Здійснено теоретико-методологічний аналіз основних теорій мотивації та визначено роль мотиваційних чинників в організаційній поведінці. Обгрунтовано сучасні тенденції, зміни, які відбуваються у світі під час вивчення та спрямованості організаційної поведінки. Описано роль головних мотиваційних чинників, які впливають на організаційну поведінку індивіда. Виокремлено такі головні процеси організаційної поведінки, як управління, влада й політика, інформація та комунікації, прийняття рішень, конфлікти й переговори, медіація, зміни, стрес. Здійснено теоретичний аналіз головних теорій мотивації: підкріплення, змістових, процесуальних. Виявлено, що кожна з цих наукових концепцій зосереджена на одному чи декількох мотиваційних чинниках: підкріплення чи нагороди; потреби або пізнання, задоволення, ефективність. Актуалізовано питання про необхідність використання інтегрованого підходу щодо мотивації працівників в організаціях. Висвітлено поняття організаційного середовища та його впливу на розвиток особистості в організаційній структурі. Виокремлено важливий мотиваційний чинник особистості на робочому місці як задоволеність працею, що об'єднує, інтегрує всі наявні теорії мотивації. Описано вплив винагороди як мотиваційного чинника на задоволеність працею робітника. Урахування всіх мотиваційних чинників сприятиме успішному розвитку, конкурентоспроможності організаційних структур, можливості становлення на міжнародному ринку. Перспективною вбачаємо необхідність розроблення та впровадження навчання з особистісного розвитку працівників, викладання аспектів психології мотивації у формі соціально-психологічних тренінгів для організаційних структур.

У дисертації викладено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у вивченні психологічних особливостей мотивації успіху у працівників виробничих колективів. Створено авторську модель мотивації успіху у працівників виробничих колективів. Мотивація успіху в даній моделі розглядається як взаємодія типів мотивації працівників із підприємницькими здібностями, комунікативними і організаторськими схильностями, командними ролями, посадою, статтю. Розроблено типологію мотивації у працівників виробничих колективів на основі емпіричного дослідження мотивації успіху і мотивації уникнення невдач. Виділено наступні типи мотивації: орієнтований на успіх, орієнтований на уникнення невдач, мотивований, немотивований. Здійснено дослідження специфіки зв’язків типів мотивації із підприємницькими здібностями, комунікативними, організаторськими схильностями, командними ролями у працівників виробничих колективів. Визначено відмінності за рівнем прояву підприємницьких здібностей, комунікативних, організаторських схильностей, командних ролей в залежності від посади працівників виробничих колективів. Розроблено і апробовано тренінгову програму «Розвиток підприємницьких здібностей та організаційно-професійних характеристик», що сприяла підвищенню мотивації успіху у працівників виробничих колективів. Ефективність проведення тренінгу підтверджено підвищенням рівня мотивації успіху у працівників виробничих колективів.

Мета роботи - виявити, яким чином мотивація та легітимація забезпечують нормативність структурування та генезису множинної соціальної ідентичності. Теоретичний базис. Методологією дослідження, яка розкриває соціальну ідентичність як сконструйовану її носієм ідентичність на основі запропонованих соціальними групами та суспільством готових версій соціальної ідентичності, обрано соціальний конструктивізм. Соціальні кола, виявлені Георгом Зіммелем, об'єднують представників різних соціальних груп у ширшу єдність, яку можна витлумачувати як множинну соціальну ідентичність, а мотивацію до її утворення можна виявляти на основі Веберового поняття легітимації. Наукова новизна. Виявлення структури та генезису множинної соціальної ідентичності створює передумови для встановлення її нормативних засад, а також для конкретного аналізу процедур досягнення її мотивації та легітимації. Концепція соціальних чеснот Георга Зіммеля сприяє розгляду базових чеснот особистості як таких, що дають їй можливість бути членом різних соціальних груп, у яких ці чесноти проявляються. Висновки: соціальні чесноти, наявні в соціальних ідентичностях, які входять до складу множинної соціальної ідентичності, визначають не лише соціальний статус цих особистостей у цих соціальних групах, але й ранжування й нормативну значущість цих груп для цієї особистості. Якщо дотримання чеснот у певній соціальній групі викликає вищу мотивацію поведінки особистості, тоді ця група здобуває для неї вищу легітимність. За прикладом чеснот можна здійснити пошук інших можливих підстав для утворення множинної соціальної ідентичності. Такими підставами є передусім інші характеристики ключових соціальних практик, які підтримують різні соціальні групи.