Розкрито зміст поняття "мистецтво перехідної доби", що демонструє ознаки дезінтеграції, кризи та хаосу, а також потенції оновлення. Зазначено, що процеси естетичної переорієнтації, які спостерігалися наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., багато в чому подібні до тих, що мають місце і зараз. На підставі узагальнення знань про минуле визначено деякі закономірності розвитку сучасної художньої культури. Сформульовано найважливіші показники мистецтва "несталих" та "нестабільних" часів, а також за даними вивчення кількох видів мистецтва (літератури, живопису, музики) визначено тип художнього мислення перехідної доби.

Висвітлено розуміння суті імпресіонізму, як вираження нового художнього світобачення кінця ХIХ ст., його філософських засад. Виокремлено такі риси імпресіоністичного світогляду, як безпосередність сприйняття, свобода творчості, оптимізм, єдність матеріального світу. Розкрито об'єктивний характер першого враження у процесі сприйняття світу художником. Висвітлено емоційний та духовний аспекти імпресіоністичного світогляду. На основі аналізу семантичного багатства французького слова "impression" виявлено межовий характер імпресіонізму, який продовжує традиції реалістичного мистецтва, але також втілює індивідуальне бачення митця. Показано, що попри розмитість форм, застосування кольорових тіней та декоративності кольору в картинах імпресіоністів зберігається матеріальна структура предметів.