Досліджено особливості процесу становлення і розвитку малого підприємництва в Україні, виявлено глибинні недоліки діючого фінансового механізму, зокрема негативного впливу чинної податкової системи на темпи розвитку цього сектору економіки. На підставі аналізу міжнародного досвіду запропоновано напрями та методи удосконалення фінансового механізму стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні.

Досліджено сутність, економічну природу й обгрунтовано принципово нове поняття "грошовий потік підприємства", з урахуванням його двоїстого характеру. Проведено на основі визначених критеріїв класифікацію грошових потоків. Розкрито сутність і структуру механізму управління грошовими потоками підприємства. Розроблено комплексну систему економічного аналізу грошових потоків та оцінено вплив детермінант внутрішнього та зовнішнього середовища на грошові заощадження. Досліджено ефективність управління грошовими потоками. Удосконалено науково-методичні засади оцінювання дебіторської заборгованості підприємства та запропоновано модель ії оптимізації. Обгрунтовано рекомендації щодо оптимізації грошових потоків підприємства з застосуванням таргетування. Розроблено підходи до формування та реалізації бюджетування грошових потоків. Удосконалено факторинговий механізм захисту грошових надходжень.

Досліджено сутність та здійснено аналіз сучасних підходів до оптимізації грошових потоків підприємства, а також обгрунтовано шляхи та напрямки управління ними з метою досягнення підприємством сталого розвитку. Шляхом математичного моделювання чистого грошового потоку підприємства за умов оптимізаційної діяльності виявлено наступні можливі сценарії його поведінки: наближення його значення до нуля, до заданої межі, дефіцит або надлишок потоку. Відповідно запропоновано та обірунтовано основні напрямки управлінського впливу на грошові потоки в розрізі їх оптимізації. Доведено недоцільність наближення чистого грошового потоку підприємства до нульового значення, натомість запропоновано його таргетування, тобто наближення до норми страхового залишку, який, в свою чергу, пропонується розраховувати за моделлю Міллера - Орра за умов невизначеності. В якості основних інструментів оптимізаційної політики таргетування запропоновані: бюджетування - за умови перевищення чистим грошовим потоком підприємства нормативного залишку та факторинг - за дефіцитного його значення.

Розглянуто теоретико-методологічне обгрунтування причин занепаду інноваційно-інвестиційної активності в Україні в умовах трансформаційних змін на шляху до інноваційного розвитку економіки. Проаналізовано причини негативної динаміки інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні протягом 2004 - 2012 рр., теоретично доведено, шляхом проекції її показників на економічну кон'юнктуру, прямо пропорційну залежність обсягу (наявності) інвестицій у інновації від рівня ділової активності в галузі та економіці, причому, саме останній є першоджерелом і опосередковує інвестиційний процес - на відміну від загальноприйнятого твердження, саме фаза економічного циклу визначає як доцільність фінансування випуску інноваційних товарів, так і ризики, пов'язані з подальшою втратою ними переваги над рештою товарів в момент реалізації вартостей і економічного піку. На основі об'єктивного кон'юнктурного закону М. Кондрат'єва, обгрунтовано припущення про відсутність циклічних коливань в деяких галузях економіки України внаслідок їх картельної монополізації, що, власне, і є причиною депресивного стану економіки та занепаду інноваційно-інвестиційної активності.

Розроблено та обгрунтовано методологічні особливості розвитку підприємств на інвестиційно-інноваційних засадах в умовах трансформації економіки, методів та форм їх практичної реалізації, визначення напрямків інвестиційно-інноваційного процесу національної економіки. Проаналізовано причини негативної динаміки інвестиційно-інноваційних процесів у промисловому секторі за 2005 - 2012 рр.; обгрунтовано особливості парадигми капіталоємності розвитку ринку цінних паперів, визначено головні чинники підвищення ефективності виробничого капіталу; умови й джерела інвестиційного забезпечення технологічного оновлення, реструктуризації та підвищення конкурентоздатності суб'єктів господарювання. Доведено, що фінансовий капітал ринку цінних паперів характеризується сукупністю показників, які відображають його реалізований та нереалізований стан. Здійснено аналіз структури та динаміки основних джерел формування фінансового потенціалу ринку цінних паперів на основі грошових заощаджень промислових підприємств. У дослідженні сформульовано рекомендації стосовно умов підвищення реалізації фінансового потенціалу ринку цінних паперів у напрямку удосконаленої версії оптимізації портфельних інвестицій.

Розглянуто проблему трансформації на фоні інформатизації національної економіки, яка впливає безпосередньо на базові для неї відносини і відносини у сфері регулювання науково-технологічного стійкого розвитку, що приводить до зміни в масштабах, формах і структурних зрушеннях. Теоретико-методологічний аналіз відносин категорії "розвиток" крізь призму концепції постіндустріального суспільства дозволив переосмислити нові реалії стосовно науково-технологічного розвитку, з'ясувати детермінанти, які визначають подальшу інтелектуальну активність людського капіталу. Визначено роль і обірунтовано значення інтелектуальної активності, засновану на знаннях, усвідомлену, морально-зорієнтовану спроможність збирати, накопичувати і переробляти все наростаючі потоки інформації. Підхід до аналізу економічних процесів з позиції суперечливої єдності науково-технологічного розвитку й конкуренції, як різних, але взаємообумовлених систем обміну й координації економічної діяльності має фундаментальне теоретико-методологічне значення.

Досліджено історичну сутність процесу венчурного інвестування з метою обгрунтування теоретико-методичних засад розробки ефективної моделі венчурування в Україні на шляху до інноваційного економічного розвитку.Проаналізовано історичні передумови становлення венчурного бізнесу в світі та основні тенденції його розвитку. Проведено дослідження найбільшуспішних та значущих моделей венчурування в світовій практиці та одержано висновки щодо розробки практичних рекомендацій для стимулювання венчурної індустрії в Україні. Зважаючи на наявність кон'юнктурних коливань венчурного сектору, доведено необхідність його активної державної підтримки і, водночас, обмеженого державного втручання. Виходячи із світового досвіду, доведено успішність венчурування саме у високотехнологічне і новаторське підприємництво, на противагу вітчизняним тенденціям використання венчурних фондів для фінансування будівництва та комерції.

Приділено увагу економічним наслідкам монополізації. Розглянуто конфлікт цінностей та інтересів як деструктивний чинник. Визначено основні тенденції інноваційного розвитку харчової промисловості України. Досліджено стан і перспективи використання лазерного обладнання в Україні. Показано вплив макроекономічного стану України на залучення інвестиційних ресурсів у підприємства розподілення електроенергії. Вивчено особливості функціонування сучасного ринку праці. Проаналізовано відмінності оцінювання інтелектуального капіталу за умов становлення економіки знань. Досліджено проблеми вартісно орієнтованого управління розвитком підприємства.

Виходячи із циклічного характеру розвитку економіки, а відтак, потреби у постійному пошуку факторів за межами виробничих можливостей з метою подолання деструктивності та переходу до нового, більшого за своїми можливостями, циклу, доведено необхідність інноваційності економічного зростання з метою досягнення системою сталого розвитку. Обгрунтовано економічну природу інтелектуального капіталу як фактору інноваційного розвитку економіки. Грунтуючись на аналізі досліджень класичних політекономістів, неокласиків та інституціоналістів, визначено економічну сутність інтелектуального капіталу як здатності людей, використовуючи особистий фактор виробництва, вірніше його частину, - знання та інтелект, генерувати уречевлений. А також, обгрунтовано місце інтелектуального капіталу в системі продуктивних сил суспільства і його особливість одночасної приналежності і до нематеріальної (як форми розвитку індивіду), так і до метеріальної (прикладних знань) сфери. Зважаючи на мультихарактерність знань, доведено доцільність використання концепції інтелектуального капіталу з метою конкретизації їх економічного змісту та управління ними. Проаналізовано економічні дослідження інтелектуального капіталу, яким властивий управлінський аспект, і з'ясовано, що вони, переважно, зводяться до оцінки та моніторингу, що використовуються, здебільшого, в якості індикатору прогресу економіки знань, або інструменту коригування стратегій розвитку. Структуризація знань в розрізі інтелектуального капіталу дає підставу для припущення про підвищення ефективності управління знаннями на мікрорівні внаслідок ефективізації даного процесу на макрорівні. Таким чином, можна зробити висновок про доцільність розробки механізму та удосконалення теорії управління інтелектуальним капіталом в різних розрізах економічної системи.

Досліджено ряд теоретико-методологічних та прикладних положень щодо використання боргових інструментів у фінансуванні компаній. Узагальнено теоретичні основи механізму залучення зовнішніх запозичень на фінансовому ринку України. Систематизовані основні характеристики інструментів боргового фінансування, що застосовуються в процесі прийняття рішення щодо інвестування, зокрема банківських кредитів, корпоративних облігацій і лізингу. Виявлено особливості використання боргових інструментів на вітчизняному ринку та уточнено практичні рекомендації щодо їх застосування за сучасного стану економіки. Досліджено методи боргового фінансування, використовувані українськими компаніями. Здійснено порівняння джерел фінансування для компаній-емітентів на вітчизняному фондовому ринку. Розглянуто особливості функціонування сегменту корпоративних облігацій на ФБ ПФТC. Досліджено найбільші за розмірами випуски облігацій підприємствами реального сектору, які відбулися у 2014 році. Проаналізовано високодохідні корпоративні облігації великих українських компаній та були визначені основні причини значного відхилення значень купону та дохідності до погашення для кожного емітента. На основі даних про емісії облігацій банків на ФБ ПФТС у 2014 році було зроблено висновки про роль фінансових установ на організованому ринку, зокрема ПФТС.

Визначено загальні методи монетизації додатків у маркетах найпопулярніших сучасних платформ поширення мобільного програмного забезпечення. Досліджено стратегії, рекомендовані до використання мобільними розробниками та компаніями подібного профілю, а також, поради щодо монетизації мобільних додатків, які було розроблено відомими практикуючими маркетологами. Дана характеристика ринку мобільних додатків для найбільш поширених платформ, їх аудиторії, число та їх загальні прибутки. Також, проаналізовано розподіл прибутків від монетизації мобільного програмного забезпечення, а саме: безпосереднє придбання додатку, прибутки від вбудованої реклами та придбань всередині додатку. Розглянуто особливості підходів до монетизації мобільних додатків, наведено відповідні приклади популярних успішних та невдалих засобів монетизації. Виявлено нові стратегії монетизації додатків, з яких деякі є поєднанням стандартних: вбудованої реклами, плати за застосунок, пробного періоду тощо, а інші є більш новаторськими та використовують відмінні від звичайних підходи. Окрім загальних засобів монетизації, розглянуто аналітику як метод монетизації мобільного програмного забезпечення, зокрема явну та тіньову аналітику, їх особливості, раціональність та методи. Особливу увагу надано поєднанню різних підходів до монетизації з метою використання переваг кожного для максимізації прибутків від додатку. В результаті дослідження та аналізу, були розроблені рекомендації до практичного застосування методів монетизації мобільних додатків. Використання вказаних підходів та порад гарантовано допоможе ефективніше розробити стратегію монетизації мобільного додатку.

Викладено матеріали доповідей учасників конференції, в яких розглянуто проблематику побудови і використання математичних моделей та методів для дослідження поведінки економічних агентів, застосування інформаційних технологій для моделювання та прогнозування економічних процесів на мікро- та макрорівнях, моделі ефективного управління персоналом, методи аналізу та моделювання ринку праці.

Індексована одиниця вартості є виокремленням функції грошей міри вартості, що захищає цю функцію від впливу інфляції, будучи підв'язаною до індексу споживчих цін або іншого цінового індексу. Завдяки цій властивості індексована одиниця вартості також є дієвим інструментом у боротьбі з такими явищами: хаотичним ціноутворенням, знеціненням довгострокових контрактів та угод, іпотечних та інших довгострокових кредитів та депозитів, державних облігацій та зборів, які можуть бути викликаними інфляцією. Імплементація індексованої одиниці вартості буде корисною для будь-якої країни у довгостроковій перспективі. Досліджено, як імплементація цього інструменту в Україні, яка є країною, якій останні десятиріччя властива галопуюча інфляція, може допомогти впоратися із специфічними економічними проблемами нашого суспільства, викликаними інфляцією, базуючись на іноземному досвіді та результатах застосування індексованої одиниці вартості. Розглянуто можливе застосування індексованої одиниці вартості в банківській системі, а саме те, як вона може збільшити довіру до банківської системи, пожвавити депозитну діяльність банків та, завдяки цьому, змінити структуру грошової маси в країні. Досліджено механізм індексованих іпотечних кредитів та те, як їх імплементація заохотить внутрішні та зовнішні інвестиції у низькорозвинений іпотечний ринок в Україні, зробить іпотечні кредити більш доступними та зможе збільшити вартість недооціненої за паритетом купівельної спроможності валюти відносно інших валют. Розглянуто те, як індексована одиниця вартостіможе бути застосована задля розвитку та збільшення інвестицій у ринок облігацій внутрішньої державної позики та інші можливі сфери застосування індексованої одиниці вартості. Запропонована методологія для застосування індексованої одиниці вартості. Розглянуто сфери її використання, залежно від індексу, за яким вона буде розраховуватися. Надані дві формули для обрахування вартості індексованої одиниці вартості у відповідності до методології Державної служби статистики України та проаналізована різниця між ними.

Лексична неоднозначність в трактуванні понять і категорій притаманна вітчизняній науці в процесі пізнання нею термінології із західних наукових праць. У процесі інтерпретації проявляється редукціонізм або, навпаки, розширення сутності, що змінює розуміння категорії як синонімічно, так і по суті. Кейнсіанське "термінологічний гармидар" досі панує у вітчизняній науковій думці, провокуючи невірне тлумачення термінів і, як наслідок, неоднозначне розуміння сутності понять, а відповідно і логічну неможливість якісного аналізу системи і процесів, що призводить до помилкової інтерпретації, ставить під сумнів теоретичну цінність дослідження, а іноді і зовсім нівелює існуючий науковий доробок. Доведено, що категорія "фінансова політика" являє собою складну систему, елементи якої взаємодіють між собою, а система набуває своїх специфічних характеристик в процесі їх поєднання. Жоден елемент не може бути відділений від системи, оскільки, при його відокремленні, можна втратити певну частину системних властивостей, і тому використання класичного редукціонізму, який все ще притаманний, зокрема, економічній теорії, є недоцільним. Оскільки, лексична неоднозначність не піддається елементарній елімінації, для формування комплексного уявлення про категорію "фінансова політика" здійснено спробу використання її в рамках методології причинності явищ в якості бази дослідження. Економічна сутність фінансової політики підприємства проявляється в її функціях. Для обгрунтування функцій фінансової політики підприємства, як багатоаспектної системи, використано згадані вище лексичну неоднозначність терміну і методологію причинності явищ, тобто розмежування загального, конкретного і одиничного, що дозволило здійснити дослідження елементів у їх взаємозв'язку, дотичності і протиставності. Як наслідок, визначено функції, загальні для обох систем (politicsі policy), і обрана методологія дослідження дозволила сформулювати функції фінансової політики підприємства з урахуванням основних завдань фінансового менеджменту,а саме: забезпечення нормального ритму, фінансово-господарської діяльності; забезпечення фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності підприємства; оптимізація витрат і максимізація прибутку (або збільшення прибутковості, якщо компанія домагається стійкого розвитку); забезпечення ефективного інноваційного та інвестиційного процесу та ін.

Визначено, що ентропія технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства опосередковує особливий зв'язок в реляційній системі "людина-техніка", який визначає взаємопов'язаний і взаємопричинний розвиток обох. Людина, за своєю природою в процесі своєї діяльності виступає джерелом і наріжним системоутворюючим елементом для трьох базових систем розвитку: суспільного, економічного і науково-технічного. Гносеологічний і, одночасно, перетворюючий прояв людської свідомості виявляє свій результат у двох взаємодіючих, взаємодоповнюючих і взаємотрансформуючих площинах: як творча сутність індивіда як суспільна свідомість. Обгрунтовано, що епістемологічне протиріччя історичної мінливості і константності характеризує науку як специфічну форму суспільної свідомості, що знаходиться у діалектичному розвитку: на основі існуючих, накопичених за всю історію людства формуються нові знання, що з одного боку доповнюють, з іншого - знецінюють знання попередні, утворюючи знання нові. Особливість науки як прояву суспільної свідомості полягає у взаємодоповнюваності і протиріччі "нових" і "старих" знань, які створюються і перетворюються творчою свідомістю індивідів (учених і дослідників) як суб'єктів "наукового суспільного виробництва". Індивідуальна наукова свідомість окремих вчених, що матеріалізується у вигляді реальних відкриттів перетворюється на суспільну наукову свідомість у вигляді фундаментальних знань, розробок і інновацій, що використовуються людством і, одночасно, перетворюють і формують свідомість окремих індивідів, які в свою чергу забезпечать в майбутньому поступальну рекурсію даного процесу. Отже, можна зробити висновок, що науково-технічний прогрес є результатом наукової свідомості людини, як індивідуальної, так і суспільної. А здатність людської свідомості втілювати і конкретизувати свою творчу особистість, генеруючи нові знання, вважаємо інноваційним проявом людини як наріжного ресурсу триєдиного розвитку на основі викладеного обгрунтовано, що людина, а вірніше, людська свідомість є нескінченним, постійно відновлюваним ключовим інноваційним ресурсом розвитку, ця нескінченність реалізується наукою як формою втілення суспільної свідомості, що забезпечує фундаментальні основи розширеного відтворення цього ресурсу, разом з тим, свідомість індивідуальна, що є її джерелом, є нетривкою, характеризується неможливістю формалізації і копіювання, а також, деякою стохастичністю рекурсії, що пояснюється мінливістю і швидкоплинністю людського життя. Наголошено, що елімінація економічного мотиву, на наш погляд, в будь-якому випадку знижуватиме потребу у розвитку індивіда і втілення його творчої сутності, що опосередковує напрям подальших досліджень, а саме: актуалізацію цілей і, відповідно, механізму сталого розвитку з позиції зменшення соціалістичного гіпертрофування.

Науково обґрунтовано теоретичні основи, методологічні підходи, методичні положення і практичні рекомендації щодо інноваційної та технологічної трансформації економічної системи у інтелектуальну економіку. Розкрито методологію науково-технічного розвитку; досліджено концепцію сталого розвитку в умовах триваючої інноваційної і технологічної трансформації; детерміновано ключовий інноваційний ресурс сталого розвитку; проаналізовано інтелектуальний капітал як домінанту економічного зростання та розвитку. Досліджено економічну сутність і природу інтелектуального капіталу, а також його місце в системі продуктивних сил суспільства; обґрунтовано і формалізовано інтелектуальну теорію вартості; обґрунтовано концепцію інтелектуальної економіки. Виявлено економічні мотиви стимулювання державою інноваційно-інвестиційної діяльності; досліджено монополізацію економіки України як причину занепаду інноваційно-інвестиційної активності; а також, стохастичність фінансового забезпечення інноваційного розвитку підприємств України та особливості фінансового ринку і, зокрема, венчурного інвестування в Україні як фактор впливу на інвестиційно-інноваційну діяльність; обґрунтовано траєкторії трансформації вищої освіти в умовах нового техніко-економічного укладу. Проаналізовано варіативність ролі інтелектуального капіталу у створенні вартості в розрізі галузевої специфічності та ринкові механізми "інтелектуального" ціноутворення; досліджено причини інкрементальної інтелектуалізації і технологічної трансформації підприємницької діяльності; обґрунтовано двоїсту направленість у формуванні інтелектуального капіталу в системі вищої освіти. Запропоновано засади актуалізації інноваційної політики держави в механізмі сталого розвитку; здійснено мультиагентне симулювання ринку відновлюваних ресурсів; розроблено модель інноваційної трансформації підприємства; запропоновано модель трансформації і діджиталізації вищої освіти; запропоновано інтелектуалізований механізм сталого розвитку економіки.