Наведено теоретичне обгрунтування напрямів удосконалення правового забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади на підставі аналізу нормативно-правової бази України й узагальнення правозастосовної практики у фінансовій сфері соціального управління. Розглянуто сучасні теоретико-правові підходи щодо визначення сутності фінансового контролю. Наведено процесуальну характерстику фінансово-контрольних норм. Проаналізовано принципи правового забезпечення фінансового контролю, визначено його місце у системі соціального управління та розкрито особливості здійснення як правової форми діяльності органів влади. Охарактеризовано сучасний стан правового забезпечення процесу розвитку фінансової системи України. Обгрунтовано методико-правові підходи щодо підвищення ефективності фінансового контролю та посилення протидії зростанню правопорушень у фінансово-економічній сфері суспільних відносин в Україні на основі упорядкування відносин власності.

Розкрито особливості правового регулювання фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності в Україні. Наведено поняття спортивного права та розкрито його місце серед інших юридичних наук. Розглянуто питання спортивних правовідносин, правового режиму майна у сфері фізичної культури та спорту, окремі аспекти майнових та фінансових правовідносин. Увагу приділено проблемам організації та проведення спортивних змагань, спортивної метрології, спортивної медицини та допінгового контролю.

Досліджено поняття юридичного процесу, особливості адміністративного процесу як його виду, а також адміністративно-процедурну діяльність, адміністративно-юрисдикційний процес.

Досліджено стан законодавства України у сфері публічно-правових відносин між громадянами та органами державного управління. Увагу приділено досвіду Сполучених Штатів Америки з вирішення адміністративно-правових спорів, проаналізовано процес становлення та розвитку інституту адміністративної юстиції, переваги та недоліки діяльності її органів.

Досліджено поняття джерел адміністративно-процесуального права, визначено їх перелік, а також місце роз'яснень Пленуму Верховного Суду України або Вищих спеціалізованих судів у системі джерел адміністративно-процесуального права.

Досліджено історію розвитку інституту адміністративної юстиції в Польщі, особливості становлення адміністративних судів за умов адміністративно-територіальної реформи, компетенцію адміністративних судів, а також особливості адміністративних проваджень в адміністративних судах Польщі.

Розглянуто риси нормотворчого процесу, особливості прийняття підзаконного нормативно-правового акта як однієї зі стадій адміністративного процесу, реєстрації нормативно-правових актів України, визначено поняття адміністративно-нормотворчого процесу.

Висвітлено суть і значення планування господарської діяльності (ГД), механізми та проблеми вдосконалення державного регулювання ГД. Досліджено теоретико-прикладні положення щодо доцільності посилення засад планування відносин у сфері господарювання, окреслено узагальнене визначення поняття державного регулювання ГД й визначено можливі шляхи його вдосконалення.

Подано широке коло дефініцій та понять, які мають місце в господарському праві України.

Визначено місце адміністративно-процесуального права в системі права України, розроблено нові теоретичні та практичні рекомендації щодо розвитку адміністративно-процесуального права як окремої галузі права, а також пропозиції щодо внесення змін до чинного адміністративно-процесуального законодавства України. Досліджено та визначено предмет адміністративно-процесуального права. Визначено систему адміністративно-процесуального права та запропоновано його структуру. Досліджено адміністративне судочинство як інститут адміністративно-процесуального права. Удосконалено класифікацію структури адміністративного процесу відповідно до чинного законодавства України. Розвинуто понятійний апарат науки адміністративно-процесуального права. Проаналізовано зарубіжний досвід функціонування адміністративної юстиції. Визначено концептуальні положення розвитку адміністративно-процесуального права як галузі права. Виявлено особливості інституту адміністративної юрисдикції. Охарактеризовано адміністративно-публічну діяльність та визначено її види. Визначено окремі особливості адміністративно-процесуальної діяльності в спектрі здійснення органами держави владних повноважень.

Досліджено особливості адміністративно-процесуального права за нових умов адміністративної реформи, систему адміністративно-процесуального права. Визначено поняття та особливості адміністративно-процедурної діяльності суб’єктів владних повноважень. Викладено авторське бачення розвитку адміністративного процесу та його структури, визначено нові види адміністративних проваджень. Значну увагу приділено адміністративно-нормотворчому процесу як виду адміністративного процесу. Досліджено адміністративно-процесуальний контроль, проаналізовано зарубіжний досвід формування та розвитку інституту адміністративної юстиції. Доведено самостійність адміністративного процесуального права як галузі права. Висвітлено проблемні аспекти адміністративної юрисдикції. Запропоновано авторський підхід до адміністративно-публічної діяльності, досліджено адміністративно-правові дії та акти, наведено їх класифікації.

Визначено особливості правового становища Антимонопольного комітету України як суб'єкта адміністративно-господарської відповідальності та наведено характеристику змісту його компетенції зокрема, поєднання в його діяльності контролюючих та каральних функцій.

Висвітлено актуальні питання способів захисту ділової репутації суб'єктів господарювання в Україні, а також можливі шляхи вдосконалення чинного законодавства України у сфері захисту ділової репутації суб'єктів господарювання.

Зроблено спробу визначення меж ключових проблемних питань адміністративного права і процесу та їх значення для розвитку адміністративно-правової галузі регулювання. Актуальність теми дослідження грунтується на визнанні ключових питань адміністративного права та процесу орієнтирами розвитку адміністративно-правової галузі регулювання суспільних відносин у цілому, а також окремих правових інститутів та механізмів. Водночас площина порушених у поданій роботі питань стосується досить широких меж адміністративно-правового регулювання. Увагу звернуто на те, що порушені питання наявності низки проблем у галузі адміністративно-правового регулювання знаходять свою особливу актуальність саме в межах відповідної сфери, оскільки означена площина має особливу теоретичну і прикладну значимість і безпосередньо пов'язана з такими напрямами життєдіяльності суспільства, як функціональна діяльність держави та органів влади, а також із питанням належного забезпечення суспільних прав, свобод і законних інтересів людини органами публічного адміністрування. У роботі наголошено, що думки правників щодо розглядуваних питань часто мають звужений характер, адже знаходяться в межах того чи іншого підходу, що свідчить про відсутність комплексності юридичного погляду. Відповідно, в роботі розглянуто загальні правові тенденції порушених питань. Зокрема: окреслено питання уніфікації та належного визначення з межами розумінь основоположних категорій адміністративно-правової галузі; питання уточнення меж предмета регулювання адміністративного права та адміністративного законодавства й, відповідно, і розмежування сфер їх регулювання зі сферами регулювання інших галузей права та законодавства, питання співвідношення і збалансування між собою правових механізмів забезпечення публічних і приватних інтересів; питання уніфікації засобів і методів, способів та форм, інструментів адміністративно-правового регулювання окремих сфер суспільної реальності; питання вдосконалення підходів у питанні розвитку запровадженого в Україні процесу децентралізації влади та підвищення ефективності діяльності державно-владного апарату тощо.

Проаналізовано основні аспекти впливу глобалізації на державно-правову сферу в Україні. Висвітлено чинники, що сприяють втраті або зміцненню самобутності національної правової системи, призводять до трансформації, зміни й модернізації державно-правових інститутів, норм і відносин у рамках національного та наднаціонального права. Акцентовано увагу на тому, що для української правничої науки важливими є гносеологічні розробки концептуального характеру щодо розуміння сутності правової держави, її основних характеристик, можливостей адаптації положень, що складають підгрунтя формування та функціонування правової держави до національних особливостей. Здійснено філософсько-правовий аналіз проблем формування правової держави та запропоновано напрями удосконалення процесу її функціонування.