Досліджено проблему державного регулювання інтегрованих структур у аграрному секторі України, визначено позитивні та негативні тенденції їх функціонування. Виявлено сутність та економічну природу інтеграції, досліджено основні компоненти організаційно-економічного механізму державного регулювання інтеграції агропромислового виробництва. Охарактеризовано розвиток вертикально-інтегрованих структур в агропромисловому виробництві за формування ринкових відносин. Вивчено процес становлення державного регулювання інтеграції в сільському господарстві. Проаналізовано ефективність функціонування інтегрованих структур та проведено моніторинг економічних взаємозв'язків інтеграційних формувань. Розроблено та обгрунтовано напрями удосконалення інфраструктури інтеграції агропромислового виробництва, концептуальні засади формування стратегії розвитку інтегрованої структури, покращення державного регулювання інтеграційних процесів.

Викладено теоретичні, методичні та практичні питання процесу формування організаційно-економічного механізму державного регулювання інтеграції в агропромисловому виробництві. Оцінено ітеграційні процеси забезпечення розвитку агропромислового виробництва. Висвітлено методичні підходи та методико-прикладні аспекти оцінювання ефективності інтегрованих структур агропромислового виробництва. Обгрунтовано напрями удосконалення інфраструктури інтеграції в агропромисловому виробництві, концептуальні засади формування стратегії розвитку агропромислового комплексу України. Розроблено ефективні механізми контролю за діяльністю агроформувань.

Наведено погляди різних науковців щодо визначення змісту дефініції "регулювання". Встановлено, що це поняття є похідним від "регулювати", і саме так представлене у багатьох джерелах. З огляду на це, проаналізовано багато наукових джерел, на базі яких виявлено спільні ознаки досліджуваних категорій. Запропоновано авторське визначення категорії "регулювати". Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних учених щодо змістового наповнення поняття "регулювання" надав змогу виявити, що його варто розглядати у кількох аспектах. Встановлено, що категорії "регулювання" притаманні такі ознаки: системність, контроль, організація, нормативність, синергізм, направленість, гнучкість.

Досліджено питання методології регулювання екологобезпечного використання земель. Виявлено, що методологія регулювання екологобезпечного використання земель буде включати декілька рівнів: міжнародне законодавство, державне регулювання, рівень інтегрованих структур, агропідприємства. Визначено низку завдань, які має вирішити методологія регулювання екологобезпечного використання земель. Установлено, що методологія агроекономічних досліджень регулювання екологобезпечного використання земель буде включати в себе оцінку природно-екологічних властивостей використання земель, економічний, технологічний та соціальний складники. Реалізація запропонованих у статті заходів сприятиме вирішенню низки соціально-економічних проблем у розвитку регіонів, загальному підвищенню ефективності аграрної сфери.