Висвітлюються теоретичні і прикладні аспекти проблеми використання психологічних знань адвокатом-захисником для підвищення ефективності кримінального процесу. На основі праць юристів, психологів та досліджень автора розкриваються суть психологічного пізнання у кримінальному процесі, його юридичні й психологічні передумови, аналізуються особливості застосування психологічних знань адвокатом. Здійснена психологічна характеристика адвокатської діяльності та її вимог до особистості, на основі проведеного дослідження розроблена психограма адвоката-захисника. Викладено рекомендації і пропозиції щодо психологічного забезпечення адвокатської діяльності, яке повинне здійснюватись по таких напрямах : 1) залучення адвокатом різних форм психологічного пізнання (використання можливостей психологічної консультації, висновків судово-психологічної експертизи, взаємодія з фахівцем-психологом); 2) безпосереднє використання психологічних знань адвокатом, який отримав психологічну підготовку. Остання передбачає розвиток загальної психологічної культури та формування спеціальної психологічної підготовленості.

Здійснено аналіз основних підходів, у межах яких вивчається професійна компетентність юриста. Описано феномени "компетентність", "професійна компетентність". На основі теоретико-методологічного аналізу наукової літератури узагальнено основні характеристики юридичної діяльності. Розглянуто психологічні особливості діяльності юриста, визначено систему особистісних якостей юриста, що зумовлюють ефективність професійної діяльності. Окреслено особливості формування професійної компетентності фахівця. Розглянуто компоненти особистості юриста, сукупність яких спрямовано на вдосконалення професійної діяльності. Зазначено, що професійна компетентність юриста характеризується сформованістю цілісного комплексу знань, умінь та навиків, психологічних якостей, професійних можливостей. Зазначено, що професійно-компетентна особистість - це особлива конкретизація категорії "особистість". Особистість фахівця являє собою систему певних психологічних властивостей та рис, які є необхідними для ефективного виконання професійної діяльності; професійно-компетентна особистість характеризує людину як фахівця, котрий має достатні професійні знання, уміння, навички, професійну зацікавленість, професійний інтерес і здібності, професійний підхід та професійне ставлення до своєї праці й спроможний ефективно реалізовувати професійну діяльність та передбачати її наслідки; професійно-компетентна особистість володіє відповідними професійними знаннями та вміннями (які визначають результативність професійної діяльності), а також комплексом професійно важливих якостей (сукупність психологічних якостей особистості, що визначають успішність навчання та ефективне виконання професійної діяльності), що в сукупності дають змогу людині реалізувати себе як професіонал. Запропоновано власне визначення професійної компетентності фахівця юридичної сфери діяльності, розкрито її структуру, де основними складовими компонентами є загальнокультурна компетентність; особистісно-мотиваційна компетентність; практично-діяльнісна компетентність; спеціальна; професійно-правова компетентність; персональна (особистісна) компетентність; комунікативна компетентність; психологічна компетентність; соціально-психологічна компетентність; соціальна-перцептивна компетентність; аутокомпетентність.

Досліджено проблему психофізіологічних механізмів регуляції функціональних станів співробітників правоохоронних органів (правоохоронців). Проведено теоретико-емпіричне дослідження психофізіологічних механізмів регуляції функціональних станів правоохоронців. Представлено теоретичне обґрунтування наукових підходів у визначенні психофізіологічних механізмів регуляції функціональних станів правоохоронців після стресу. Розроблено концепцію комплексної психофізіологічної регуляції функціональних станів правоохоронців після стресу та програму її практичного впровадження в правоохоронних організаціях МВС України. У концепції правоохоронця розглянуто не тільки як фахівця, що працює в екстремальних умовах, а й як людину та особистість. Установлено, що дія комплексної психофізіологічної регуляції функціональних станів правоохоронців після стресу ґрунтується на взаємних зв'язках: морально-психологічних, психофізіологічних, фізіологічних (біологічних) і трьох базових формах прояву психічних явищ людини: психологічних пізнавальних процесах, функціональних станах та індивідуальних властивостях особистості. Базовими для регуляції є функціональні стани. Розкрито дію психофізіологічних механізмів регуляції функціональних станів правоохоронців, які приводять всі три рівня (морально-психологічний, психофізіологічний та фізіологічний) до максимально можливої рівноваги (внутрішнього гомеостазу). Доведено, що комплексне застосування індивідуально підібраних технік дихання, фітоаромабальзамів, акупресури до початку психологічних методів впливу (консультації, бесіди, тренінгу) знижує опір, емоційну напруженість, тривожність, агресивність і тим самим економить час та зусилля для подолання неусвідомленого психологічного опору і зменшення інтенсивності проявів захисних психологічних механізмів у правоохоронців. Констатовано статистично достовірні, швидкі та пролонговані позитивні зміни показників психологічного і фізіологічного рівня функціональних станів правоохоронців: самопочуття, активності, настрою, зниження агресивності, нормалізації рівня тривожності, врівноваження автономної нервової системи, адаптаційного потенціалу, збереження резервів серцево-судинної системи під час застосування розроблених авторкою і затверджених сангігієнічним висновком МОЗ України композицій ефірних олій в аромабальзамах, які мають властивості до врівноваження стану гомеостазу і у 80% випадках були обрані більшістю учасників емпіричного дослідження.

Представлені результати емпіричного дослідження взаємозв'язку копінг-стратегій у конфлікті, що використовуються адвокатами, з опосередкованими показниками їх психічного здоров'я та професійної успішності; а також порівняння цих показників у адвокатів з різними стажем, інтенсивністю роботи та професійною успішністю. Мета роботи - аналіз психологічної готовності адвоката до розв'язання конфліктів, що мають місце в його професійній діяльності, як чинника його психічного здоров'я на робочому місці. Методи. Для збору первинних даних були застосовані анкетування та психодіагностичні тестові методики: Н. Холла "Емоційний інтелект"; Дж. Роттера "Локус контролю"; М. Лазаруса - на виявлення копінг-стратегій особистості в конфлікті та К. Томаса - на виявлення домінуючої стратегії поведінки в конфлікті. Виявлено взаємозв'язок між показниками професійної успішності адвокатів та інтернальності у сферах професійних досягнень та здоров'я, а також емоційного інтелекту. Зі збільшенням стажу роботи і успішності адвоката підвищується емоційна обізнаність та здатність регулювати власні емоції, що запобігає емоційному та професійному вигоранню. Відсутність значимих кореляцій між успішністю адвоката і його копінг-стратегіями засвідчує: стратегії успішних адвокатів є гнучкими і можуть змінюватися. Збільшення досвіду роботи не спонукає адвоката до вибору якоїсь однієї копінг-стратегії. Статистичне порівняння показало динаміку такої копінг-стратегії, як "прийняття на себе відповідальності". Зі збільшенням стажу професійної діяльності до 15 років питома вага цієї стратегії знижується. У адвокатів зі стажем роботи більше 15 років її представленість знову зростає. Порівняння адвокатів з високим і низьким рівнем професійної успішності показало, що ця стратегія використовується успішними адвокатами, але з певними обмеженнями. Висновки: збільшення стажу та успішності професійної діяльності адвоката супроводжується підвищенням емоційної обізнаності, саморегуляції, інтернальності у сферах професійної діяльності та власного здоров'я. Копінг-стратегія "Прийняття на себе відповідальності" (потенційно стресогенна) найчастіше застосовується адвокатами-новачками (неуспішно, бо зумовлює поступову відмову від неї) і зрілими професіоналами (в комплексі з іншими стратегіями).