Робота присвячена проблемі формування навичок читання та письма у старших дошколят. Проведена діагностика зорового, рухового, слухового та інших аналізаторів у дітей 6-7 року життя. Науково обгрунтовані висновки цієї діагностичної методики.

Наведено оцінку мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку як важливої складової особистісного зростання. Розглянуто систему критеріїв комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини та методику дослідження мовної комунікації.

Приведена оценка развития речи ребенка дошкольного возраста как важной составной части личностного роста. Рассмотрены система критериев коммуникативно-речевого развития ребенка и методика исследования коммуникации речи.

С учетом личностных изменений в развитии дошкольника рассмотрены проблемы коммуникативно-речевого онтогенеза, а также основные подходы к исследованию его речи. Предложена методика критериальной оценки уровня речевого развития ребенка. Проанализированы базовые основания коммуникативно-речевого развития ребенка во взаимосвязи составляющих характеристик конативного, когнитивно-лингвистического и личностного уровня. Обобщены возрастные закономерности в процессе появления и развития необходимых качеств, характеризующих целостное явление. Приведены модель психолого-педагогического проектирования взаимодействия педагога с детьми, а также программа и методические рекомендации профессиональной подготовки воспитателей по изучению проблемы формирования речевого общения и коммуникативно-речевого развития детей. Определены факторы оптимизации процесса становления возрастных достижений в сфере речевой коммуникации.

Досліджено проблему розвитку активного мовлення дітей третього року життя у процесі художньо-предметної діяльності. Науково обгрунтовано визначення категоріальних і сутнісних ознак понять "художньо-предметна діяльність", "мовленнєві жанри", "дитячий персональний дискурс" стосовно дітей третього року життя. Визначено критерії та показники розуміння (ступінь узагальнення та інтерес до мовлення) та активного мовлення (самостійність, ініціативність та адекватність) дітей третього року життя. Встановлено особливості прояву мовленнєвої активності дітей у даний віковий період. Підтверджено ефективність реалізації таких педагогічних умов розвитку активного мовлення дітей третього року життя у процесі художньо-предметної діяльності: поступове збагачення мовленнєвих жанрів дитячого мовлення (від елементарних етикетних моделей до участі у розмові з дорослим, іншою дитиною, іграшкою) у процесі художньо-предметної комунікації; поетапне формування персонального дискурсу дітей третього року життя методом застосування спонукальних мовленнєвих дій педагога; стимулювання мовленнєвої активності дітей засобами художнього слова.

Вперше визначено стан сформованості у дошкільників із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ), які перебувають в інтернатних установах, операцій смислової організації висловлювання та структурно-мовленнєвого оформлення. Уточнено зміст понять "комунікативна депривація" та "комунікативне ядро дитини-сироти". Досліджено особливості розвитку усного зв'язного мовлення у дітей-сиріт і встановлено причини затримки оволодіння мовленнєвими навичками. Охарактеризовано складові комунікативного ядра особистості дитини-сироти старшого дошкільного віку та виявлено стан їх сформованості у даної категорії дітей. З'ясовано залежність рівня розвитку усного зв'язного мовлення від стану сформованості комунікативного ядра особистості. Розроблено комплексну систему заходів психолого-педагогічного впливу на формування та розвиток усного зв'язного мовлення дітей-сиріт з ЗНМ, які перебувають в інтернатній установі закритого типу.

У дисертації розглядається проблема формування навичок писемного мовлення у дітей старшого дошкільного віку. Експериментальні дослідження довели ефективність системи підібраних методик при формуванні навичок писемного мовлення шляхом інтеграції міжаналізаторних зв'язків.

Досліджено комунікативно-мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку, здійснено інтеграційний підхід до оцінки стану особистісної активності та самореалізації дитини шляхом вивчення генезису мовлення. Розглянуто онтогенетичні та психолого-педагогічні аспекти проблеми, представлено критеріальні оцінки, зроблено діагностичну експертизу рівня мовленнєвого розвитку дитини у комунікативному аспекті. Запропоновано методику поєднаного обстеження емоційно-вольових, когнітивних, творчих якостей мовлення дитини. Докладно розглянуто базові основи комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини у взаємозв'язку складових характеристик конативного, когнітивно-лінгвістичного, особистісного рівнів, узагальнено вікові закономірності у розвитку компетентності дитини у сфері мовної комунікації. Наведено модель психолого-педагогічного проектування взаємодії вихователя з дітьми, програму та методичні рекомендації професійної підготовки педагога до вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільників за умов особистісно орієнтованої взаємодії з вихованцями, сформульовано чинники оптимізації процесу становлення вікових досягнень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей молодшого, середнього, старшого дошкільного віку.

Досліджено психологічні особливості розуміння старшими дошкільниками нових для них інформаційних структур в аудіо- та візуальних формах (віршів, понять, байок, оповідань, репродукцій картин, малюнків). Здійснено теоретичний аналіз проблеми розуміння, визначено основні психологічні індикатори та детермінанти його проявів. Виявлено характеристики процесу розуміння старшими дошкільниками нової для них інформації, що відбувається шляхом визначення ними суб'єктивних орієнтирів та конструювання нових образів-понять, які складають основу розуміння. Показано роль аналогізування та комбінування як головних механізмів формування нових смислових конструкцій. Розроблено експериментальну систему для навчання дітей вмінню аналізувати нові інформаційні структури.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі мовленнєвої діяльності дітей з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги, в основу вивчення якої покладено такі підходи: лінгвістичний (лексичний, граматичний та фонетичний рівні), психологічний (діяльнісний та когнітивний рівні) та психолінгвістичний (рівні сприймання, розуміння та породження мовлення). Систематизовано та узагальнено сукупність поглядів на поняття мовленнєвої діяльності. Запропоновано авторське визначення поняття мовленнєвого портрету дошкільника та встановлено його основні структурні компоненти. Проаналізовано особливості мовленнєвого портрету дошкільника з ГРДУ. Встановлено значущі кореляційні зв'язки між показниками мовленнєвої діяльності та особливостями пізнавальної сфери дошкільників, що засвідчило необхідність розробки програми, спрямованої на розвиток мовлення та усіх психічних процесів загалом. Обгрунтовано, розроблено та апробовано авторську програму психокорекційного впливу на розвиток мовленнєвої діяльності дітей з гіперактивний розладом та дефіцитом уваги. Аналіз результатів впровадження програми формувального впливу засвідчив її ефективність та можливість широкого використання у роботі практичних психологів дошкільних навчальних закладів.

Проаналізовано результати дослідження особливостей формування комунікативних навичок у дітей дошкільного віку із синдромом Дауна за умов інклюзивного навчання, які показали, що простежується стрімка тенденція підвищення рівня розвитку комунікативної сфери. Установлено позитивний взаємозв'язок між тривалістю виховання в інклюзивній групі та можливістю впливу на розвиток дітей з особливими потребами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.709.3 + Ю983.513.201

Рубрики:

Дитячі церебральні паралічі

Мова дітей дошкільного віку

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Негативные психологические компоненты, влияющие на ребенка с несовершенной речью, создают депривационные условия для его развития. В свою очередь, дефект речи становится вторичным условием депривации и приводит к возникновению депривационных явлений болезненного типа.

Представлено авторські методики діагностики розвитку мовленнєвих процесів (говоріння і аудіювання) в обдарованих дітей старшого дошкільного віку. Для діагностики стану розвитку в дітей операцій мовленнєвого цілеутворення в процесі говоріння пропонується методика "Співпраця з дітьми зі спільної постановки мети висловлювання" (Л. О. Калмикова, 2011). Згідно з цією методикою, мовленнєві операції вивчаються за такими показниками, як: спосіб регуляції цілеутворення; спосіб відображення мети; прогнозування висловлювання; зв'язок образу передбачуваного результату з мотивами. Обсервуються відповідні цим показникам мовленнєві операції: довільність/мимовільність цілеутворення у висловлюваннях; усвідомлюваність/неусвідомлюваність цілеутворення у висловлюваннях; самостійність/співробітництво прогнозування висловлювання; образ пов'язується/не пов'язується з мотивом. Для дослідження стану розвитку в дітей мовленнєвих операцій цілеутворення під час аудіювання пропонуються методики "Співпраця з дітьми зі спільної постановки мети аудіювання" та "індивідуальні бесіди з дітьми" (Н. В. Харченко, 2018). Згідно з цими методиками, мовленнєві операції вивчаються за такими показниками, як: довільність/мимовільність аудіювання; усвідомлюваність/неусвідомлюваність аудіювання; самостійність аудіювання. Обсервуються відповідні цим показникам мовленнєві операції, як-от: довільність цілеутворення аудіювання; усвідомлюваність/неусвідомлюваність аудіювання; самостійність аудіювання. За результатами діагностування виокремлено й описано орієнтовні рівні розвитку мовленнєвих операцій цілеутворення в процесі говоріння та мовленнєвих операцій цілеутворення під час аудіювання у дітей старшого дошкільного віку: високий, достатній, середній, низький.

Представлено цілісну концепцію дослідження феномена аудіювання та його психолінгвістичного розвитку в дітей дошкільного віку. З позиції діяльнісної психолінгвістики та з опорою на основні постулати психолінгвістичної теорії аудіативна діяльність дітей дошкільного віку розглядається як психолінгвістичний феномен; вона має ієрархічну (вертикальну) й фазну (горизонтальну) будову, містить мотиваційний, цілеутворювальний і внутрішньопрограмувальний компоненти. Доведено, що в розвитку аудіювання у дітей дошкільного віку вагому роль відіграє їхнє внутрішнє мовлення, яке стрімко розвивається в цьому віці й виконує функцію трансформації сприйнятих об'єктивних мовних значень у внутрішні смислові структури (ситуативні значення). На підстав здійсненого психологічного дослідження розроблено модель цілеспрямованого формування у дітей дошкільного віку аудіативної діяльності й актуалізації її механізмів; описано передумови й умови, охарактеризовано психолінгводидактичні принципи онтогенезу аудіативної діяльності у дітей дошкільного віку; розкрито суть категорій "психотехнологія" та "психотехніки" розвитку аудіативної діяльності у дітей дошкільного віку; презентовано авторську програму "Аудіювання рідною (українською) мовою: діагностико-розвивальна програма". Теоретично доведено й емпірично підтверджено необхідність розвитку аудіативної діяльності й актуалізації її механізмів у дітей дошкільного віку в зоні найближчого аудіативно-діяльнісного розвитку й нерозривно пов’язаних з аудіюванням когнітивних процесів, психостанів і властивостей дітей засобами розроблених психолінгвотехнологій трьох різновидів: 1) формування первинних вербальних перцептивно-когнітивних операцій; 2) формування вербальних перцептивно-когнітивних дій; 3) формування аудіативної діяльності як динамічної сукупності усвідомлюваних аудіативних дій.