Проаналізовано зовнішню політику країн Балтії (Литви, Латвії та Естонії) у період 1990 - 2004 рр. Визначено основні етапи й особливості еволюції стратегії розширення ЄС та НАТО щодо країн Балтії. Виявлено, що країни Балтії розглядали ЄС як гаранта "м'якої безпеки", а НАТО - як гаранта "жорсткої безпеки", що призвело до зміщення акцентів у зовнішній політиці на користь НАТО (США), а потім ЄС. Доведено пріоритетну роль США у процесі європейської та євроатлантичної інтеграції країн Балтії. Встановлено, що саме через залучення країн Балтії до сфери свого впливу відбулося остаточне закріплення США в регіоні, а країни Балтії одержали за це гарантії безпеки з боку США у вигляді членства в НАТО. Відносну легкість вступу країн Балтії в ЄС пояснено не лише вдалим впровадженням політичних, економічних, правових реформ, але і в результаті значної підтримки з боку США та деяких членів ЄС (Німеччини, Фінляндії, Швеції і Данії). Виявлено, що внаслідок приєдання країн Балтії до ЄС і НАТО позиції Росії у регіоні значно послабилися, що призвело до виникнення певної напруги у відносинах Росії з країнами Балтії. Встановлено, що даний факт жодним чином не вплинув на реалізацію національних інтересів балтійських держав на європейському й євроатлантичному напрямках.