За допомогою методів флуоресцентної спектроскопії і мікроскопії досліджено можливості застосування флуоресцентних барвників ДСМ, Є-176, 3-ДАБ, ФМЄ для вивчення впливу кріозахисних речовин на сперматозоїди собаки. Установлено, що барвники ФМЄ і 3-ДАБ придатні для розв'язання поставленої задачі, а барвники ДСМ і Є-176 мають обмеження внаслідок достатньо сильної флуоресценції розчинів кріопротекторів. Показано, що досліджувані флуоресцентні барвники по-різному впливають на рухомість клітин.

  Скачати повний текст

Наведено дані про сучасні можливості методу ультрасонографії в діагностиці муцинозних цистаденом яєчників. Муцинозні пухлини є одним із поширених гістотипів епітеліальних новоутворень яєчників. Як правило, пухлини виникають у жінок старше 40 років, характеризуються великими розмірами, багатокамерною будовою та драглистим (желеподібним) вмістом. Ультразвукове дослідження є обов'язковим етапом алгоритму обстеження даної групи хворих. Кольорове доплерівське картування надійно надає можливість визначити та охарактеризувати васкулярний компонент новоутворення, оцінити швидкість внутрішньопухлинного кровотоку, індекс резистентності та пульсації. Для поліпшення якості діагностики муцинозних пухлин яєчників рекомендується використовувати додаткові методи дослідження, включаючи тривимірне УЗД і МРТ за необхідності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.715.2

Рубрики:

Пухлини яєчників

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення особливостей гінекологічного, соматичного анамнезу, діагностики та лікування хворих із доброякісними епітеліальними пухлинами яєчників (ДЕПЯ) і пограничними епітеліальними пухлинами яєчників (ПЕПЯ), визначення частоти рецидивів пухлин яєчників у післяопераційний період. За даними ретроспективного аналізу історій хвороби 112 жінок з епітеліальними пухлинами яєчників (ЕПЯ), що проходили консервативне або радикальне хірургічне лікування у стаціонарі, сформовано дві групи: I - хворі з ДЕПЯ, у яку ввійшли 85 жінок, і II - хворі з ПЕПЯ, у яку увійшли 27 жінок. Виявлено, що основними скаргами хворих з ЕПЯ є біль, збільшення живота в об'ємі та аномальні маткові кровотечі. Найвищий рівень захворюваності на ДЕПЯ спостерігався у віковій групі 41 - 50 років, тоді як пік захворюваності на ПЕПЯ відповідає віковій групі 51 - 60 років. За ПЕПЯ ендокринну патологію виявляли достовірно частіше, ніж за ДЕПЯ. Патологію панкреато-гепатобіліарної системи фіксували достовірно частіше у хворих з ПЕПЯ у порівнянні з ДЕПЯ. Венозні порушення (варикозна хвороба вен органів малого таза, нижніх кінцівок, геморой) достовірно частіше спостерігаються за ПЕПЯ, ніж за ДЕПЯ. ЕПЯ найчастіше діагностують у термін від 1 до 6 міс з моменту перших клінічних проявів із середнім терміном звернення до лікаря 4,6 +- 0,57 міс. Під час оцінювання цитограми очеревинного ексудату клітини мезотелію виявляють достовірно частіше за ДЕПЯ, ніж за ПЕПЯ. Цервіцити достовірно частіше діагностують за ДЕПЯ, ніж за ПЕПЯ. Найпоширенішим гістологічним типом серед доброякісних новоутворень яєчників є ендометріоми, які виявляли у 48,2 % випадків від усіх ДЕПЯ, а серед пограничних - серозні пухлини, що становили 59,3 % від усіх ПЕПЯ. Зроблено висновки, що застосування органозбережувального хірургічного лікування епітеліальних пухлин яєчників підвищує ризик рецидиву, особливо у разі ендометріоїдного гістологічного типу або пограничного варіанта пухлини.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих з доброякісними (ДЕПЯ) і пограничними (ПЕПЯ) епітеліальними пухлинами яєчників після виконання органозберігальних операцій на підставі призначення комплексної протирецидивної терапії. Проведено клінічне обстеження 246 пацієнток. До ретроспективної групи ввійшли 112 хворих із ДЕПЯ і ПЕПЯ. Ретроспективна група була розподілена на дві підгрупи: I - 85 пацієнток з ДЕПЯ; II - 27 пацієнток з ПЕПЯ. До проспективної групи ввійшли 60 пацієнток з ЕПЯ, з яких у 30 жінок (III підгрупа) діагностовано ДЕПЯ, в інших 30 жінок (IV підгрупа) ПЕПЯ. Всі жінки проспективної групи отримали курс комплексної протирецидивної терапії з включенням негормонального модулятора метаболізму естрогенів, гепатопротектора та венотоніку після виконаного консервативного хірургічного лікування. До групи контролю ввійшли 64 пацієнтки з ДЕПЯ і ПЕПЯ, яким виконували консервативне хірургічне лікування без призначення комплексної протирецидивної терапії у подальшому. Застосовували загальноклінічне, ультрасонографічне з доплерографією, патогістологічне, імуногістохімічне дослідження. Під час дослідження супутньої соматичної патології встановлено, що патологія панкреато-гепатобіліарної системи та захворювання вен достовірно частіше діагностують у хворих з ПЕПЯ, ніж ДЕПЯ. Призначення комплексної протирецидивної терапії, до складу якої входить негормональний модулятор метаболізму естрогенів вінол (по 1 капсулі двічі на добу) протягом 6 міс із повтором курсу через півроку, гепатопротектор гепанекс (по 1 капсулі двічі на добу) та венотонік пентавен (по 1 таблетці на добу) протягом 1 міс з повтором курсу 2 рази на рік на весь період спостереження, надало можливість знизити рецидиви ДЕПЯ з 13,5 до 3,3 %, а ПЕПЯ - з 29,6 % до 10 % протягом трьох років катамнестичного оцінювання стану репродуктивного здоров'я пацієнток. Для оптимізації ведення хворих з ДЕПЯ і ПЕПЯ після виконання консервативного хірургічного лікування рекомендовано проведення комплексної протирецидивної терапії, до складу якої входить застосування негормонального модулятора метаболізму естрогенів квінол (по 1 капсулі двічі на добу) протягом 6 міс з повтором курсу через півроку, гепатопротектора гепанекс (по 1 капсулі двічі на добу) та венотоніку пентавен (по 1 таблетці на добу) протягом 1 міс із повтором курсу 2 рази на рік протягом З років.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.715.2

Рубрики:

Пухлини яєчників

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Існує два сигнальні шляхи розвитку серозного раку яєчника. Згідно з молекулярно-біологічною дуалістичною концепцією Курмана низькозлоякісний серозний рак яєчника (I типу) розвивається з пограничних серозних пухлин, а високозлоякісний серозний рак яєчника (II типу) - з прихованих інтраепітеліальних карцином фімбріального відділу маткової труби - "серозної тубарної інтраепітеліальної карциноми" з вторинним залученням яєчника у пухлинний процес або з малігнізованої кортикальної інклюзійної кісти, яка утворюється з нормального фімбріального епітелію, що імплантується на оголеній поверхні яєчника під час овуляції. Більшість випадків серозного раку яєчника ранніх стадій представлена пухлинами I типу. Хірургія з виконанням адекватного стадіювання є основним методом лікування серозного раку яєчника ранніх стадій. Стандартно хірургічне лікування включає повну абдомінальну гістеректомію, двобічну сальпінгоофоректомію, оментектомію, виконання перитонеальних змивів, біопсію очеревини, ревізію черевної порожнини і заочеревинного простору для оцінки стану тазових і парааортальних лімфовузлів. Можлива консервативна операція в обсязі однобічної аднексектомії з проведенням адекватного стадіювання на основі консиліуму для молодих пацієнток з іастадією захворювання. Хірургічна лапароскопія може застосовуватися влікуванні серозного раку яєчника I - IIIа стадії звеликою обережністю заумови ретельного відбору пацієнток надіагностичному етапі. Ад'ювантна хіміотерапія із застосуванням таксанів/карбоплатину або карбоплатину вмонорежимі протягом 3 - 6 курсів проводиться у пацієнток з проміжним або високим ризиком розвитку рецидиву захворювання або у разі неадекватно виконаного стадіювання.

Досліджено критерії диференціальної діагностики доброякісних і пограничних епітеліальних пухлин яєчників (ЕПЯ) на підставі вивчення клініко-анамнестичних особливостей, даних ультрасонографії та допплерографії, інтроопераційного цитологічного дослідження та використання панелі молекулярних імуногістохімічних (ІГХ) маркерів р53, Кі-67, ER, CD34 та Е-кадгерину. Науково обгрунтовано патогенетичне медикаментозне лікування хворих з доброякісними і пограничними ЕПЯ з урахуванням ступеня ризику рецидиву і малігнізації за сукупними даними молекулярного ІГХ профілю та гістологічного типу пухлини. Показано, що застосування комплексної медикаментозної терапії впродовж шести місяців після виконання органозберігаючих операцій дало змогу достовірно знизити рецидиви доброякісних і пограничних ЕПЯ з 13,5 % до 3,3 % та з 29,6 % до 10 % відповідно.