Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)826.210 + У9(4УКР)261.61

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж23373 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано перелік інформативних документів, необхідних для оприлюднення у разі виходу банків на зовнішні фінансові ринки, а також суттєвих моментів, які можуть вплинути на інвестиційне рішення; визначені загальнодоступні інформаційні джерела, на які орієнтуються інвестори та кредитори - річний звіт, офіційний сайт банку, інформація, що подається до уповноважених державних органів, а також проспект емісії боргових фінансових інструментів; наведено основні випадки розкриття розширеної інформації - у ході підтримання зворотного зв'язку з інвесторами та кредиторами і присвоєння рейтингу; розказано про макроефекти розкриття інформації відповідно до світових стандартів якості.

Досліджено соціально-економічні та фінансові проблеми економіки України на сучасному етапі. Проаналізовано загальноекономічні тенденції в державі у контексті світової рецесії в 2008 - 2011 рр., проблеми та перспективи розвитку металургії, агропромислового комплексу, енергетичної галузі. Визначено стратегічні завдання державно-економічної політики України, зокрема її інноваційної політики. Досліджено вплив зовнішньоекономічних факторів на формування фінансових ресурсів розвитку економіки держави, вплив кризи на стан фінансів державного та реального секторів економіки, визначено основні проблеми у цих сферах. Розкрито проблеми соціально-трудової сфери, у тому числі вплив кризи на ринок праці та рівень її оплати. Наведено результати соціологічних досліджень щодо соціальних настроїв та очікувань населення України на сучасному етапі. Запропоновано концептуальні підходи до управління економікою на засадах державно-приватного партнерства, описано механізми її реалізації. Увагу приділено кількісному та якісному оцінюванню перспектив економічного розвитку України.

Проаналізовано посередницьку функцію універсальних банків, яка полягає у забезпеченні перерозподілу ресурсів, що надходять в Україну із міжнародних фінансових ринків. Визначено сутність та необхідність залучення зовнішніх ресурсів банками, та уточнено характер впливу масштабу діяльності банків, який визначається величиною їх ресурсної бази, що включає і зовнішні зобов'язання, на розвиток економіки. Проаналізовано особливості законодавчого середовища та реактивних дій державних органів щодо регулювання зовнішніх запозичень банків. Досліджено макроекономічні фактори залучення іноземного позикового капіталу. Проаналізовано стан та тенденції запозичень банківського сектору на зовнішніх фінансових ринках, а також нового в українській практиці процесу реструктуризації зовнішнього боргу банків. Обгрунтовано засоби хеджування валютного ризику, що актуалізується внаслідок перерозподілу запозичень в економіці, зокрема визначено роль операцій фінансового ринку "своп" та "форвард" та диверсифікації валют запозичень. Запропоновано систему регулювання зовнішніх запозичень банків у контексті управління валовим зовнішнім боргом. Розроблено комплекс засобів вдосконалення бізнес-моделі банку як позичальника зовнішніх ресурсів.

Висвітлено особливості та закономірності виникнення деформацій у банківських системах. Викладено сучасні тенденції структуризації та сегментації банківських систем. Наведено макро- та мікровимір деформації банківської системи України. Розкрито особливості стабілізації банківської системи України в період фінансової кризи. Розглянуто шляхи вдосконалення регулювання ліквідності банків України на основі стандартів Базельського комітету (Базель ІІ).

Сьогодні здійснюється вдосконалення державної політики, спрямованої на розвиток експорту, розробляється і впроваджується на законодавчому рівні інструментарій підтримки експорту. Експортуючі економічні суб'єкти формують попит на фінансові послуги, які б відповідали сучасним умовам на міжнародному ринку, а також дозволяли безперешкодне проведення розрахунків з іноземними контрагентами, доступне фінансування оборотного капіталу і страхове забезпечення експортних операцій з метою підвищення конкурентоспроможності таких суб'єктів. Обгрунтовано важливість централізованого спрямування зусиль на підтримку експорту, визначає поняття "торговельне фінансування і страхування" як напрям ресурсного та інституційного забезпечення експортних операцій, висвітлює позитивні аспекти і проблеми, що виникають при фінансуванні експортних операцій та розрахунках з контрагентами. Побіжно згадано стан міжнародного співробітництва з питань експорту та тенденції світової торгівлі. Як відомо, нещодавно засновано установу зі страхування та гарантування експорту - експортно-кредитне агентство (ЕКА), чиї місце, управління, завдання і ресурсна база ще перебувають на стадії визначення. Запропоновано базову схематичну модель діяльності цієї установи. Підкреслено, що підвищення конкурентоспроможності українських експортерів і зміцнення довіри до них на міжнародному ринку є особливо важливими з огляду на світову тенденцію "деріскінгу" - обмеження співпраці з окремими категоріями клієнтів або державами (до яких іноді включається Україна) для уникнення ризику фінансування забороненої діяльності, осіб під санкціями, тероризму тощо. Фокус подальших досліджень автор пропонує спрямувати на такі питання - взаємодії держави і приватного сектору при підтримці експорту; визначення продуктового ряду фінансових установ, які обслуговують суб'єктів зовнішньої торгівлі, а також ЕКА; впливу санкцій та обмежень на зовнішньоторговельні відносини України. Прискорення розвитку експорту і подолання перешкод при укладанні зовнішніх торговельних угод і розрахунках, врешті-решт, допоможе Україні зайняти нішу серед країн - світових експортерів і зміцнити власну фінансову безпеку.

Висвітлено роль транспарентності центрального банку як передумови підвищення довіри економічних агентів до його політики. З'ясовано сутність вербальних інтервенцій як інструменту досягнення визначених цілей грошово-кредитної політики регулятора в умовах "нової нормальності" та узагальнено їх класифікацію. Проаналізовано роль і ефективність застосування вербальних інтервенцій та їх вплив на досягнення бажаних орієнтирів на фінансових ринках, зокрема щодо валютного курсу. Досліджено загальні підходи до комунікаційної політики центральних органів монетарної влади розвинених країн: Європейського центрального банку (ЄЦБ), Федеральної резервної системи США (ФРС США), Банку Англії. Доведено, що застосування "нетрадиційного" інструментарію грошово-кредитної політики посилило роль вербальних інтервенцій центробанків. Встановлено, що на початку 2000-х років комунікації ЄЦБ та Банку Англії були малоефективними, а після фінансової кризи 2008 р. збільшилась інтенсивність застосування вербальних інтервенцій щодо фіскальної політики та програм кількісного пом'якшення. З'ясовано, що ФРС США у своїй комунікаційній політиці почергово змінює пріоритети між таргетуванням інфляції та стимулюванням економічної активності. Показано, що вербальні інтервенції центральних банків розвинених країн рідко стосуються зовнішньоекономічної діяльності та коливань валютного курсу. Акцентовано увагу на недостатній транспарентності грошово-кредитної політики Національного банку України (НБУ). Виокремлено тенденції у вітчизняній комунікаційній політиці та виявлено основні канали вербальних інтервенцій НБУ. Проілюстровано стан дотримання НБУ принципів МВФ щодо транспарентності грошово-кредитної та фінансової політик. За результатами дослідження показників довіри до грошово-кредитної політики НБУ, які корелюють з основним з індикаторів у фокусі очікувань учасників ринку - валютним курсом, аргументовано невпевненість економічних агентів щодо перспектив політики банківського регулятора. Запропоновано заходи підтримки довіри, впровадження яких посилить вплив вербальних інтервенцій НБУ і забезпечить передбачуваність поведінки економічних агентів. Обгрунтовано окремі рекомендації щодо вдосконалення комунікаційної політики НБУ.

Висвітлено проблеми формування системного бачення розвитку української промисловості й обгрунтування ії спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обгрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком і переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів і ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обгрунтовано напрями посилення глобальних зв'язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

Уперше у вітчизняній економічній і правовій літературі досліджено природу і особливості деформацій фондового ринку як складової ринку капіталів у взаємозв'язку з системою відповідальності за зловживання ринком (market abuse). Розкрито сучасну доктрину й представлено системний аналіз з урахуванням міжнародного досвіду, стану чинного та перспективного законодавства України, розкрито проблеми протидії правопорушенням на фондовому ринку, а також кримінально-правової та адміністративної відповідальності за зловживання ринком та інші, суміжні з такими діяннями, зловживання. Висвітлено проблеми юридичної визначеності та конкуренції правових норм, що застосовуються при регулюванні ринкових відносин, наведено рекомендації щодо удосконалення законодавства та юридичної практики.

Розглянуто підходи до розуміння поняття та ролі фінансової інклюзії. Встановлено, що фінансова інклюзія є одним з факторів економічного розвитку, а також обгрунтовано необхідність вивчення ролі фінансової інклюзії серед чинників соціоекономічного розвитку. Простежено еволюцію терміна "інклюзія" від сфери аналізу суспільних процесів на рівні соціальних груп (у тому числі різних суспільних відносин) до макроекономічного рівня. З'ясовано, що визначення "фінансової інклюзії" ключовими інституціями з встановлення стандартів було розширене з боку експертів фінансових ринків: інтерпретації поняття "фінансової інклюзії" містять її визначення як "процесу", "етапу" (розвитку) або "стану" (розвитку). Запропоновано авторське визначення поняття фінансової інклюзії як процесу взаємодії між суб'єктами фінансового ринку та споживачами фінансових послуг, що через надання рівного доступу до фінансових послуг забезпечує такий рівень участі споживачів фінансових послуг у фінансових відносинах, який сприяє сталості фінансових інституцій та підвищенню рівня суспільного добробуту. Виокремлено альтернативний погляд на визначення фінансової інклюзії через її протилежність - фінансову ексклюзію, яка є або добровільною, або примусовою та визначається чотирма групами причин. З'ясовано, що найбільш критичною є необхідність зменшення четвертої групи причин, що підпадають під примусову ексклюзію, оскільки ця категорія користувачів є виключеною з фінансових відносин через недосконалості регулювання або бар'єри ринку. Проаналізовано сформований у науковій літературі консенсус щодо трьох основних аспектів фінансової інклюзії: охоплення, використання та якості фінансових послуг. Виокремлено позитивні фактори та ризики розвитку фінансової інклюзії, а також негативні аспекти фінансової ексклюзії.