Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблеми організації та методики контролю маркетингової діяльності в управлінні підприємствами торгівлі. Уточнено концептуальні положення контролю маркетингової діяльності щодо розкриття основних категорій формування понятійного апарату. Визначено зміст дефініції "контроль маркетингової діяльності" й основних форм його реалізації - оцінки якості й ефективності. Запропоновано методику комплексного визначення якості системи маркетингової діяльності за шкалою бальної оцінки параметрів. Встановлено, що рівень якості маркетингової діяльності можна представити як відносну характеристику, яка базується на порівнянні значень фактичного стану з базовими. З'ясовано, що підсумковим результатом якості системи маркетингової діяльності є певна сума балів як інтегрована сума показників за відповідними критеріями з урахуванням їх значущості та ступеня прояву. Показано можливість модифікації методики розрахунків щодо визначення оцінки ефективності системи маркетингової діяльності за збалансованою системою показників. Обгрунтовано методичні положення та визначено основні напрямки розробки регламенту дій контролерів-маркетологів на базі застосування внутрішньофірмового стандарту "Контроль маркетингової діяльності".

Розкрито теоретико-методологічні засади контролю маркетингової діяльності (МД) в управлінні підприємствами торгівлі (ПТ). Визначено основні складові контролю МД, фактори та передумови організації та розвитку системи контролю МД в управлінні підприємствами. Висвітлено організаційні аспекти та методику контролю МД ПТ, її ефективність за методом збалансованої системи показників.

Розглянуто сутність внутрішнього державного фінансового контролю із позицій світової практики і українського досвіду. Визначено вплив адміністративної реформи і повноваження Державної финансової інспекції України. Виявлено недоліки існуючої системи внутрішнього державного фінансового контролю в Україні. Для їх подолання розроблено концептуальну модель розвитку вітчизняної системи внутрішнього державного фінансового контролю, представлену методологічним підгрунтям, суб'єктами, формами контролю, напрямами реформування, очікуваними результатами.

Розглянуто еволюцію впровадження Кодексу належної практики щодо забезпечення прозорості у бюджетно-податковій сфері, розробленого МВФ, у 3-х редакціях. Систематизовано принципи забезпечення прозорості в бюджетно-податковій сфері: інституціонально-правові засади (відділення сектора органів державного управління, чітке визначення й оприлюднення функції управління в межах державного сектора; чітка та відкрита правова, нормативна й адміністративна система формування доходів і витрат бюджету); відкритість бюджетних процесів (наявність і дотримання встановленого графіка підготовки бюджету, чіткі процедури виконання та моніторингу бюджету й бюджетної звітності); доступність інформації для громадськості (оприлюднення вичерпної інформації про минулий, поточний і прогнозований стан бюджетно-податкової сфери і про основні фіскальні ризики; доступна і зрозуміла форма висвітлення податково-бюджетної інформації; своєчасне звітування і публікація податково-бюджетної інформації); гарантії достовірності бюджету (відповідність податково-бюджетних даних міжнародним стандартам якості; забезпечення дієвого внутрішнього контролю за діяльністю в бюджетно-податковій сфері; перевірка податково-бюджетної інформації вищими органами державного фінансового контролю). Визначено основні напрями вдосконалення оцінювання фіскальної прозорості. Формалізовано концептуальну схему механізму оцінювання державних витрат і фінансової підзвітності.

Обгрунтовано напрями реформування місцевих фінансів і контролю на основі посилення їх транспарентності та відкритості. Визначено шляхи розмежування сектора місцевих і державних фінансів у питаннях розподілу повноважень і фінансових ресурсів. Запропоновано джерела розширення власних доходів і прав їх використання органами місцевого самоврядування.

Узагальнено вимоги до обліку і звітування про виконання бюджетів відповідно до двох підходів: статистичних баз фінансової звітності у рамках Системи національних рахунків та фінансової звітності на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в державному секторі. Розкрито їх загальні риси та відмінності. Визначено склад і вимоги до розкриття фінансової інформації про загальний державний сектор, а також до подання консолідованої фінансової звітності урядами різних рівнів, визнання доходів від необмінних операцій і представлення у фінансових звітах інформації про виконання бюджетів. Надано критичну оцінку стану впровадження міжнародних стандартів обліку для державного сектора в Україні, яке виявляється у формуванні фінансових звітів про виконання лише державного бюджету. Обгрунтовано напрями подальшого впровадження міжнародних стандартів: поширення отриманого досвіду на місцеві бюджети, розширення фінансової звітності про виконання бюджету як кількісно (за рахунок розкриття облікової політики і приміток до фінансової звітності), так і якісно (за рахунок надання не тільки фактичних, але і планових показників, а також розрахунку відхилень). Для вдосконалення інформаційного забезпечення аналізу і контролю формування і використання бюджетних коштів запропоновано започаткувати формування консолідованої фінансової звітності органів державного управління, місцевого самоврядування і підконтрольних їм суб'єктів господарювання.

Узагальнено зміст системи стандартів INTOSAI GOV, які являють собою керівництво із сумлінного управління державними фінансами у сфері внутрішнього контролю і стандартів бухгалтерського обліку. Визначено напрями використання моделі ризику і контролю COSO для управління фінансами державного сектора в частині ідентифікації джерел ризику, цілей і обов'язків організації. Розроблено заходи з впровадження стандартів INTOSAI GOV і моделі COSO в українську практику.

Розглянуто еволюцію впровадження Кодексу належної практики по забезпеченню прозорості в бюджетно-податковій сфері, розробленого МВФ, в трьох редакціях. Визначено основні напрями удосконалення оцінки фіскальної прозорості. Формалізовано концептуальну схему механізму оцінки державних витрат і фінансової підзвітності.