Проаналізовано погляди на феномен дозвілля таких вітчизняних і зарубіжних дослідників, як К. Маркс, Р. Стеббінс, С. Кузьменкова, С. Сухова, В. Арбєніна, Е. Соколов, Ю. Стрельцов, Р. Попов та інші. Надано авторські визначення понять "дозвілля", "практики", "дозвіллєві практики" та "творчі дозвіллєві практики". Розглянуто класифікації дозвілля, які базуються на характері дозвіллєвих занять (активні/пасивні, креативні/споживацькі), місці їх проведення (домашні/позадомашні), часі занять (повсякденні/святкові), функціях (рекреації, розвитку, розваги тощо), кількості індивідів, які беруть участь у цих заняттях (індивідуальні, колективні, масові). Наведено класифікації творчого дозвілля. Представлено результати багатовимірного шкалювання, за допомогою якого виявлено відмінності у визначенні сільськими та міськими підлітками сутнісних характеристик освітніх і розважальних дозвіллєвих практик, а також деякі дані, отримані в межах авторського якісного дослідження, зокрема щодо виокремлених автором функцій творчих дозвіллєвих практик сучасних українських підлітків: соціалізаційної, комунікативної, емотивної, функції соціальної приналежності, підвищення статусу, функції відпочинку, розвитку особистісних якостей, самовираження, самореалізації, професіоналізації. Підкреслено, що колективні творчі дозвіллєві практики є чинником актуалізації та водночас проявом поліфігуративної дозвіллєвої культури, яка є значущим фактором розвитку внутрішньопоколінських і міжпоколінських відносин. Зроблено висновок про необхідність створення умов для вдосконалення культурно-дозвіллєвої інфраструктури, формування дозвіллєвих установ, які були б доступні різним групам українського населення, зокрема підліткам, незалежно від місця їх проживання та матеріального становища.