Сучасні підходи щодо ролі імунологічних механізмів у розвитку мікозів стоп потребують поглибленого вивчення стану місцевого імунітету та його можливого впливу на подальший клінічний перебіг захворювання. На підставі результатів показників стану місцевого імунітету можна зробити висновок про наявність чи відсутність тісного взаємозвіязку між місцевим імунітетом і окремими ланками загального імунітету. Крім того, подальше дослідження деяких імунологічних механізмів надає змогу вдосконалити підходи до терапії хворих на мікози стоп та вивчити доцільність поєднання імунотропної та місцевої терапії. Важливою складовою терапії хворих на мікози стоп є включення імунотропних препаратів до схем комплексного лікування. Призначаючи імунотропні препарати, слід віддавати перевагу препаратам, ефективність і безпеку яких доведено з позиції доказової медицини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.12

Рубрики:

Паразитарні дерматози

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.121.4-25

Рубрики:

Епідермофітія і епідермофітіди

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано можливості підвищення ефективності лікування хворих на мікози ступнів шляхом застосування диференційованої терапії з урахуванням особливостей клінічного перебігу та визначення стану місцевого імунітету. Доведено, що у хворих на мікози ступнів спостерігаються порушення місцевого імунітету у вигляді дисбалансу вмісту фракцій IgA, підвищення рівнів цитокінів і розвитку імунорегуляторних змін. Встановлено, що глибина розладів місцевого імунітету залежить від клінічного перебігу інфекції та найбільш виразна у разі мікозів ступнів з алергідами. З'ясовано, що взаємозв'язок станів місцевого та загального гуморального імунітету носить лабільний характер, який коливається від r = - 0,32 (кореляція вмісту s IgA в екстрактах шкіри та IgA у сироватці крові) до r = + 0,87 (кореляція рівнів середньомолекулярних циркулюючих імунних комплексів в екстрактах шкіри та у сироватці крові), що доводить певну автономність функціонування цих ланок. Показано, що включення до терапії хворих на мікози ступнів рибомунілу та теобону - дитіомікоциду дозволяє істотно підвищити ефективність лікування цих пацієнтів за рахунок клініко-імунологічної дії препаратів.

Проведено літературний огляд уявлень про етіологію, патогенез, клінічні вияви, діагностику та лікування герпетиформного дерматозу Дюрінга. Акцентовано увагу практичних лікарів на атипових клінічних виявах дерматозу Дюрінга, що важливо для запобігання діагностичним помилкам.