Мета роботи - вивчити особливості клініко-неврологічних виявів розриву артеріальних аневризм головного мозку, ускладнених ліквородинамічними порушеннями. Проведено ретроспективне (2009 - 2014) когортне дослідження в паралельних групах результатів хірургічного лікування 245 хворих з розривом артеріальної аневризми (АА) головного мозку у гострий період гострого порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Чоловіків 145 (59,2 %), жінок - 100 (40,8 %). Вік хворих - від 20 до 76 років. Розвиток порушень ліквороциркуляції діагностовано за клінічними та нейровізуалізаційними даними (мультиспіральна компіютерна та магнітно-резонансна томографія головного мозку) у всіх хворих у різні строки гострого порушення мозкового кровобігу. До першої групи віднесено 74 (30,2 %) пацієнтів, у яких на момент госпіталізації явища оклюзійної гідроцефалії були відсутні, до другої - 171 (68,8 %) пацієнта з наявністю оклюзійної гідроцефалії у дебюті захворювання. За співвідношенням чоловіків та жінок групи не відрізнялися. Для оцінки клінічного стану хворих використано шкалу Hunt-Hess, шкалу ком Глазго (ШКГ) та World Federation of Neurological Surgeons Grading System for Subarachnoid Hemorrhage (WFNS SAH grading scales). Встановлено типові клініко-неврологічні вияви розривів АА головного мозку з ліквородинамічними порушеннями: головний біль у дебюті захворювання, який супроводжувався нудотою, блюванням, - 158 (64,5 %) випадків, з подальшим порушенням свідомості - 202 (82,4 %), III - IV ступінь тяжкості стану за Hunt-Hess - 183 (74,7 %) випадки, з них 102 (41,6 %) з тяжкими та 75 (23,3 %) з вкрай тяжкими неврологічними розладами за National Institute of Health Stroke Scale. У 67 (27,3 %) хворих у строки від 3 до 14 тиж після розриву АА розвинулася хронічна арезорбтивна гідроцефалія. Її клінічна картина характеризувалася прогресуючою деменцією у 67 (100,0 %) пацієнтів, порушеннями ходи та парезами - у 46 (68,6 %), порушеннями функції тазових органів за типом нетримання сечі - у 21 (31,3 %), поглибленням ініціальної вогнищевої неврологічної симптоматики - у 23 (34,3 %) хворих. Висновки: клініко-неврологічні вияви ліквороциркуляції та їх динаміка у періопераційний період лікування артеріальних аневризм головного мозку визначають напрям та інтенсивність медикаментозного лікування, а також показання до вчасного адекватного хірургічного лікування гідроцефалії.