Уперше висвітлено проблему духовності у контексті її філософсько-релігійного осмислення, обгрунтовано необхідність розкриття суті її поняття з використанням раціонального та ірраціонального підходів. Проаналізовано особливості та специфіку духовності, а також її місце у житті людини та суспільства. Наведено філософську думку України як форму вираження духовності її етносу.

Впервые освещена проблема духовности в контексте ее философско-религиозного осмысления, обоснована необходимость раскрытия сущности ее понятия с использованием рационального и иррационального подходов. Проанализированы особенности и специфика духовности, а также ее место в жизни человека и общества. Приведена философская мысль Украины как форма выражения духовности ее этноса.

Досліджено природу духовності та способи її представлення в українському етносі. На базі синтезу методологічних підходів розроблено теоретичну модель духовності, яка передбачає поєднання наукового та релігійного аспектів. Встановлено, що духовність включає раціональну та ірраціональну складові, які знаходяться у діалектичному взаємозв'язку. На підставі застосування даного підходу розкрито новий вимір у вивченні сутності духовності. Запропоновано системний підхід до духовності, яка у своєму розвитку проходить послідовні етапи ускладнення та диференціації. Проаналізовано еволюцію трансцедентного характеру духовності і показано специфіку її прояву на різних етапах культурно-історичного розвитку. Виокремлено наступні етапи у розвитку духовності: цілісності, розірваного характеру, а в перспективі - нову цілісність духовності. Здійснено конкретизацію духовності на прикладі українського етносу. Розкрито суперечливий характер його духовності, який досліджено у двох напрямках - еволюції та інволюції. Показано, що формами виявлення духовності українського етносу є національна ідея, патріотизм та жіночність.

Розглянуто актуальність дослідження духовності за сучасних умов, обгрунтовано її комплексний характер, який доводить необхідність поєднання філософського та релігійного підходів в її дослідженні.

Розглянуто співвідношення раціонального та ірраціонального у визначенні духовності. Обгрунтовано необхідність поєднання віри та розуму, що зумовлено складністю феномену, який досліджується, а також вимогами сучасної методології. У зв'язку з цим віру розглянуто як одну з підстав духовності та спосіб її розуміння.

Розглянуто місце віри у структурі духовності. Показано специфіку релігійної віри, її відмінність від віри наукової. Проаналізовано співвідношення та взаємозв'язок релігійної віри та духовності. Розглянуто місце релігійної віри в ірраціональному пізнанні. Розкрито різницю між вірою у живого Бога та іконного. Зазначено, що духовність без релігійної віри реалізується не повною мірою.

Розглянуто основні ступені формування особистості. Надано характеристику кожного ступеня. Розглянуто перспективи розвитку особистості відповідно до духовного розвитку. Доведено необхідність кожного ступеня формування особистості для подальшого розвитку.

Розглянуто сучасний стан християнського соціуму, обгрунтовано можливість вибору шляху, за яким буде здійснюватись його подальший розвиток, що буде в основі цього вибору: релігійність чи духовність.