Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.443-1

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.443-1

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Регіонарна анестезія є важливим методом анестезіологічного забезпечення в дітей, проте різні методики можуть розрізнятися профілем безпеки. Мета роботи - вивчити частоту виникнення та характер небажаних явищ і ускладнень за різних видів блокад передньої черевної стінки в дітей. Досліджено 156 пацієнтів, яким виконано поверхневі операції на передній черевній стінці за умов анестезії пропофолом у поєднанні з однією з регіонарних методик (каудальна анестезія (n = 28), тораколюмбальна паравертебральна блокада (n = 49), блокада поперечного простору живота (n = 49), блокада клубово-підчеревного та клубово-пахвинного нервів (n = 39) 0,25 % розчином бупівакаїну). Вивчалися частота виникнення та характер небажаних явищ і ускладнень регіонарних блоків. Спостерігались такі небажані явища та ускладнення, як аспірація крові, аспірація ліквору, необхідність повторного виконання блокади, виконання блокади не з першої спроби, депресія дихання, нудота/блювання, затримка сечовипускання, продовжений моторний блок. Найбільша кількість ускладнень спостерігалась у групі каудальної анестезії. Висновки: периферичні регіонарні блокади передньої черевної стінки у дітей мають вищий рівень безпеки та супроводжуються меншою кількістю ускладнень у порівнянні з каудальною анестезією.

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) - це один із найчастіших видів деформацій грудної клітки в дітей. Стандартним методом хірургічної корекції ЛДГК є операція Nuss. Частота виникнення хронічного болю після операції Nuss у дітей не вивчена. Мета роботи - вивчити частоту розвитку, інтенсивність та характер хронічного болю після хірургічної корекції ЛДГК за Nuss. Проведено телефонне опитування 53 пацієнтів. Пацієнтів із наявністю хронічного болю запрошували в клініку для анкетування. Їм пропонувалося відповісти на питання щодо локалізації, максимальної інтенсивності, характеру болю, частоти його виникнення, провокуючих факторів, наявності парестезій та порушень чутливості в ділянці локалізації болю. Для виявлення невропатичного компонента болю використовувався опитувальник PainDETECT. Також був проведений аналіз історій хвороби та ане стезіологічної бази даних. На хронічний біль скаржилися 32 % пацієнтів. У більшості пацієнтів він був помірної інтенсивності, локалізувався по передніх аксилярних лініях у місцях стояння пластини, виникав із частотою від 1 разу на тиждень до 1 разу на місяць та мав ознаки нейропатичного болю. Хронічний біль високої інтенсивності був у 11,2 % пацієнтів. У пацієнтів із вираженою ЛДГК хронічний біль виникав частіше порівняно з тими, хто мав ЛДГК легкого ступеня. Також частота виникнення хронічного болю була вищою в пацієнтів, котрим проводилися повторні оперативні втручання. Частота виникнення хронічного болю не залежала від способу загальної анестезії. У пацієнтів з епідуральною анестезією хронічний біль виникав рідше порівняно з пацієнтами з паравертебральним знеболюванням. Хронічний біль виникав частіше в пацієнтів із більш інтенсивним післяопераційним болем. Висновки: частота виникнення хронічного болю після корекції ЛДГК за Nuss є високою (32 %). Ризик розвитку хронічного болю вищий у пацієнтів із більш вираженою деформацією та з високою інтенсивністю післяопераційного болю. Частота розвитку хронічного болю, можливо, нижча при використанні епідуральної анестезії. У більшості пацієнтів хронічний біль після корекції ЛДГК за Nuss має ознаки нейропатичного.