При системной склеродермии наблюдаются нарушения метаболизма оксида азота, которые характеризуются повышением нитритемии при снижении уровней аргинина и циклического гуанозинмонофосфата в крови и обусловлены характером клинического течения заболевания. Зарегистрированы сдвиги физико-химических свойств крови (угнетение динамического поверхностного натяжения и вязкоэластичности), определяемые концентрацией метаболитов оксида азота и зависящие от определенных висцеральных проявлений заболевания.

Уперше визначено респіраторне вологовиділення, фізико-хімічні властивості експіратів, легеневий синтез і дихальне виведення небілкових азотистих сполук, ліпідів, ліпопротеїдів, продуктів перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту за системних захворювань сполучної тканини, установлено їх значення у ранній діагностиці пневмопатій і зв'язок з функцією бронхолегеневої системи. Уперше доведено порушення сурфактантної системи легенів у випадку системного червоного вовчака (СЧВ), системної склеродермії, ревматоїдного артриту й обгрунтовано використання у комплексній терапії пульмональної патології стимулянтів синтезу легеневого сурфактанта і синглетно-кисневої терапії. Уперше у такої категорії хворих установлено розвиток легеневої інтоксикації. Уперше у разі СЧВ продемонстровано взаємозв'язок змін окремих морфологічних структур респіраторної системи з особливостями клініко-лабораторного перебігу захворювання. Уперше на експериментальній моделі аутоімунного захворювання у тварин визначено морфологічні зміни альвеол, бронхів і легеневих судин, патогенетичний вплив на них порушень системи імунітету і NO, патоморфоз за дії глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків. Доведено роль дисбалансу про- й антиоксидантної систем, клітинного та гуморального імунітету з розвитком гіперчутливості сповільненого типу, а також пульмонального синтезу прозапальних і регуляторних цитокінів у патогенезі уражень легенів за умов ситемних захворювань сполучної тканини.

Методом максимального тиску в бульбашці за допомогою комп'ютерного тензіометра МРТ2-Lauda (Німеччина) вивчено стан динамічного поверхневого натягу сироватки крові та сечі у разі ревматизму, системного червоного вовчака, системної склеродермії, геморагічного васкуліту, ревматоїдного артриту, хвороб Бехтерєва та Рейтера, псоріатичної артропатії, подагри та остеоартрозу. Для різних ревматичних хвороб властиві певні зміни показників міжфазних тензіограм біологічних рідин, що залежать від ступеня активності патологічного процесу, ураження внутрішніх органів, особливостей перебігу захворювань.

Клинико-патогенетические связи между системными васкулитами, ассоциированными с антинейтрофильными цитоплазматическими антителами, и эндотелиальной дисфункцией сосудов изучены недостаточно. С целью оценки взаимоотношений характера течения системных васкулитов с состоянием эндотелиальной функции сосудов у 129 больных (76 с микроскопическим полиангиитом, 26 с гранулёматозным полиангиитом Вегенера и 27 с эозинофильным полиангиитом Черджа-Стросс) биохимическим и иммуноферментным методами изучены показатели в крови эндотелиальной функции сосудов (уровни эндотелина-1, тромбоксана-А2, гомоцистеина, простациклина, нитритов, циклического гуанозинмонофосфата). Установлен дисбаланс уровней вазоконстрикторов и вазодилататоров в крови, что проявляется повышением концентраций эндотелина-1 и нитритов на фоне уменьшения содержания простациклина и гомоцистеина. Это свидетельствует о нарушениях эндотелиальной функции сосудов при системных васкулитах, которые участвуют в патогенетических построениях заболеваний.

Індекс рубрикатора НБУВ: У542.10,2 + У9(4УКР)421.0,2

Рубрики:

Економіка внутрішньої торгівлі в цілому

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто зміни, які відбулися у формі і змісті фінансової звітності підприємств під впливом міжнародних стандартів обліку та звітності. Форми фінансової звітності не є сталими і незмінними. До сьогоднішнього часу виникають спірні питання щодо формування інформації у Балансі, змісту активу і пасиву та окремих балансових статей. Крім того, порядок відображення інформації про сукупний дохід у Звіті про фінансові результати суперечить прийнятій методиці обліку доходів і власного капіталу. Ці проблеми потребують подальшого вивчення та вдосконалення. Мета роботи - дослідження змін, які відбуваються у бухгалтерській звітності, критичне оцінювання змісту статей звітності, розробка пропозицій, втілення яких сприятиме формуванню об'єктивної думки про діяльність підприємства у користувача фінансової звітності для прийняття ним управлінських рішень. Вивчено нормативні документи, які регламентують порядок відображення інформації у фінансовій звітності до переходу України на міжнародні стандарти обліку і звітності, зміст статей і порядок складання річної фінансової звітності, здійснювався критичний аналіз змін, що відбулися у методології та методиці обліку активів, капіталу та зобов'язань, порядку визначення фінансових результатів діяльності підприємств. Висвітлено проблемні питання відображення інформації про окремі види активів у балансі та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення розподілу активів та пасивів за розділами. Крім того, проведено порівняльний аналіз змісту статей окремих форм фінансової звітності, виявлено позитивні та дискусійні моменти. Розглянуто методику обліку процесу переоцінки основних засобів згідно норм діючого законодавства і внесено пропозиції щодо вдосконалення порядку відображення інформації про сукупний дохід у Звіті про фінансові результати.

Мета роботи - визначення суті категорії "грошові кошти", дослідження нормативних змін, що відбулися в обліку грошових коштів (ГК), аналіз наявного програмного забезпечення, яке застосовується підприємствами України для автоматизованої обробки інформації про операції з ГК підприємства. Досліджено економічну та бухгалтерську суть грошей, висвітлено зміни, що відбулися в нормативній базі, яка регламентує облік ГК, надано оцінку окремих програмних продуктів, за допомогою яких автоматизується обліковий процес на підприємствах України.

Показано особливості надання паліативної допомоги дітям та сучасний стан проблеми в Україні і світі. На підставі аналізу чинного законодавства, даних літератури, організації паліативної допомоги у Харківському регіоні визначено перспективи розвитку паліативної допомоги в Україні.

Поширеність гастродуоденальних виразкових кровотеч сягає 170 випадків на 100 тис. дорослого населення, а щорічна від них смертність - 15 %. Коморбідний цукровий діабет (ЦД) є незалежним чинником ризику розвитку виразкових кровотеч і погіршує ефективність лікувальних заходів. Серопозитивність хворих на ЦД за носійством гелікобактерної інфекції становить 50 - 60 %, яка реєструється на 90 % частіше, ніж у загальній популяції. Мета роботи - проаналізувати характер гастродуоденальних кровотеч на тлі коморбідного ЦД, виділити прогностичні критерії. Під наглядом перебував 1261 пацієнт із гастродуоденальними кровотечами. Середній вік обстежених хворих становив 50 років, тривалість маніфестації захворювання - 6 років, тривалість кровотечі - 47 годин, індекс тяжкості хвороби - 6 в.о., тяжкість кровотечі - 2 бали, показник глюкози в крові - 10 ммоль/л, вміст глікованого гемоглобіну (HbA1c) - 8 %, інсуліну - 25 мкМО/мл, коефіцієнт інсулінорезистентності (HOMA) - 12 в.о. ЦД у співвідношенні легкого, середнього й тяжкого ступенів 1:2:1 був у 17 % від числа хворих із гастродуоденальними виразками та став чинником ризику тяжкого варіанта кровотеч. Коморбідний ЦД визначав більш виражену тяжкість виразкових гастродуоденальних кровотеч, більшу частоту їх струминного характеру, постінкового підтікання крові з виразок і розвиток геморагічного шоку перед початком лікування, був чинником ризику рецидивів кровотеч і значно погіршував виживаність хворих, впливав на кардіоваскулярні показники гемодинаміки (рівні середнього артеріального тиску, периферичного судинного опору, об'єму циркулюючої крові), а до негативних стосовно прогнозу критеріїв належать початкові рівні глікемії, HbA1c і НОМА. Висновки: коморбідний ЦД значно погіршує перебіг гастродуоденальних кровотеч і є чинником ризику їх рецидивів.

Мета роботи - ретроспективно проаналізувати характер гастродуоденальних кровотеч на тлі коморбідної патології, виділити чинники ризику та прогностичні критерії. Під наглядом перебував 1261 пацієнт із гастродуоденальними кровотечами. Середній вік обстежених хворих склав 50 років, тривалість маніфестації захворювання - 6 років, тривалість кровотечі - 47 год, індекс тяжкості хвороби - 6 в. о., тяжкість кровотечі - 2 бали. Серед хворих з виразками шлунка, дванадцятипалої кишки та за їх поєднання коморбідну патологію (56 нозологічних форм) діагностовано в 798 (63 %) випадках. Усіх цих пацієнтів було розподілено на 8 груп: із серцево-судинними захворюваннями (63 %), цукровим діабетом 2-го типу (27 %), з хворобами опорно-рухового апарату (16 %), системи дихання (14 %), травлення і печінки (12 %), сечовиділення (5 %), з пухлинами (3 %) та захворюваннями системи кровотворення (1 %). Коморбідна патологія, яка частіше трапляється у жінок і хворих із симпатотонічним типом вегетативної нервової системи, є чинником ризику несприятливого перебігу гастродуоденальних кровотеч за пептичних виразок, впливає на їх розміри і локалізацію, що, в першу чергу, стосується цукрового діабету, захворювань систем дихання та сечовиділення, при цьому супутні хвороби підвищують число рецидивів кровотеч після проведення лікувальних заходів й випадків летального кінця. Висновок: коморбідна патологія значно погіршує перебіг гастродуоденальних кровотеч і є чинником ризику їх рецидивів.

В експериментальній моделі синдрому подразненого кишечника у щурів оцінювали механізми взаємозв'язку функціональних захворювань кишечника і виникнення патології серцево-судинної системи. Тваринам основної групи внутрішньоочеревинно вводили тартрат метопрололу, а контрольної - еквівалентні дози 0,9 %-го розчину хлориду натрію. З розвитком функціональних порушень кишечника середній систолічний артеріальний тиск зростав на 5,7 +- 1,15 мм рт. ст. (4,7 %). Виявлені гістоморфологічні зміни серця і судин відповідали загальноприйнятим маркерам при артеріальній гіпертензії. Отже, синдром подразненного кишечника асоційований з артеріальною гіпертензією та ремоделюванням серця і судин. Виражений антигіпертензивний вплив метопрололу має позитивний кардіопротективний ефект, знижуючи індекс маси серця на 12,4 % та периваскулярне фіброзування міокарда на 38,5 %.

Мета роботи - оцінити стан пуринового метаболізму (ПМ) у хворих на рак стравоходу (РС), встановити клініко-патогенетичну значущість виявлених змін. Під наглядом перебував 41 хворий на РС (усі чоловіки) віком від 43 до 83 років (у середньому 60 років). Аденокарциному діагностовано у 39 % від числа обстежених, плоскоклітинну карциному - у 61 %, проростання пухлини в діафрагму встановлено в 10 % випадків, у селезінку - у 7 %, метастази в лімфатичні вузли мали місце в 12 % спостережень, у віддалені органи - у 32 %. Співвідношення 1B, 2A, 2B, 3A і 4-ї стадій захворювання склало 1:8:4:2:7. У сироватці крові вивчали рівні продуктів ПМ і сечової кислоти, оксипуринолу, аденіну, гуаніну, ксантину, гіпоксантину, активностей ксантиноксидази, ксантиндезамінази, аденозиндезамінази й 5-нуклеотидази. Дисметаболізм пуринів спостерігається в усіх хворих на рак стравоходу у вигляді підвищених показників сечової кислоти і оксипуринолу, активностей ксантиноксидази й аденозиндеамінази, що спостерігається у 83 - 100 % від числа обстежених осіб. Зміни пуринового обміну пов'язані з наявністю гіперурикемії (>> 420 мкмоль/л), виявленої в 63 % випадків, з тяжкістю перебігу пухлинного процесу, проростанням неоплазми в селезінку, парааортальні лімфатичні вузли, печінку та скелетні м'язи. Гіперурикемія чинить негативний вплив на виживаність пацієнтів, а високий рівень аденінемії має прогнознегативну значущість. Висновок: зміни ПМ беруть участь у патогенетичних побудовах РС, відбивають особливості перебігу пухлинного процесу, а в майбутньому може розроблятися медична технологія лікувальних засобів хворих на РС, що проходять із порушеннями ПМ.

Актуальність. Паранеопластичний синдром (ПНПС) при раку легені (РЛ) характеризується ревматологічними, дерматологічними, ендокринними, неврологічними, нефрологічними та іншими проявами. ПНПС став актуальною проблемою сучасної онкології, але особливості його перебігу та безпосередній перебіг самого пухлинного процесу залишаються недостатньо вивченими. Мета роботи - оцінити клініко-лабораторні прояви паранеопластичного (неоплазмового) ревматоїдоподібного артриту (РПА) у контексті зв'язків з окремими ознаками РЛ. Матеріали та методи. ПНПС виявлено у 258 (16 %) хворих на РЛ, а РПА - у 41 (16 %) випадку ПНПС. Ці пацієнти (27 чоловіків та 14 жінок, середній вік 57 років) становили основну групу спостереження, а решта 217 пацієнтів з ПНПС (177 чоловіків і 40 жінок, середній вік 59 років) увійшли до групи порівняння. Ще одну групу сформували 105 хворих (22 чоловіки й 83 жінки, середній вік 46 років) з первинним ревматоїдним артритом (РА) без РЛ. Результати. РЛ з РПА характеризується почастішанням средньочасткової локалізації пухлинного процесу (в 7,4 раза), його дрібноклітинного варіанта (в 5,3 раза) з низькими ступенями диференціації, наявністю ексудативного плевриту, проростанням неоплазми в стравохід та розвитком метастазів у скелет (у лобкову, клубову, крижову й стегнову кістки, в щелепи та хребет). При порівняльній оцінці з РА для РПА більш типові олігоартрит, виникнення ентезопатій, серонегативність за ревматоїдним фактором і антитілами до циклічного цитрулінового пептиду, вірогідно менші (на 1/4) активність й стадійність суглобового синдрому, більш часте ураження променево-зап'ясткових (у 1,8 раза), плечових (у 4,8 раза), п'ястково- (у 2,4 раза) і плеснофалангових суглобів (у 2,5 раза), відсутність остеоузур, інтраартикулярних хондромних тіл, тіл Штайді й Гоффа. Висновки: формування паранеопластичного РПА спостерігається в кожного шостого хворого з ПНПС, обумовленим РЛ, що супроводжується особливостями не лише пухлинного процесу, а й суглобового синдрому порівняно з первинним РА. Отримані дані диктують необхідність подальших досліджень для створення критеріїв ранньої діагностики РПА та інформативних прогностичних чинників щодо подальшого перебігу РЛ.

Остеодефіцит (ОД) є серйозною проблемою через високу захворюваність, смертність та значні витрати на медичне обслуговування, причому в жінок у менопаузальному періоді ламкість кісток унаслідок остеопорозу більше виражена, а остеопоротичні переломи хребта трапляються втричі частіше, ніж у чоловіків. З ОД тісно пов'язаний цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, а деякі гормональні й пептидні маркери кісткового метаболізму одночасно визначають мінералізацію кісток і стан вуглеводного обміну. Мета дослідження - оцінити перебіг ЦД у жінок у період менопаузи та вивчити клініко-патогенетичний зв'язок із наявністю в них ОД. Обстежених жінок (n = 261) розподілили на дві групи - 17 % із ЦД (основна) і 83 % без ЦД (група порівняння). У 51 % випадків діагностований ОД (співвідношення остеопенії та остеопорозу - 4 : 1). Дослідження вуглеводного обміну включало визначення показників інсулінорезистентності НОМА та тяжкості метаболічного синдрому, рівнів у крові інсуліну, глюкози, глікованого гемоглобіну й С-пептиду, а маркерами кісткового метаболізму були рівні в крові паратгормону, кальцитоніну, остеокальцину, остеопонтину, активності лужної фосфатази, остеоасоційованих хімічних елементів (Ca, P, Mg, Co, Cr, Cu, Mn, Pb, Se, Sr, Zn). ЦД діагностований у 34 % жінок з ОД, що прямо співвідноситься з їх віком, частотою й вираженістю інших ознак метаболічного синдрому (гіперінсулінемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння), відсутністю випадків нормоліпідемії і IIA типу порушень ліпідного обміну, але превалюванням IIB типу, більш високим показником у крові активності лужної фосфатази й меншими значеннями остеопонтину та селену, причому тяжкість перебігу ЦД тісно пов'язана з параметрами мінеральної щільності кістки і рівнем фосфатемії, розвиток діабетичних ретинопатії, нефропатії й периферичної макро-/мікроангіопатії відповідно залежить від вмісту селену, цинку та остеопонтину, а показник кальцемії має прогностичну значущість. Висновки: доведена патогенетична значущість коморбідного ОД, параметрів мінеральної щільності кістки і маркерів кісткового метаболізму в сироватці крові жінок у період менопаузи в розвитку ЦД, тяжкості його перебігу й ускладнень, а показники остеопонтину, кальцію, селену та цинку мають прогностичну значущість.

В експериментальній моделі синдрому подразненого кишечника у щурів оцінювали механізми взаємозв'язку функціональних захворювань кишечника і виникнення патології серцево-судинної системи. Тваринам основної групи внутрішньоочеревинно вводили тартрат метопрололу, а контрольної - еквівалентні дози 0,9 %-го розчину хлориду натрію. З розвитком функціональних порушень кишечника середній систолічний артеріальний тиск зростав на 5,7 +- 1,15 мм рт. ст. (4,7 %). Виявлені гістоморфологічні зміни серця і судин відповідали загальноприйнятим маркерам при артеріальній гіпертензії. Отже, синдром подразненного кишечника асоційований з артеріальною гіпертензією та ремоделюванням серця і судин. Виражений антигіпертензивний вплив метопрололу має позитивний кардіопротективний ефект, знижуючи індекс маси серця на 12,4 % та периваскулярне фіброзування міокарда на 38,5 %.

Мета роботи - оцінити стан пуринового метаболізму (ПМ) у хворих на рак стравоходу (РС), встановити клініко-патогенетичну значущість виявлених змін. Під наглядом перебував 41 хворий на РС (усі чоловіки) віком від 43 до 83 років (у середньому 60 років). Аденокарциному діагностовано у 39 % від числа обстежених, плоскоклітинну карциному - у 61 %, проростання пухлини в діафрагму встановлено в 10 % випадків, у селезінку - у 7 %, метастази в лімфатичні вузли мали місце в 12 % спостережень, у віддалені органи - у 32 %. Співвідношення 1B, 2A, 2B, 3A і 4-ї стадій захворювання склало 1:8:4:2:7. У сироватці крові вивчали рівні продуктів ПМ і сечової кислоти, оксипуринолу, аденіну, гуаніну, ксантину, гіпоксантину, активностей ксантиноксидази, ксантиндезамінази, аденозиндезамінази й 5-нуклеотидази. Дисметаболізм пуринів спостерігається в усіх хворих на рак стравоходу у вигляді підвищених показників сечової кислоти і оксипуринолу, активностей ксантиноксидази й аденозиндеамінази, що спостерігається у 83 - 100 % від числа обстежених осіб. Зміни пуринового обміну пов'язані з наявністю гіперурикемії (>> 420 мкмоль/л), виявленої в 63 % випадків, з тяжкістю перебігу пухлинного процесу, проростанням неоплазми в селезінку, парааортальні лімфатичні вузли, печінку та скелетні м'язи. Гіперурикемія чинить негативний вплив на виживаність пацієнтів, а високий рівень аденінемії має прогнознегативну значущість. Висновок: зміни ПМ беруть участь у патогенетичних побудовах РС, відбивають особливості перебігу пухлинного процесу, а в майбутньому може розроблятися медична технологія лікувальних засобів хворих на РС, що проходять із порушеннями ПМ.

Актуальність. Паранеопластичний синдром (ПНПС) при раку легені (РЛ) характеризується ревматологічними, дерматологічними, ендокринними, неврологічними, нефрологічними та іншими проявами. ПНПС став актуальною проблемою сучасної онкології, але особливості його перебігу та безпосередній перебіг самого пухлинного процесу залишаються недостатньо вивченими. Мета роботи - оцінити клініко-лабораторні прояви паранеопластичного (неоплазмового) ревматоїдоподібного артриту (РПА) у контексті зв'язків з окремими ознаками РЛ. Матеріали та методи. ПНПС виявлено у 258 (16 %) хворих на РЛ, а РПА - у 41 (16 %) випадку ПНПС. Ці пацієнти (27 чоловіків та 14 жінок, середній вік 57 років) становили основну групу спостереження, а решта 217 пацієнтів з ПНПС (177 чоловіків і 40 жінок, середній вік 59 років) увійшли до групи порівняння. Ще одну групу сформували 105 хворих (22 чоловіки й 83 жінки, середній вік 46 років) з первинним ревматоїдним артритом (РА) без РЛ. Результати. РЛ з РПА характеризується почастішанням средньочасткової локалізації пухлинного процесу (в 7,4 раза), його дрібноклітинного варіанта (в 5,3 раза) з низькими ступенями диференціації, наявністю ексудативного плевриту, проростанням неоплазми в стравохід та розвитком метастазів у скелет (у лобкову, клубову, крижову й стегнову кістки, в щелепи та хребет). При порівняльній оцінці з РА для РПА більш типові олігоартрит, виникнення ентезопатій, серонегативність за ревматоїдним фактором і антитілами до циклічного цитрулінового пептиду, вірогідно менші (на 1/4) активність й стадійність суглобового синдрому, більш часте ураження променево-зап'ясткових (у 1,8 раза), плечових (у 4,8 раза), п'ястково- (у 2,4 раза) і плеснофалангових суглобів (у 2,5 раза), відсутність остеоузур, інтраартикулярних хондромних тіл, тіл Штайді й Гоффа. Висновки: формування паранеопластичного РПА спостерігається в кожного шостого хворого з ПНПС, обумовленим РЛ, що супроводжується особливостями не лише пухлинного процесу, а й суглобового синдрому порівняно з первинним РА. Отримані дані диктують необхідність подальших досліджень для створення критеріїв ранньої діагностики РПА та інформативних прогностичних чинників щодо подальшого перебігу РЛ.

Остеодефіцит (ОД) є серйозною проблемою через високу захворюваність, смертність та значні витрати на медичне обслуговування, причому в жінок у менопаузальному періоді ламкість кісток унаслідок остеопорозу більше виражена, а остеопоротичні переломи хребта трапляються втричі частіше, ніж у чоловіків. З ОД тісно пов'язаний цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, а деякі гормональні й пептидні маркери кісткового метаболізму одночасно визначають мінералізацію кісток і стан вуглеводного обміну. Мета дослідження - оцінити перебіг ЦД у жінок у період менопаузи та вивчити клініко-патогенетичний зв'язок із наявністю в них ОД. Обстежених жінок (n = 261) розподілили на дві групи - 17 % із ЦД (основна) і 83 % без ЦД (група порівняння). У 51 % випадків діагностований ОД (співвідношення остеопенії та остеопорозу - 4 : 1). Дослідження вуглеводного обміну включало визначення показників інсулінорезистентності НОМА та тяжкості метаболічного синдрому, рівнів у крові інсуліну, глюкози, глікованого гемоглобіну й С-пептиду, а маркерами кісткового метаболізму були рівні в крові паратгормону, кальцитоніну, остеокальцину, остеопонтину, активності лужної фосфатази, остеоасоційованих хімічних елементів (Ca, P, Mg, Co, Cr, Cu, Mn, Pb, Se, Sr, Zn). ЦД діагностований у 34 % жінок з ОД, що прямо співвідноситься з їх віком, частотою й вираженістю інших ознак метаболічного синдрому (гіперінсулінемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння), відсутністю випадків нормоліпідемії і IIA типу порушень ліпідного обміну, але превалюванням IIB типу, більш високим показником у крові активності лужної фосфатази й меншими значеннями остеопонтину та селену, причому тяжкість перебігу ЦД тісно пов'язана з параметрами мінеральної щільності кістки і рівнем фосфатемії, розвиток діабетичних ретинопатії, нефропатії й периферичної макро-/мікроангіопатії відповідно залежить від вмісту селену, цинку та остеопонтину, а показник кальцемії має прогностичну значущість. Висновки: доведена патогенетична значущість коморбідного ОД, параметрів мінеральної щільності кістки і маркерів кісткового метаболізму в сироватці крові жінок у період менопаузи в розвитку ЦД, тяжкості його перебігу й ускладнень, а показники остеопонтину, кальцію, селену та цинку мають прогностичну значущість.

Галузь історичної науки нумізматика (від латинського "numisma" - монета) зародилася в XIX ст., стала тісно пов'язаною з економікою, політикою, культурою й правом і містить тематичне вивчення монет, медалей та плакет. Найкраще історію ендокринології ілюструють різні форми медальєрного образотворчого мистецтва (екзонумія, або паранумізматика), а монета стала прообразом пам'ятної (меморіальної) медалі. Надано каталог понад 100 нумізматичних матеріалів (у тому числі деяких унікальних, уперше наведених), відображено етапи вивчення цукрового діабету, методів діагностики й лікування хвороби. Наявні посилання на значні історичні події, згадуються короткі біографії медиків, які зробили неоціненний внесок у формування цієї наукової дисципліни.

Мета роботи - аналіз історії артрології за нумізматичними матеріалами. Галузь історичної науки нумізматика (від лат. numisma - "монета") зародилася в XIX ст. й стала тісно пов'язаною з економікою, політикою, культурою та правом, включає в себе тематичне вивчення монет, медалей і плакет. Найкраще історію артрології ілюструють різні форми медальєрного образотворчого мистецтва (екзонумія, або паранумізматика), а медаль стала прообразом пам'ятної (меморіальної) монети. Надано каталог 157 нумізматичних матеріалів (138 медалей, 15 плакет, 4 монети), зокрема й деяких унікальних, вперше наведених, відображено етапи розвитку вивчення використання лікувальних факторів, є посилання на значні історичні події, згадуються короткі біографії медиків (62 особи), які зробили неоціненний внесок у формування цієї наукової дисципліни. На медалях можна зустріти портрети основоположників світової артрології, давньоіндійського лікаря Чараку й давньогрецького Аретея, а також українських медиків минулого - Агапіта Печерського, Є. Й. Мухіна, О. А. Кисіля, Д. Ф. Чеботарьова. Робота складається з розділів "Зародження артрології", "Структура й функція суглобів", "Остеоартрит", "Подагричний артрит", "Ревматоїдний артрит", "Інфекційний і інфекційно-алергійний (реактивний) артрит", "Туберкульозний артрит", "Інші артрити". На превеликий жаль, поки що пам'ять про знаменитих лікарів минулого недостатньо відзначена випуском нумізматичної продукції, тому в майбутньому сподіваємося на планомірний підхід до цієї справи, на цілеспрямовану пропаганду досягнень ревматології засобами нумізматики, що подає наочний приклад для вивчення історії артрології, сприяє підвищенню рівня освіченості лікарів. Автори розраховують на появу нових цікавих матеріалів таких малих форм образотворчого мистецтва.