Розглянуто сутність наукового та позанаукового знання. Висвітлено проблему існування знання за межами науки, виділено категорії знань, що перебувають і не перебувають у конфлікті з наукою. Розкрито зміст понять шаманізму, магії, міфу, мантики, кабалістики, йоги, нейрокритики, уфології, спіритизму, френології, графології, теософії, окультизму. Охарактеризовано альтернативні форми знання релігії.

Рассмотрена сущность научного и вненаучного знания. Освещена проблема существования знания за пределами науки, выделены категории знаний, находящихся и не находящихся в конфликте с наукой. Раскрыто содержание понятий шаманизма, магии, мифа, мантики, кабалистики, йоги, нейрокритики, уфологии, спиритизма, френологии, графологии, теософии, оккультизма. Охарактеризованы альтернативные формы знания религии.

Рассмотрена религия как психологический феномен. Освещены психологические истоки религии, роль измененных состояний сознания в системе религиозного опыта, эзотерические психопрактики в религиозных традициях мира, а также проблема манипуляционного воздействия на психику со стороны нерелигиозных организаций. Проанализирована психологическая природа методов, используемых нерелигиозными культами, механизм их деструктивного влияния на психику человека, методы и модели искусственного вовлечения человека в деятельность религиозной организации.

Розглянуто феномен шаманізму як антропологічного явища, в якому проявляється психосоматична природа людини. Проаналізовано шаманські ініціації, які вводять людину в особливий стан трансу. Аскетичні практики в шаманізмі поряд із зовнішніми доступними для безпосереднього спостереження та аналізу формами репрезентації, має ще і внутрішній план, пов'язаний з психічними процесами, зміст яких залишається не явним.

Проаналізовано теоретичні та практичні положення одного із актуальних напрямів сучасного природознавства - анімології, предметом вивчення якої є душа (душезнавство). Зазначено, що анімологія включає три основні частини: шлях душі від зародження і до безсмертя, анатомію та фізіологію душі живої, хвороби душі живої та її зцілення. Зауважено, що анімологія покликана стати тією дисципліною класичної медицини, якої не вистачає для цілісного вчення про людину. Увагу приділено історичному аспекту філософської категорії "душа", розмаїттю одухотворенних субстанційних форм, етапам вмирання, структурі та функціям свідомості.

Показано, що явище "вергенції" - це стан системи в точці перетину дивергентних та конвергентних процесів, а також їхня балансировка. "Тривергенція" відображує серединну локацію віртуального світу в дихотомії матеріального та духовного світів. Мета дослідження - аналіз упливу всезагального цілого на поведінку різноманітних елементів систем в процесі їхньої синхронії з метою подальшої концептуалізації топологічної взаємодії матеріального, духовного та віртуального просторів. Ключовим методологічним підходом в даному дослідженні стала топологія. Це дозволило, по-перше, осмислити даний феномен в термінах філософської онтології, трансцендентології, соціальної філософії, і, по-друге, ввести нове поняття - "тривергенцію". Підтверджено, що всезагальне ціле, якщо його розуміти в трансцендентологічних шкалах, не вписується в будь-яку модель еволюційного процесу, оскільки саме є джерелом еволюції, коеволюції, деволюції, інволюції тощо. В результаті дослідження більш чітко виділена суть явища "вергенції", що відтворює принципи симетрії та синхронії в різних системах. У висновках продемонстровано, що ідея "всезагального цілого" як "божественної сутності в собі" і "божественної сутності для нас" виявляється в дихотомічних образах духовного і матеріального світів. Топологію всезагального неможливо відобразити в тій чи іншій часово-просторовій моделі. Віртуальна реальність "знімає" дихотомічні суперечності.