Розглянуто теорію естетики німецького філософа, соціолога та музикознавця Теодора Адорно (1903 - 1969 рр.), яка поєднує найвищий ідеалізм із суто догматичним матеріалізмом і детермінізмом. Наведено інтегральні елементи даної теорії (мистецтва, суспільства, естетики, ситуації, категорії огидного, гарного, техніки, природної та художньої краси, духовності, наочності, ілюзії та експресії, загадковості, правдивого змісту, метафізики, послідовності та значення, суб'єкту й об'єкту, теорії художнього твору, універсального та одиничного). Висвітлено теорії походження мистецтва, проаналізовано критику феноменологічних досліджень походження, відкритості естетики, її форми та змісту, правдивість і фетишизм художніх творів.