Вивчення генетичного різноманіття українських сортів черешні з використанням ДНК-маркерів важливо для проведення цілеспрямованих селекційних досліджень, контролю сортової ідентичності та генетичної стабільності клонів, управління колекціями генетичних ресурсів та захисту прав селекціонерів. Генетичне профілювання українських сортів та форм черешні (всього 110 генотипів) з використанням молекулярних маркерів (MM: IRAP, REMAP, ISSR, SSR) кількох типів було проведено для оцінки їх дискримінаційних можливостей, вибору найбільш придатних ММ для рутинного використання та підбору мінімально необхідних наборів мікросателітних локусів для ідентифікації генотипів, формування генетичних профілів сортів та доповнення паспортів сортів, оцінки генетичної спорідненості генотипів. Аналіз генетичної структури вибірки з 94 генотипів дозволив виявити десять генетичних пулів, чотири з яких виявились раніше неописаними. До пулів 4 та 10 ввійшли сорти при створенні яких, імовірно, було використано ряд ландрас та інших форм місцевого походження. Генетичні пули 6 та 9 сформовані переважно Fr F3 нащадками сортів Дрогана жовта та Валерій Чкалов. Дослідження генів господарсько-цінних ознак полягало в ідентифікації алельних варіантів гена PavCNR12 та генів S-локусу. Запропоновано новий метод ідентифікації алельних варіантів гена PavCNR12 із застосуванням кодомінантних CAPS-маркерів. З використанням розробленого методу встановлено алельний стан гена PavCNR12 у 70 сортів черешні та виявлено суттєве переважання частоти бажаного алеля PavCNRl2- 1 над алелями -2 та -3. Для 70 сортів черешні української селекції та десяти форм ідентифіковано 14 відомих апелів самонесумісності, 5-генотипи та 17 груп перехресної несумісності. Серед українських сортів черешні найбільш поширеними є алелі S], S3, S4, 5s, Se та Sg. Характерним є домінування апелів S$ та Sg, що відрізняє українські сорти від інших європейських.