Визначено концептуальні соціально-економічні передумови та стратегію становлення та реалізації нової державної політики, висвітлено актуальні проблеми розвитку корпоративної економіки. Показано роль соціально-трудових відносин та напрями їх удосконалення. Проаналізовано зарубіжний досвід управління та стимулювання розвитку персоналу на підприємстві. Запропоновано класифікацію корпоративних прав держави.

Определены концептуальные социально-экономические предпосылки и стратегия становления и реализации новой государственной политики, освещены актуальные проблемы развития корпоративной экономики. Показаны роль социально-трудовых отношений и направления их усовершенствования. Проанализирован зарубежный опыт управления и стимулирования развития персонала на предприятии. Предложена классификация корпоративных прав государства.

Розглянуто теоретичні, методичні та прикладні аспекти відтворення трудового потенціалу (ТП) України. Охарактеризовано пріоритетні напрями збереження ТП за умов старіння населення. Проаналізовано сучасний стан процесів формування та використання ТП, визначено рівні ефективності його відтворення, наведено практичні рекомендації щодо її підвищення. Розкрито пріоритети державної політики щодо відтворення ТП. Описано особливості реорганізації системи внутрішньовиробничої підготовки персоналу.

Рассмотрены теоретические, методические и прикладные аспекты воспроизводства трудового потенциала (ТП) Украины. Охарактеризованы приоритетные направления сохранения ТП в условиях старения населения. Проанализировано современное состояние процессов формирования и использования ТП, определены уровни эффективности его воспроизводства, приведены практические рекомендации для ее повышения. Раскрыты приоритеты государственной политики по воспроизводству ТП. Описаны особенности реорганизации системы внутрипроизводственной подготовки персонала.

Розглянуто інтелектуалізацію як ознаку якісного розвитку людського капіталу (ЛК), вищу освіту як пріоритетний засіб інтелектуалізації ЛК, гуманізацію освіти та ринку праці як нову парадигму соціально-орієнтованої економіки, збалансовану систему показників як один з факторів розвитку фінансових корпорацій. Висвітлено методичні підходи щодо визначення потреб економіки фахівцями з вищою освітою. Увагу приділено професійній зайнятості населення за умов інноваційного розвитку економіки та кризових явищ в Україні. Проаналізовано особливості вдосконалення механізму регулювання фонду оплати на макрорівні, захисту інтелектуальної власності за умов інвестиційних ризиків.

Рассмотрены интеллектуализация как признак качественного развития человеческого капитала (ЧК), высшее образование как приоритетное средство интеллектуализации ЧК, гуманизация образования и рынка труда как новая парадигма социально-ориентированной экономики, сбалансированная система показателей как один из факторов развития финансовых корпораций. Освещены методические подходы к определению потребностей экономики специалистами с высшим образованием. Внимание уделено профессиональной занятости населения в условиях инновационного развития экономики и кризисных явления в Украине. Проанализированы особенности усовершенствования механизма регулирования фонда оплаты на макроуровне, защиты интеллектуальной собственности в условиях инвестиционных рисков.

Вивчено проблеми відтворення трудового потенціалу України. Розроблено теоретико-методологічну базу дослідження ефективності його використання та шляхи її підвищення у контексті сучасної концепції управління економікою. Обгрунтовано й апробовано методику розрахунку показника ефективності використання даного потенціалу, яка грунтується на побудові та визначенні рівня загального інтегрального показника, складовими якого є показники оцінки основних компонент трудового потенціалу, що характеризують фази його відтворення. За результатами розрахунків здійснено порівняльний аналіз стану розвитку й ефективності використання трудового потенціалу у регіональному аспекті. Визначено основні тенденції й особливості його відтворення. Виконано групування регіонів України за рядом ознак: демографічною, станом і охороною здоров'я населення, освітньо-професійною підготовкою, рівнями номінального, реального трудового потенціалів і рівнем ефективності його використання. Розроблено практичні рекомендації та заходи щодо вдосконалення державного регулювання відтворення дослідженого потенціалу, спрямовані на його збереження, раціональне накопичення й ефективне використання.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти функціонування ринку праці (РП), особливості економіки праці відповідно до ринкових умов міжнародних стандартів і норм трудового права, методологічні засади дослідження сучасних суспільних тенденцій і явищ у сфері соціально-трудових відносин. Розкрито проблеми трансформації концепції зайнятості, становлення та розвитку соціального партнерства, сучасні підходи до управління людськими ресурсами. Увагу приділено питанням організації і нормування праці, її ефективності та продуктивності, політики доходів і оплати праці, планування трудових показників, аудиту соціально-трудової сфери, моніторингу РП і міжнародної організації праці.

Освещены теоретические и практические аспекты функционирования рынка труда (РТ), особенности экономики труда в соответствии с рыночными условиями международных стандартов и норм трудового права, методологические основы исследования современных общественных тенденций и явлений в сфере социально-трудовых отношений. Раскрыты проблемы трансформации концепции занятости, становления и развития социального партнерства, современные подходы к управлению человеческими ресурсами. Внимание уделено вопросам организации и нормирования труда, его эффективности и продуктивности, политики доходов и оплаты труда, планирования трудовых показателей, аудиту социально-трудовой сферы, мониторингу РТ и международной организации труда.

Розкрито теоретичні та практичні аспекти функціонування ринку праці. Відповідно до ринкових умов, міжнародних стандартів і норм трудового права сформовано основний понятійний апарат економіки праці, висвітлено методологічні засади дослідження сучасних суспільних тенденцій і явищ у сфері соціально-трудових відносин, а також основні проблеми трансформації концепції зайнятості, сучасні підходи до управління людськими ресурсами. Розглянуто населення як джерело формування трудового потенціалу, концептуальні засади досліджень людського капіталу та трудового потенціалу. Подано детальну інформацію про сутність, суб'єкти, предмети, рівні та принципи системи соціально-трудових відносин, чинники формування та розвитку даних відносин. Описано механізм функціонування соціального партнерства, наголошено на ролі соціального партнерства у вирішенні трудових спорів. Визначено сутність ринку праці, його суб'єкти, об'єкти, функції та структуру, охарактеризовано функціонування даного ринку. Охарактеризовано соціально-трудові відносини зайнятості, наведено приклади обчислення основних показників зайнятості та безробіття. Значну увагу приділено питанням організації та нормування праці, іі ефективності та продуктивності, а також політиці доходів і оплати праці. Акцентовано на проведенні аудиту соціально-трудової сфери та моніторингу ринку праці, наведено основні положення щодо міжнародної організацї праці (МОП) та її діяльності в Україні.

Кваліфікація як сукупність професійних знань, навичок та досвіду виступає найважливішим нематеріальним активом людських ресурсів та суспільства в цілому. В сучасному глобалізованому світі все складніше досягти балансу між попитом на кваліфікації та їх пропозицією, що пояснює загострення проблем їх неспівпадіння. Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти проблем кваліфікаційного неспівпадіння з сучасними потребами ринку праці. Уточнено сутність основних категорій, що характеризують неспівпадіння кваліфікацій, та здійснено їх типологію. Досліджено взаємозв'язки неспівпадіння в освіченості та кваліфікації на рівні підприємства та її вплив на продуктивність. Визначено взаємозв'язок соціально-економічного розвитку з узгодженням кваліфікацій. Проаналізовано неспівпадіння кваліфікацій з вимогами робочих місць у віковій групі 15 - 29 рр. в Україні та деяких країнах світу. Встановлено, що Україна володіє значним потенціалом надмірно освіченої робочої сили, яка не може бути працевлаштована через брак відповідних робочих місць. Серед шляхів узгодження кваліфікацій з вимогами робочих місць вбачається необхідність консолідації зусиль усіх стейкхолдерів у напрямах: удосконалення статистичного обліку розподілу робочої сили за професіями та кваліфікаціями; узгодження професій та напрямів підготовки; затвердження професійних стандартів; створення єдиної інформаційної бази та методичного забезпечення для прогнозування попиту й пропозиції на компетенції.

За умов трансформації структури зайнятості проблеми узгодження кваліфікацій робочої сили з потребами наявних, новостворених та перспективних робочих місць набувають першочергового значення. Розглянуто практичні аспекти побудови соціального діалогу у сфері прогнозування кваліфікацій. На прикладі дванадцяти країн-членів ЄС досліджено механізми взаємодії соціальних партнерів у напрямі прогнозування кваліфікованої робочої сили. Визначено проблеми узгодження кваліфікацій із потребами ринку праці в Україні. Запропоновано механізм соціального діалогу у сфері прогнозування кваліфікацій, що спрямований на реалізацію інтересів усіх суб'єктів, зацікавлених в узгодженні кваліфікацій з економічними потребами; підвищення якості моніторингу ринків праці та освіти, визначення поточних та перспективних потреб у кваліфікаціях; створення достовірного інформаційного забезпечення для прийняття рішень щодо перспективних інвестицій у людський капітал на всіх рівнях. Визначено очікувані позитивні ефекти від реалізації соціального діалогу у сфері прогнозування кваліфікацій для нано-, мікро-, макрорівнів.

Розглянуто проблеми формування попиту на робочу силу за умов структурних трансформацій національної економіки. Досліджено динаміку структурних трансформацій економіки за 1990 - 2014 рр. Розраховано показники інтенсивності та ефективності структурних перетворень у попиті на робочу силу за 2004 - 2014 рр. за видами економічної діяльності, основними професійними групами, категоріями робочих місць та регіонами України. Визначено основні тенденції формування сукупного попиту на робочу силу та ризики для національного ринку праці.

Мета роботи - розробка авторської комплексної методики оцінювання конкурентоспроможності робочої сили на рівні регіонів. Запропонована методика побудована з урахуванням принципів достовірності, обгрунтованості, надійності, послідовності у часі та імплементації. Процес оцінювання здійснюється в чотири етапи та враховує об'єктивні і суб'єктивні (одержані в ході експертного опитування) показники. Перший етап базується на дослідженні змісту категорії "конкурентоспроможність робочої сили" та визначенні комплексу чинників, що впливають на процеси її формування та реалізації. Чинники впливу систематизовано за змістовними та цільовими ознаками, що уможливило виокремлення груп оціночних показників. Другий етап методики передбачає формування інформаційної бази, перевірку достовірності та оцінювання інтегральних індексів конкурентоспроможності робочої сили регіонів з урахуванням ваги впливу комплексних індикаторів оцінки на підсумковий. Третій етап охоплює аналіз розрахунків регіональних відмінностей за рівнем розвитку комплексних показників, проведення ранжування та групування регіонів, як за рівнями конкурентоспроможності робочої сили, так і за субіндексами її компонентів (демографічного, освітньо-професійного, економічного, кон'юнктурного, технологічного та інфраструктурного) з подальшим картографуванням одержаних результатів. Четвертий етап передбачає доопрацювання результатів аналізу, визначення чинників, що перешкоджають реалізації конкурентоспроможності робочої сили та стримують її нарощування, а також послідовну розробку практичних рекомендацій, спрямованих на посилення ефективності процесів її формування та реалізації. Особливістю розробленої методики є циклічність процесу оцінювання, що розширює можливості для впровадження моніторингових досліджень у цій сфері та посилює аргументованість управлінських рішень, пов'язаних з формуванням та реалізацією конкурентоспроможності робочої сили регіону.

Існування суттєвих відмінностей у масштабах попиту та пропозиції кваліфікованої робочої сили на ринку праці зумовлює можливість одночасної наявності дефіциту працівників конкретних професій та/або кваліфікацій і надлишкової пропозиції працівників із неактуальними професійно-кваліфікаційними характеристиками. Така ситуація знижує ефективність зайнятості населення, стримує зростання продуктивності праці, веде до зниження темпів виробництва та свідчить про в цілому низьку (не релевантну) якість робочої сили. У цьому контексті освітньо-кваліфікаційний дисбаланс є серйозним стримувальним чинником ефективності національної економіки, оскільки мова йде про неузгодженість компетенцій робочої сили з потребами робочих місць, про надлишкову (недостатню) освіченість працівника, що характеризується наявністю надлишку (нестачі) рівня спеціальних знань для виконання певного виду робіт. На основі вивчення провідних європейських практик вимірювання освітньо-кваліфікаційних дисбалансів і з урахуванням наявної в Україні інформаційної бази запропоновано методологічні підходи до оцінки вертикальної та горизонтальної невідповідності кваліфікацій із використанням методів статистичного моделювання, що надає змогу визначати рівень невідповідності освітньо-кваліфікаційних характеристик робочої сили за освітою та зайнятістю залежно від її основних характеристик - віку, статі, типу місцевості проживання, виду економічної діяльності, досліджувати стан, тенденції й закономірності у процесах збалансування попиту та пропозиції праці. Побудовано статистичні моделі взаємозв'язку для індексів вертикальної та горизонтальної невідповідності. Досліджено тенденції змін вертикальної та горизонтальної невідповідностей та виявлено їх розбіжності й основні особливості розвитку. На підставі виконаних розрахунків оцінено індекси вертикальної та горизонтальної невідповідностей за секторами та видами економічної діяльності у часі, визначено причини, що зумовили їх різноспрямовані тенденції розвитку. Отримані результати можуть слугувати інформаційною базою для обгрунтовування секторальних пріоритетів щодо забезпечення гнучкості національної системи освіти та прогресивності структурних змін у зайнятості.

Досліджено теоретичні та науково-методичні питання, пов'язані із системою управління інтелектуально-кадровим забезпеченням (ІКЗ) підприємств. Здійснено комплексний аналіз стану ІКЗ роздрібних торговельних підприємств (РТП), умов його використання. Визначено гостроту проблем управління ІКЗ підприємств. Наведено організаційно-економічний механізм стратегічного управління ІКЗ РТП. Обгрунтовано фундаментальність концептуальних основ формування системи ІКЗ підприємств. Запропоновано напрями підвищення ефективності управління відтворенням трудового потенціалу в системі кадрового забезпечення інноваційної діяльності РТП. Окреслено стратегічні пріоритети та засоби вдосконалення управління ІКЗ РТП.

Структурно підручник складається з п’ятнадцяти тем і побудований таким чином, що повністю дозволяє досягти основної мети вивчення курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини» — формування теоретичних і практичних знань щодо функціонування, розвитку та регулювання соціально-трудових відносин у суспільстві. При укладанні підручника авторами враховано матеріали сучасних вітчизняних та закордонних видань з економіки, соціології та ринку праці, наукові розробки українських та зарубіжних вчених щодо ринку праці та соціально-трудових відносин, взято до уваги вимоги міжнародних статистичних стандартів та останні зміни норм трудового права. У підручнику також знайшли відображення результати наукових досліджень доктора економічних наук, доцента Л.М. Ільїч та кандидата економічних наук, доцента О.В. Акіліної щодо процесів формування, відтворення та реалізації людського капіталу України, розробки теоретико-методологічних підходів до вивчення проблем формування інноваційної зайнятості, методології дослідження регіональних та галузевих диспропорцій попиту та пропозиції праці, напрямів реалізації інноваційних перспектив трансформації ринку праці, побудови механізму державного регулювання ринку праці.

Розроблено науково-теоретичні засади, методологічні та практичні рекомендації щодо регулювання структурних зрушень транзитивного ринку праці (ТРП). Узагальнено теоретико-методологічні основи дослідження ТРП, систематизовано та поглиблено наукові знання щодо критичних переходів у сфері зайнятості, їх причин, етапів і соціальних ризиків. Обґрунтовано концептуальні засади регулювання критичних переходів, систематизовано інструментарій для виміру гнучкості зайнятості. Узагальнено основні методичні підходи до дослідження структурних зрушень ТРП, удосконалено категоріальний апарат для розуміння сутності динаміки його розвитку. Класифіковано чинники, що зумовлюють структурні зрушення та систему індикаторів найбільш прийнятних для виміру інтенсивності цих змін. Оцінено структурні зрушення ТРП у контексті реалізації структурних реформ. Визначено характерні ознаки й основні тенденції у формуванні попиту та пропозиції праці. Узагальнено наукові підходи та сформовано методологічні засади щодо визначення й оцінювання освітньо-кваліфікаційних дисбалансів попиту та пропозиції праці. Виконано діагностику освітньо-кваліфікаційної відповідності робочої сили потребам робочих місць в Україні. Визначено стратегічні напрями подолання освітньо-кваліфікаційних дисбалансів на ТРП. Науково обґрунтовано зміст, характер і механізм взаємодії ТРП із ринком освіти. Розроблено механізм активізації соціального діалогу в системі узгодження кваліфікацій із потребами ТРП, технологію профілювання безробітного населення залежно від ризиків перебування в довготривалому безробітті, визначено пріоритетні завдання для Державної служби зайнятості (ДСЗ) щодо її реалізації.

Розглянуто цифрові технології в освітньому процесі, математичні методи та інформаційні технології у фундаментальних і прикладних дослідженнях. Охарактеризовано сучасні інформаційно-комунікаційні технології для управління якістю вищої освіти (на рівні викладача), модель інноваційної освітньої екосистеми України. Висвітлено оптимізаційні функції керування в математичному моделюванні еволюційних процесів, викладено методи математичного моделювання у дослідженні динаміки зміни структурних показників макро- та мікроекономічних проесів.

Досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти соціально-економічного розвитку міст в умовах децентралізації. Обґрунтовано теоретико-методологічні основи забезпечення і формування інституційних засад соціально-економічного розвитку міст. Визначено пріоритетні напрями і шляхи активізації участі громадян в розвитку міст. Розглянуто стратегічні напрями формування моделі сталого соціально-економічного розвитку міст. Висвітлено теоретичні основи соціально-економічного розвитку міст в умовах децентралізації. Сформовано теоретичні засади публічного управління екосистемами міст. Проаналізовано інституційні засади забезпечення соціально-економічного розвитку міст в умовах децентралізації. Охарактеризовано людський капітал у системі соціально-економічного розвитку міст в умовах децентралізації. Досліджено стратегічні напрями формування моделі сталого соціально-економічного розвитку міст в умовах децентралізації. Проаналізовано практику перспективного планування територій громад в умовах децентралізації. Розроблено методи стимулювання розвитку точок соціально-економічного зростання в регіонах.