Встановлено, що вибір тактики лікування за хронічних стенозів гортані та трахеї значною мірою обумовлений етіологічним і патогенетичними чинниками, а також анатомо-морфологічними змінами ураженого органа та їх розповсюдженням. Показано доцільність вибору способу реконструкції після ліквідації запально-дегеративних змін тканини трахеї. Відзначено, що без належної підготовки тканини органів шиї виконання пластичних операцій на гортані та трахеї має великий ризик одержання невдалих наслідків.

Установлено, что выбор тактики лечения при хронических стенозах гортани и трахеи в значительной мере обусловлен этиологическим и патогенетическим факторами, а также анатомо-морфологическими изменениями пораженного органа и их распространением. Показана целесообразность выбора способа реконструкции после ликвидации воспалительно-дегеративных изменений ткани трахеи. Отмечено, что без должной подготовки органов шеи выполнение пластических операций на гортани и трахеи очень велик риск получения неудачных последствий.

Зазначено, що спостерігаючи та лікуючи протягом 5-ти років 190 пацієнтів, автори статті проводили огляд внутрішньої поверхні гортані та трахеї за допомогою ендоскопа. Це надавало можливість виявити навність рубцевого стенозу, визначити його локалізацію, ступінь, розповсюдження та вираженість запального процесу. За необхідністю діагностично-ендоскопічна процедура трансформувалась в лікувальну маніпуляцію шляхом реканалізації чи механічного розширення просвіту дихальних шляхів. Подібна тактика допомогла відмовитись чи звести до мінімуму екстренні операції чи невиправдану трахеотомію. Наведено опис двох подібних клінічних випадків.

Отмечено, что наблюдая и излечивая в течение 5 лет 190 пациентов, авторы статьи проводили осмотр внутренней поверхности гортани и трахеи с помощью эндоскопа. Это давало возможность выявить наличие рубцового стеноза, определить его локализацию, степень, распространение и выраженность воспалительного процесса. При необходимости лечебно-эндоскопическая процедура трансформировалась в лечебную манипуляцию путем реканализации или механического расширения просвета дыхательных путей. Подобная тактика помогла отказаться или свести к минимуму экстренные операции или неоправданную трахеотомию. Приведено описание двух подобных клинических случаев.