Встановлено межі довірчих інтервалів і процентильного розмаху показників реовазограми (РВГ) гомілки у загальних, різних вікових і різних за соматотипом групах здорових юнаків і дівчат Поділля. Вивченно вікові, статеві та соматотипологічні особливості показників РВГ гомілки, а також особливості зв'язків між показниками РВГ гомілки та антропо-соматотипологічними параметрами. Доведено, що у дівчат чітка вікова залежність змін показників РВГ гомілки, а в юнаків - соматотипологічна. Вияви статевого диморфізму показників РВГ гомілки більш виражені між загальними та різними віковими групами юнаків і дівчат, ніж між відповідними групами за соматотипом. Встановлено виражені статеві розбіжності більшості статистично значущих зв'язків показників РВГ гомілки з показниками будови та розмірів тіла переважно за кількістю й силою. Обгрунтовано, що в юнаків найбільш часто показники РВГ гомілки мають множинні зв'язки з обхватними, поперечними й передньо-задніми розмірами тіла, а у дівчат - з обхватними, поздовжніми розмірами та товщиною шкірно-жирових складок.

Уперше обгрунтовано визначення поняття сімейне виховання студентської молоді як системи педагогічних впливів, яка забезпечує інтегрований процес цілеспрямованих педагогічних дій батьків, науково-педагогічних кадрів ВНЗ, студентської молоді та соціуму для підготовки студента до сімейного життя і створення міцної щасливої родини. Зазначено, що його суть полягає у вихованні свідомого громадянина-патріота України та сімейних цінностей у студентської молоді, самостійності та креативності, що базується на зверненні до витоків українських традицій та української етнопедагогіки (цілісної системи знань, ідей, форм і методів роботи зі студентською молоддю). Визначено стилі сімейного виховання студентської молоді у ВНЗ: демократичний стиль і стиль тетраедра (стиль співробітництва). Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні засади сімейного виховання студентської молоді, які охоплюють педагогічну підтримку студентської молоді у процесі сімейного виховання у ВНЗ, створення середовища дистанційного партнерства "Центр дистанційного партнерства "Сімейне виховання студентської молоді", упровадження освітнього проекту "Я і сім’я". Розроблено спецкурс "Сімейне виховання студентської молоді" у межах освітнього проекту "Я і сім'я". Уточнено базовий категоріально-понятійний апарат, зокрема, висвітлено сутність таких понять, як сімейні цінності, щаслива родина, педагогічна підтримка студентської молоді, партнерство. Розкрито зміст критеріїв і показників для діагностування рівнів вихованості сімейних цінностей, патріотизму, самостійності та креативності студентської молоді. Увагу приділено розвитку методів, форм і засобів сімейного виховання студентської молоді у ВНЗ.

Визначено зміни часових, амплітудних і похідних від них показників реовазограми гомілки у спортсменів високого рівня майстерності юнацького віку, які займаються волейболом, легкою атлетикою і боротьбою зі спортивним стажем не менше ніж 3 роки. Встановлено вірогідні відмінності часових, амплітудних і похідних від них показників реовазограми гомілки залежно від впливу інтенсивних фізичних навантажень. У волейболістів порівняно з юнаками, які не займаються спортом, визначені більші значення загального тонусу артерій (на 11,2 %), артерій великого діаметра (на 8,2 %), середнього та малого діаметра (на 13,5 %), часу висхідної частини реовазограми (на 2 %) і повільного кровонаповнення (5,9 %) та менші дикротичний індекс (на 17 %), тривалість реографічної хвилі (на 3,7 %), час низхідної частини реовазограми (10 %). Особи контрольної групи мали більші значення базового імпедансу порівняно з борцями (на 9,9 %) і легкоатлетами (на 13,7 %) та всі амплітудні показники реограми гомілки порівняно з легкоатлетами (в середньому на 12 - 15 %) і борцями (на 22 - 23 %). Розмір та об'єм кровотоку артерій кінцівок адаптовані до метаболічних потреб відповідної мускулатури. У волейболістів порівняно з легкоатлетами менші тривалість реографічної хвилі (на 10 %), час низхідної частини реограми (на 12,7 %), базовий імпеданс (на 17,2 %), амплітуди систолічної хвилі (на 17 %) та швидкого кровонаповнення (на 21 %), всі тонічні показники (на 12,2 - 16,9 %) та більші значення часу висхідної частини реограми (на 3,5 %) і повільного кровонаповнення (на 5,9 %). Борці порівняно з легкоатлетами мали меншу тривалість реографічної хвилі (на 6,1 %), час низхідної частини реограми (на 6,1 %), амплітуду систолічної хвилі (на 9,3 %) порівняно з волейболістами у них менші значення середньої швидкості швидкого кровонаповнення (на 15,6 %), тонусу артерій різного діаметра (на 15 - 16,5 %), всіх амплітудних показників (на 20 - 28 %), часу повільного кровонаповнення (на 9,7 %), висхідної частини реограми (на 10,3 %). Отже, рівень фізичної активності та особливості м'язової діяльності суттєво позначаються на показниках регіонарного кровотоку.

У дослідах на кролях з моделлю гострої тимчасової офтальмогіпертензії, яку створювали внутрішньошлунковим введенням води (100 мл/кг) встановлено, що внутрішньовенне застосування або інстиляції в око блокатора НМДА-рецепторів 1-адамантилетилокси-3-морфоліно-2-пропанолу гідрохлориду (адемол) на відміну від амантадину сульфату сприяє вірогідному зниженню внутрішньоочного тиску (ВОТ). Подібна офтальмогіпотензивна дія спостерігається і у тварин з незміненим офтальмотонусом. Зважаючи на нейроретинопротекторні та офтальмогіпотензивні властивості адемолу препарат є перспективним у терапії ішемічних захворювань сітківки та зорового нерва, особливо в умовах підвищеного ВОТ.

Проаналізовано розслідування вбивств через необережність як складне та багатоаспектне явище. Висвітлено з урахуванням сучасного стану криміналістики та кримінального процесу особливості розслідування досліджуваної категорії кримінальних правопорушень. Розглянуто структуру криміналістичної характеристики вбивств через необережність, наведено докладний аналіз її системних елементів і кореляційних зв'язків між ними. Розкрито організаційно-тактичні особливості проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування визначеного кримінально караного діяння.

У роботі наведено аналіз літератури, присвяченої патофізіологічним механізмам і клінічним проявам різновидів болю, розглянуто основні патобіохімічні ланки формування больового синдрому та перспективність створення нових високоефективних аналгетиків. Біль, у першу чергу, є механізмом виживання та попереджає про потенційне або фактичне пошкодження тканин, проявляється певними вегетативними, психологічними та поведінковими реакціями. Біль класифікують залежно від етіологічних і патогенетичних чинників, тривалості больових відчуттів, клінічних й інших факторів. За патофізіологічними механізмами та клінічними проявами виділяють ноцицептивний, неноцицептивний або невропатичний та ноципластичний (дисфункціональний) різновиди болю. Процес формування болю включає чотири послідовних етапи: трансдукцію, трансмісію, трансформацію (пластичність) і перцепцію (сприйняття). В організмі людини існує динамічна рівновага між ноцицептивною та антиноцицептивною системами, які утворені різними структурами головного мозку та забезпечують захисний механізм ендогенної аналгезії через активацію опіатної та неопіатної нейрональних систем. Основний механізм аналгезії полягає в нейрохімічному блокуванні нервової імпульсації пре- та постсинаптичних мембран за допомогою катехоламінів, серотоніну, ендогенних опіоїдних (енкефаліни, ендорфіни, динорфіни) і неопіоїдних (ангіотензин, нейротензин, холецистокінін та ін.) речовин, а також шляхом гальмування нейромедіаторів больової чутливості. Використання знеболювальних препаратів залежить від виду больового синдрому та ступеня його вираженості.