Вищі навчальні заклади прагнуть допомогти своїм випускникам знайти роботу, яка більше відповідає їх особистим рисам. Випускники права можуть подати заявку на роботу на безліч різних посад. Деякі з них вимагають спілкування з клієнтами щодня, як, наприклад, адвокат, а інші вимагають підготовки юридичних документів індивідуально. Випускники також відрізняються за бажанням та спроможністю працювати з людьми або самостійно готувати документи. Коли треба описати особливість особи, часто використовують такі фрази, як "особа повинна добре управляти стресовою ситуацією", "не може залишити все в останню мить" тощо. Застосування класичної логіки для цієї ситуації не є зручним, оскільки це дуже рідкісна ситуація, коли є людина, яка повністю володіє розглянутою ознакою або взагалі не володіє нею. Набагато частіше люди мають обговорювану рису на певному рівні. Через це набагато краще використовувати нечітку логіку, яка є багатозначною. Нечіткі логіки дозволяють моделювати рівень істинних речень, таких як, наприклад, "Адвокати дуже люблять працювати з людьми, добре працювати під тиском часу і не повинні бути належними при підготовці правил або векселів". Надано математичну модель інформаційної системи, призначену для аналізу ознак випускників та різних вимог до роботи, з тим щоб допомогти випускникам юридичних наук вибирати вид роботи, до якої звертатися. Модель побудована на базі нечітких агрегаційних норм.

Переговорний процес поліцейського з правопорушниками - це заснований на нормативно-правових актах і моральних нормах ненасильницький, гуманний спосіб боротьби з правопорушеннями, злочинністю. Його змістом є схилення правопорушників шляхом психологічного впливу до добровільної відмови від подальших протиправних дій за наявності усвідомлення фактичної можливості їх здійснення, до запобігання шкідливим наслідкам і їх добровільного усунення, щирого каяття й активного сприяння розкриттю, розслідуванню правопорушення (злочину), надання криміналістичної й оперативно-розшукової інформації. Переговорне спілкування є відносно новим напрямом діяльності правоохоронних органів, воно не замінює, а доповнює традиційні напрями та форми боротьби зі злочинністю й може бути складовою частиною тактичних операцій, включно з застосуванням процесуального примусу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. У процесі підготовки й ведення переговорів залежно від мети використовують різноманітні методи, які можна розподілити на дві основні групи: методи особистісної психологічної підготовки до проведення переговорів (спрямовані на формування психологічної готовності до переговорів); методи організаційні, які спрямовані на оволодіння організаційними формами підготовки та проведення переговорів. На сьогодні немає задовільної наукової класифікації чи переліку ситуацій, в яких працівникам поліції доводиться вести переговори. Дослідженням установлено, що найбільш розповсюдженими ситуаціями переговорного спілкування (у порядку зменшення частоти виникнення) є такі: групові порушення громадського порядку, правопорушення на сімейно-побутовому грунті, порушення громадського порядку однією особою, одноосібне утримання заручника, утримання заручника групою осіб. Основними труднощами переговорного процесу є відсутність навичок професійної підготовки й досвіду проведення переговорів, недоліки в організації психологічної підтримки переговорного процесу, недоліки в матеріально-технічному забезпеченні, організації та керівництві проведення переговорів. Процес ведення переговорів у кризових ситуаціях має такі основні етапи: до прибуття оперативної групи, після прибуття оперативної групи й початок її роботи, прийняття рішення за висунутими вимогами, завершення переговорів і проведення силової операції (за гострої потреби). Головне під час проведення переговорів - це зорієнтувати працівників на загальну періодику переговорів як на систему певних орієнтирів, оскільки не існує та й не може існувати загальної, шаблонної схеми дій у подібних ситуаціях.

Розроблено концепцію психологічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності поліції з науково-теоретичних позицій психології з усіма її складовими: теоретико-методологічним обгрунтуванням даного аспекту, емпіричним дослідженням, метою, завданнями, об'єктом дослідження, основними складовими етапами – професійної орієнтації, професійного психологічного і психофізіологічного відбору, психологічного супроводу, результативністю і ефективністю. Розроблено і запропоновано системно-поліархічну модель системи психологічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності поліцейських, яка розкриває сутність концепції психологічного забезпечення і надає її загальне уявлення. Розроблено комплексно-цільову програму психологічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності Національної поліції України, що надає можливість для інтегрування і систематизації її складових, що дозволяє покращити її функціювання. Аналіз існуючого психологічного забезпечення Національної поліції України дозволив виявити прогалини її організації та запропонувати способи їх усунення у вигляді створення і практичної реалізації нової комплексно-цільової програми становлення психологічного забезпечення працівників Національної поліції України. Ця система являє собою багатокомпонентний динамічний процес та системне психологічне явище, яке має концептуальні, процесуальні та організаційно-методичні особливості. Дістали розвитку та були розкриті гносеологічні, психологічні, гуманістичні аспекти становлення професійної діяльності працівників Національної поліції України, охарактеризована складна соціально-економічна ситуація в країні, що вимагає принципово нових підходів вирішення проблем діяльності працівників Національної поліції України для захисту інтересів громадян та суспільства в цілому. Доведено роль та вплив психологічних особливостей працівника поліції з оперативно-розшуковою функцією діяльності в реалізації професійної діяльності. Eмпірично досліджені професійно важливі психологічні якості, необхідні для успішної професійної діяльності працівників поліції і здійснено їх класифікацію. Проаналізовано існуючі на сьогодні всі етапи психологічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності поліції та визначено, що вони є однаково значущими в системі психологічного забезпечення працівників поліції. Доведено значущість принципів концептуального психологічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності поліції для підвищення ефективності і результативності їх роботи.

Присвячено розв’язанню проблеми формування правосвідомості працівників поліції в сучасних умовах. Проаналізовано різні підходи щодо вивчення правосвідомості у психологічному та юридичному вимірі. Акцентовано увагу на актуальності вивчення правосвідомості поліцейського, а саме психологічних детермінантах її формування. Виявлено та описано особливості інтеркореляційних зв’язків рівнів розвитку правосвідомості з індивідуально-психологічними особливостями поліцейських. Охарактеризовано розподіл рівнів розвитку правосвідомості залежно від стажу служби поліцейських. Визначено заходи формування правової соціалізації в системі психологічного забезпечення професійної діяльності поліцейського відповідно загальнодержавному, професійному та особистісному рівням. Розроблено кейси щодо підвищення рівня правосвідомості працівників поліції зі стажем служби до трьох років та працівників поліції, які мають стаж понад десять років, які доцільно використовувати в роботі з поліцейськими під час психологічного супроводження проходження служби або під час проходження поліцейськими курсів підвищення кваліфікації з метою формування професійної компетентності та підвищення рівня правосвідомості поліцейських. Сформульовано практичні рекомендації учасникам навчального процесу в системі службової підготовки; суб’єктам психологічного супроводження щодо підвищення рівня правосвідомості у працівників поліції.

Досліджено проблему психологічних чинників сприйняття змін майбутніми українськими поліцейськими. Мета роботи - доведення концептуальної гіпотези про існування низки психологічних чинників, що здатні впливати на рівень готовності до змін серед курсантів, які здобувають вищу освіту і проходять підготовку до роботи в Національній поліції України. Методи. В ході дослідження застосовано факторний аналіз (factor analysis, component analysis) з основними методами, що були використані при побудові факторної моделі - метод головних компонент (Principal Component Analysis) та метод обертання (Varimax із нормалізацією Кайзера). Результати. На прикладі вибірки курсантів, які навчаються в українських закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, проведено дослідження тих психологічних чинників, які зумовлюють сприйняття змін особистістю. В дослідженні використано 8 методик та 13 показників. Вперше для дослідження готовності до змін серед майбутніх правоохоронців застосовано визначення рівня мислення зростання та імпліцитних теорій навчання (за методиками C. Dweck). Результати дослідження стали основою для проведення факторного аналізу для зниження розмірності та виділення компонентів, що визначають структуру взаємозв'язку між досліджуваними показниками. Вході дослідження вдосконалено уявлення про готовність до сприйняття змін майбутніми працівниками правоохоронних органів через емпіричну верифікацію таких її детермінант як професійна мотивація, відкритість новому досвіду, мотивація до успіху, соціальна адаптивність. Доповнено комплексне розуміння основних психологічних чинників, що впливають на формування готовності сприймати зміни молодими правоохоронцями. Висновки: до висновків дослідження можна віднести встановлення того факту, що в структурі особистості майбутнього правоохоронця можна виділити два ортогональних фактори (компоненти), детермінованих різними наборами змінних. Отримані компоненти визначено як проактивну та реактивну складову особистості щодо готовності сприймати зміни та реагувати на них.

Здійснено пошук концептуальних динамічних чинників, які визначають і спричиняють конфігурацію психологічної готовності до сприйняття змін серед нового покоління українських поліцейських. Представлено результати продовження дослідження психологічної готовності до змін серед майбутніх українських правоохоронців. Методи. На цьому етапі дослідження проведено регресійний аналіз показників за 8 методиками дослідження. Метод побудови моделі множинної лінійної регресії - метод найменших квадратів. Результати. Основні результати дослідження - це здійснення покрокового регресійного аналізу 13 психологічних показників, які можуть визначати таку психологічну властивість як готовність до змін. Аналіз підтвердив концептуальну гіпотезу про наявність ієрархічно зумовлених ступенів причинно-наслідкового зв'язку між готовністю до змін та різними сторонами професійної мотивації, відкритості до нового досвіду, мотивації до успіху, соціальної адаптивності. Коефіцієнт детермінації (R2) отриманої оптимальної регресійної моделі становить 65,54 %. Це означає, що саме на такий відсоток готовність до змін визначається психологічними показниками, обраними для дослідження. Проаналізовано коефіцієнти регресії та підраховано коефіцієнти еластичності отриманої моделі. Домінантними чинниками у формуванні готовності до сприйняття змін серед майбутніх поліцейських визначено такі показники як: зовнішня позитивна мотивація, внутрішня мотивація та відкритість до нового досвіду. Найменш значущі чинники, котрі зумовлюють готовність до змін у цьому соціальному середовищі - це толерантність до двозначності, рівень психологічного благополуччя та мислення зростання. Висновки: загалом майбутніх правоохоронців можна вважати цілком сприятливим соціальним середовищем для вивчення феномену готовності до змін. Мотиваційний комплекс та спрямованість на набуття нового досвіду визнані ключовими психологічними чинниками формування готовності до змін для цієї професійної групи.

Представлено психодіагностичні методики, які пройшли експертизу провідних фахівців - мовознавців та психологів щодо відповідності їх змісту та семантики іншомовним першоджерелам. Зазначено, що перша частина посібника містить методики діагностики таких характеристик, як толерантність до невизначеності, особистісні фактори прийняття рішень, здатність до рефлексії, здатність до саморегуляції, самоуправління та самоорганізації діяльності. Наведено матеріали, які дозволяють діагностувати рівень самовладання, відповідальності, перфекціонізму, життєздатності особистості, типи орієнтацій у важких ситуаціях та ін. Доведено через широке практичне використання у діяльності психологів поліції, ефективність і корисність поданих україномовних методик.

Висвітлено теоретичні і прикладні засади розробки і використання методів психологічного дослідження індивідуально-особистісних властивостей поліцейських Національної поліції України як одного з важливих напрямів системи психологічного забезпечення їх службової діяльності. Проведено експериментальне дослідження, методологічним підґрунтям якого, стали принципи системності й оптимізації. Використано, з метою практичного вивчення працівників поліції, адаптовані зарубіжні методики психологічної діагностики мотиваційної сфери, здібностей і характерологічних особливостей поліцейських. Наведено тести українськомовних психодіагностичних методик, середньостатистичні норми та інші їх психометричні характеристики. Розкрито психологічні особливості основних видів професійної діяльності поліцейських, емпіричним підґрунтям дослідження стали результати психологічного тестування більш як пꞌятисот працівників підрозділів Національної поліції. Розміщено інформаційні матеріали, які можуть бути покладені в основу роботи психологів системи Міністерства внутрішніх справ і працівників поліцейських комісій при здійсненні професійного добору, проведенні конкурсу при призначенні на посади.

Узагальнено вплив стресу на психічний стан поліцейського під час виконання ним професійної діяльності в умовах воєнного стану. Запропоновано сучасні методики збереження психічного здоров'я поліцейського з метою саморегуляції свого психічного стану під час стресу при виконанні ним професійної діяльності в умовах воєнного стану. Розкрито основні поняття та види стресу. Розглянуто причини його виникнення. Акцентовано на психологічній допомозі після стресової ситуації.

Розкрито психологічні особливості процесу формування мотивації професійної діяльності персоналу Національної поліції України. Розглянуто сутність і обгрунтовано специфіку професійної мотивації. Запропоновано програму вивчення мотиваційної складової професійної діяльності. Презентовано тренінг формування мотивації професійної діяльності працівників поліції в межах напрямів системи психологічного забезпечення поліцейських.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ Бутенко М. В. ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ 9 Дишкант О. В. НОРМАТИВНЕ ПІДҐРУНТЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 13 Зінченко Д. А. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАГУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ НА ВИПАДКИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА 15 Кісіль 3. Р. ДО ПИТАННЯ ПІДГОТОВКИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ КАДРІВ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД 17 Копотун І. М., Рудик М. М. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ 21 Мухіна Г. В. ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПЕРВИННОЇ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ДО ДІЙ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ 23 Харченко С. В. ДЕЯКІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ 26 СЕКЦІЯ 2: СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ Азаренков О. Г. ВПЛИВ СТРЕС-ФАКТОРІВ НА КУРСАНТІВ У СПЕЦИФІЧНИХ УМОВАХ НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ МВС УКРАЇНИ 28 ( з ) Александров Ю. В. ОСОБИСТІСНА СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ СПІВРОБІТНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 31 Андросюк В. Г., Волошина О. В. ДЕТЕРМІНАНТИ СТАНОВЛЕННЯ ЕМОЦІЙНО-РЕГУЛЯТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СЛІДЧОГО 34 Барко В. В., Барко В. І. ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ ДІЯЛЬНОСТІ 39 Білевич Н. О., Жук Н. А. АКТУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙ КОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ З УРАХУВАННЯМ УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ 43 БоваА.А. ТЕМАТИЧНІ НАПРЯМИ ТА ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ОПИТУВАНЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У СПОЛУЧЕНОМУ КОРОЛІВСТВІ 46 Буранов І. Ю., Кудерміна О. І. СОЦІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ БУЛІНГУ ТА СУЧАСНІ ЗАСОБИ ЇХ ВИЯВЛЕННЯ 55 Бутко В. В. ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ В СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ бо Волошина Г. Ю. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА 63 Ганаба С. О. РЕСУРСИ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ТА УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: РЕЗИЛІЄНС ПІДХІД 65 Грубі Т. В. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 68 Давидова О. В., Славинська М. А. ТРЕНІНГ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ 72 Демський В. В., Лазоренко О. В. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПОСАДОВИХ ОСІБ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ПРИКОРДОННОГО ЗАфНУ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО РІВНЯ ПРОХОДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СТРОКОВОЇ СЛУЖБИ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 76 ДідухМ.М. ЗАСТОСУВАННЯ АНТИСТРЕСОВОЇ РЕЛАКСАЦІЇ ЯК СПОСОБУ ПОДОЛАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ НАПРУГИ У ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ..80 Жук Н. А. МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТРУЛЬНОГО ПОЛІЦЕЙСЬКОГО 83 Зарічанський О. А. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТАКТИК ВИПРАВДАННЯ КОРУПЦІЇ 86 Корсун С. І., Маркович М. М. ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТУ У СЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 90 Костюк А. В. ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ПРАЦІВНИКІВ СИСТЕМИ МВС 93 Криволапчук В. О. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ МЕНЕДЖЕРОМ ПОЛІЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ 96 Купчишина В. Ч. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 99 Макаренко П. В., Захаренко Л. М. ЕМОЦІЙНЕ ОНІМІННЯ: КРОКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА САМОДОПОМОГИ 102 Медведєва О. В. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДЕБРИФІНГ У ПОСТСТРЕСОВОМУ ВІДНОВЛЕННІ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ ю6 Мельник О. А. ЗНАЧЕННЯ КОНФЛІКТОСТІЙКОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ по Мірошніченко В. І. ПСИХОЛОГІЧНА РОБОТА В БОЙОВІЙ СИТУАЦІЇ 112 Назарова М. М. ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО ОБРАЗУ «Я» ПРАВООХОРОНЦЯ 114 Остапович В. П., Барко В. В. РЕЗУЛЬТАТИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ АДАПТОВАНОГО ОПИТУВАЛЬНИКА ТИПІВ МОТИВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ 118 Пахомов І. В. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВІДБІР НА ПОСАДУ НАЧАЛЬНИКА ВІДДІЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ 123 Пономаренко Я. С. ВИЯВЛЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ СТРЕСУ У ПОЛІЦЕЙСЬКИХ 127 Процик Л. С. МЕТОДИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ РЕАКТИВНОЇ ТРИВОЖНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ В УМОВАХ ВІЙНИ 131 Стасюк В. В., Дикун В. Г. ІЗРАЇЛЬСЬКА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ МОРАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ 134 Супрун Д. М., Супрун М. О. ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІВ - ЗАПОРУКА ЇХНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ УМІЛОСТІ ЯК ВИМОГА ЧАСУ..138 Тарасенко В. Ю. ПСИХОЛОГІЧНА ОСНОВА В РОБОТІ З ЧЛЕНАМИ СІМЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ВОЄННИХ ДІЙ 143 Татарінов Є. В. РОЛЬ СУБ’ЄКТНОСТІ ОФІЦЕРА В СУЧАСНІЙ ГІБРИДНО- ТЕРОРИСТИЧНІЙ ВІЙНІ 146 Торічний О. В. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІ УПРАВЛІНСЬКИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ 149 Тушко К. Ю., Дияк В. В. ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ОФІЦЕРІВ- ПРИКОРДОННИКІВ НА ПЕРВИННИХ ПОСАДАХ У ПРИКОРДОННИХ ПІДРОЗДІЛАХ 153 Харитинський А. А. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ СУЧАСНОГО ОФІЦЕРА 156 Чистяков С. А. СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 159 Чорний А. М. ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ СПІВРОБІТНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ В УКРАЇНІ 163 Швець Д. В. ОСОБИСТІСНІ чинники психологічнсу ГОТОВНОСТІ ПРАЦІВНИКА ПОЛІЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ 165 Шинкаренко І. О. ПРОФІЛАКТИКА ОСОБИСТІСНИХ ДЕВІАЦІЙ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 170 Юрченко Р. А. ВІКТИМОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ВІДНОСНО ПОТЕРПІЛИХ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКИХ СТАТЕВИХ ЗЛОЧИНІВ 173 СЕКЦІЯ 3: МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ В УМОВАХ ВІЙНИ Бойко-Бузиль Ю. Ю., Єна О. А. СИСТЕМА МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ У ВІДОМЧИХ МЕДИЧНИХ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРАХ МВС УКРАЇНИ 176 Бондаренко-Берегович В. В. ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЗИТИВНОЇ СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ЯК СКЛАДОВА ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ 180 Доценко В. В. ЩОДО ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ, ЯКІ БРАЛИ УЧАСТЬ У БОЙОВИХ ДІЯХ 184 Кожуиіко А. Р. ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ПІСЛЯ ПСИХОТРАВМУЮЧИХ СИТУАЦІЙ 187 Макарова О. П. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ 189 Мердова О. М. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАЦІВНИКАМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ 193 Мохорєва О. М. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ 195 Поклад І. М. АДАПТАЦІЙНІ РЕСУРСИ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОСНОВА ЇЇ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 198 П’янківська Л. В. ОСОБЛИВОСТІ САЛЮТОГЕННОГО ПІДХОДУ У ПОДОЛАННІ НАСЛІДКІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТРАВМАТИЗАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ 202 СупрунД. М. ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦЯ-ПСИХОЛОГА В КОНТЕКСТІ ВПЛИВУ ТРАНСФОРМАЦІЙ КРИЗОВОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 206 Тютюнник Л. Л. АРТ-ТЕРАПІЯ У РОБОТІ ЗІ СТРЕСОМ 210 Федик А. О. ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ, ПОСТРАЖДАЛИМ УНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ