Індекс рубрикатора НБУВ: Х884.9(4Укр)1 + Ю947.31

Рубрики:

Пенітенціарні системи окремих країн

Вплив окремих видів покарання та запобіжних заходів на психіку правопорушників

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы несколько специально выделенных уровней функционирования целостной психики осужденных к лишению свободы, в частности, психофизиологическое состояние, состояние эмоционально-волевой сферы, потребностно-мотивационная сфера, когнитивные аспекты поведения, динамика характерологических особенностей осужденных, коммуникативная сфера личности и межличностные отношения, особенности самосознания и мировоззрения.

Висвітлено сутність і технології соціального супроводу осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Проаналізовано соціально-психологічні особливості особистості, сформовані за період відбування покарання. Розглянуто способи поведінки в певних соціальних ситуаціях, чинники відновлення стосунків з соціумом, соціально-правові та психологічні умови вирішення конфліктів у реалізації соціальних питань і поновленні громадянських прав.

Освещены сущность и технологии социального сопровождения лиц, освобожденных из мест лишения свободы. Проанализированы социально-психологические особенности личности, сформированные за период отбывания наказания. Рассмотрены способы поведения в определенных социальных ситуациях, факторы восстановления отношений с социумом, социально-правовые и психологические условия решения конфликтов в реализации социальных вопросов и восстановлении гражданских прав.

Досліджено соціально-психологічні аспекти утримання засуджених на довічне позбавлення волі. Запропоновано методичні рекомендації щодо утримання засуджених з урахуванням особистості і поведінки засуджених за вбивства і їх типологічної приналежності.

Досліджено основні проблеми та визначено особливості формування сімейних стосунків засуджених, з урахуванням яких розроблено способи психологічної корекції їх батьківської поведінки. Розкрито сутність адекватної батьківської поведінки як важливого чинника успішності ресоціалізації засуджених. Визначено структуру якостей особистості засудженого, які детермінують когнітивний та емоційний компоненти батьківства. Вперше теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методику психологічної корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, що складається з орієнтаційного, реконструктивно-формуючого та рефлексивно-узагальнюючого блоків. Розкрито специфіку організації та проведення групової виховної роботи з засудженими за умов позбавлення волі, виявлено основні ресурси та фактори підвищення її ефективності.

Наведено результати системного дослідження виправлення жінок, засуджених до позбавлення волі, як однієї з цілей покарання, що грунтується на аксіологічному та гендерному підходах. З використанням різних методик дослідження сформульовано розуміння виправлення засуджених, яке не грунтується виключно на opinio moralis, оскільки це суперечило б аксіологічним закономірностям, що склалися в суспільстві. Нова концепція розуміння виправлення засуджених жінок дозволяє критично переосмислити минулу та нинішню кримінально-виконавчу систему та її компоненти. Аргументовано необхідність деетатизації кримінально-виконавчої системи; наведено обов'язкові умови для трансформації кримінально-виконавчої системи у пенітенціарну щодо українських реалій.

Проаналізовано чинники та типи правопорушної поведінки, специфіку особистісних змін у процесі адаптації до умов позбавлення волі. Наведено результати експериментального дослідження особливостей динаміки мотиваційно-ціннісної сфери правопорушників. Розглянуто характерологічні та емоційні чинники правопорушної поведінки, особливості репрезентації у свідомості правопорушників власного життєвого шляху. Особистісні зміни за умов позбавлення волі досліджено залежно від типу скоєного злочину та терміну позбавлення волі. З метою більш детального аналізу впливу умов перебування у колонії на особистість засудженого проведено порівняльний аналіз особистісних змін засуджених і тих, які за вчинені протиправні дії не підлягали позбавленню волі. Оптимізацію особистісної динаміки правопорушника було здійснено шляхом психологічноії корекції, яку визначено як ефективний засіб впливу на його особистісну організацію, зокрема стабілізації процесу ресоціалізації.

  Скачати повний текст

Вивчено агресивну поведінку засуджених. Розроблено алгоритм різнобічного обстеження агресивних засуджених - "Карту-опитувальник вивчення агресивної поведінки засуджених". За допомогою комплексної методики виявлено, що агресивні засуджені часто є вихідцями з родин, у яких спостерігається накопичення негативного біопсихосоціального потенціалу. Насильницькі злочини переважають у структурі ідентичних злочинів, здійснених засудженими та їх родичами. Агресивні засуджені часто мають об`єктивні ознаки органічного ураження головного мозку, їм притаманна стійка соціальна та внутрішньогрупова дезадаптованість, зростання важкості рецидивних насильницьких правопорушень, предиспозиція психологічної нестабільності.

Досліджено психологічні особливості засуджених-суїцидентів та їх вплив на формування суїцидальної поведінки. На засадах генетичної психології розкрито питання діагностики схильності до самогубства засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Визначено аутодеструктивні тенденції у їх поведінці, а також причини, чинники, механізми, що зумовлюють самогубство серед спецконтингенту. Наведено класифікацію суїцидентів і розроблено комплекс спеціальних і психологічних заходів попередження та профілактики суїцидів у виправних колоніях.

Здійснено теоретичне й експериментальне дослідження системи цінностей неповнолітніх і дорослих правопорушників з визначенням особливостей її деформації та зв'язку з ранніми етапами формування деструктивного світогляду особистості. За результатами дослідження визначено, що в системі цінностей делінквента домінують цінності конформістської спрямованості, а деформація полягає в тому, що в його ціннісно-смисловій сфері переважає емоційно-негативне забарвлення. Отриманий у дитинстві перший соціально-негативний досвід, який актуалізувався в деструктивних проявах особистості, став специфічним елементом її світогляду. Відсутність осмисленості життя та залежність від вузького оточення прирікають особистість правопорушника до дезадаптації та все більше відокремлюють її від просоціально-орієнтованого існування. За умов соціальної ізоляції використання технік логотерапії сприяє реконструкції системи цінностей особистості, запобігає поглибленню дезадаптаційних тенденцій.

Проаналізовано та розкрито норми законодавства України, судово-слідчу практику, погляди провідних науковців щодо основних засобів виправлення та ресоціалізації неповнолітніх осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Запропоновано розширити в нормах чинного законодавства перелік засобів виправлення та ресоціалізації неповнолітніх осіб.