Розглянуто постать Іполита Римського як видатного християнського письменника та богослова початку III ст. Виявлено основні мотиви його літературної діяльності, методи роботи з джерелами й особливості його єресеологічної концепції. Проведено критичний аналіз тексту "Викриття", який засвідчив що велику частину відомостей про гностиків Іполіт Римський запозичив з одного джерела. Цим джерелом був гностичний парафраз або коментар до ряду більш давніх творів. Встановлено, що автором джерела особливого матеріалу міг бути римський пресвітер Флорін, а сам текст, що послужив Іполіту основним джерелом відомостей про гностиків, був написаний у Римі на межі II - III ст.