано концепцію естетичного знаку як специфічної модальності соціокультурної інформації у атенціональній даності. Виявлено основні концептуальні підходи до проблеми визначення естетичного знаку, сформульовано основні протиріччя існуючих положень і показано можливість їх вирішення. Проаналізовано специфіку організації художнього твору у відношенні до семіотичної організації естетичних об'єктів. Розглянуто особливості знакових конструкцій у естетичних процесах. Досліджено загальносеміотичні аспекти в організації естетичного семіозу. Проаналізовано особливості естетичних семантики, синтактики і прагматики. Розглянуто естетичний знак як носій естетичної інформації. Проаналізовано концептуальні положення теорій естетичної інформації. Виявлено основні аспекти естетичної інформації та розкрито атенціональний механізм утворення естетичної інформації. З використанням соціокультурного й антропологічного підходів до естетичних процесів, мистецтва і знакових систем сконструйовано типологію форм естетичного семіозису.