Приведён обзор литературы по использованию международного гуманитарного права в системе медицинского обеспечения войн и вооружённых конфликтов. Акцентируется внимание на роль отечественных учёных П. А. Загорского и Н. И. Пирогова в деле гуманного отношения к жертвам войны. Исследуются вопросы создания международной организация военных врачей - Международного комитета военной медицины. Кратко изложена история участия в деятельности этой организации военных врачей Министерства обороны СССР и Министерства обороны Российской Федерации.

Проанализированы создание и функционирование лечебных учреждений и госпитальных баз в истории российской и советской военной медицины.

Проанализированы диссертационные исследования, которые защитили украинские военные врачи и провизоры в 1993 - 2005 гг.

Проаналізовано рівень і структуру госпіталізованої захворюваності пенсіонерів Міністерства оборони України Київського гарнізону. Наведено тенденції зазначених показників у різних вікових групах за 2001 - 2007 рр.

Викладено методичні підходи, що лягли в основу створення стандартів медичних технологій з надання медичної допомоги пораненим у воєнний час. Обгрунтовано необхідність виділення критеріїв виміру якості медичної допомоги. Викладені методичні підходи та структура можуть стати базовою основою для подальшої розробки уніфікованих стандартів.

Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 р. передбачено створення у складі Збройних Сил функціональної структури - Об'єднаних сил швидкого реагування. Поряд з розробкою основних засад застосування Об'єднаних сил швидкого реагування опрацювання потребують і питання їх медичного забезпечення. Проаналізовано існуючі принципи організації медичного забезпечення та визначено можливі шляхи його оптимізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4Укр)284.1

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж23657 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі критичного вивчення та глибокого аналізу сучасних особливостей ведення воєнних конфліктів різної інтенсивності визначено провідні фактори, що впливають на організацію системи медичного забезпечення військ. Запропоновано принципову модель організації медичного забезпечення військ (Збройних Сил України) під час воєнних конфліктів різної інтенсивності.

Розглянуто питання застосування методу імітаційного моделювання при дослідженні системи лікувально-евакуаційного забезпечення Об'єднаних сил швидкого реагування Збройних Сил України. Розроблена і реалізована у вигляді пакету прикладних комп'ютерних програм імітаційна модель дозволяє визначити основні показники роботи системи лікувально-евакуаційного забезпечення армійського корпусу у складі Об'єднаних сил швидкого реагування у прикордонному конфлікті.

Проведено ранжування провідних факторів, що впливають на втрати особового складу медичної служби (ВОСМС) у ході ведення бойових дій. Під час дослідження використовувалися методи експертних оцінок, історичного та системного аналізу. З метою удосконалення планування медичного забезпечення військ визначено вагові та нормовані вагові коефіцієнти окремих факторів, що впливають на ВОСМС, здійснено оцінку достовірності результатів експертних оцінок, вивчено варіацію відповідей експертів стосовно кожного фактора.

Надано ретроспективний аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел інформації щодо аварій на хімічно небезпечних об'єктах у світі і в Україні за останні роки. Наведено статистичні дані основних показників медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру в Україні за 2001 - 2005 роки.

На підставі критичного вивчення та глибокого аналізу сучасних особливостей побудови системи лікувально-евакуаційного забезпечення збройних сил Сполучених Штатів Америки визначено та описано типову структуру побудови системи лікувально-евакуаційного забезпечення збройних сил Сполучених Штатів Америки під час ведення воєнних конфліктів.

Розглянуто питання з управління якістю медичної допомоги. Наведено аналіз світового та вітчизняного досвіду щодо створення системи управління якістю з позиції прийняття управлінських рішень.

Мета роботи - дослідити важливість часових показників надання медичної допомоги та їх вплив на кінцеві результати лікування поранених. Ефективність системи військової охорони здоров'я та результати лікування поранених і хворих військовослужбовців залежать від своєчасності надання необхідних видів і обсягів медичної допомоги. Висновки: для формування сучасної системи медичного забезпечення військ необхідні відповідна нормативно-правова база, належні кадрове і матеріально-технічне забезпечення.

Цель работы - изучить уровень и структуру боевых повреждений у военнослужащих Вооруженных Сил Украины в условиях боевых действий. Приведены результаты анализа структуры и характера современной боевой травмы у 954 военнослужащих, участников антитеррористической операции, находившихся на лечении в Военно-медицинском клиническом центре Западного региона (ВМКЦ ЗР). У большинства раненых - 583 (61 %) - состояние на момент поступления на лечение в ВМКЦ ЗР оценено как легкое. В тяжелом состоянии на лечение поступило 94 (10 %) раненых. У 277 (29 %) раненых состояние на момент поступления на лечение оценено как средней степени тяжести. Наиболее длительный срок лечения отмечен у пациентов с тяжелыми ранениями - в среднем 36,6 суток. Продолжительность лечения у пациентов с ранением средней степени тяжести составляла 21,8 суток. При ранении легкой степени продолжительность лечения составляла 24,2 суток. Установлено, что наибольшую долю среди ранений составляют ранения конечностей - 52 % (496 раненых). Из общего количества пациентов (954 человека) 6 (0,6%) умерли. Летальные исходы обусловлены тяжелыми ранениями: минно-взрывное ранение тяжелой степени (2 пациента), сочетанное огнестрельное ранение (3 пациента), огнестрельное ранение головы (1 пациент). К военной службе после лечения возвращены 604 (63,3 %) пациента без изменения категории годности; 344 (36,1 %) пациента по состоянию здоровья признаны не годными к военной службе. Выводы: в структуре ранений наибольший удельный вес составили ранения конечностей - 52,0 %: верхних - 41,2 %, нижних - 58,8 %. Современная боевая травма требует длительного периода лечения и реабилитации, который при тяжелых ранениях составляет в среднем 36,6 суток. Лечение современной боевой травмы не может быть отделено от реабилитационных мероприятий. Поэтому лечение и реабилитация военнослужащих является актуальным вопросом, который стоит сегодня не только перед военной, но и гражданской медициной и службами социальной защиты.

Мета роботи - дослідження актуальних невідкладних станів поранених військовослужбовців та обгрунтування необхідності застосування адаптованих алгоритмів і протоколів НАТО для організації хірургічної допомоги в медичному забезпеченні військ. Досліджено дані історій хвороб військовослужбовців, які проходили лікування в Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь", із застосуванням статистичного, бібліографічного, проспективного та ретроспективного методів аналізу. На підставі результатів проведеного дослідження встановлено основні невідкладні стани військовослужбовців, що потребують медичної допомоги за сучасними алгоритмами і стандартами. Структуру невідкладних станів у військовослужбовців аналізували, порівнюючи показники до і після початку збройного конфлікту в Україні. Доведено, що кількість військовослужбовців, доставлених у тяжкому і вкрай тяжкому стані, після початку збройного конфлікту збільшилась на 48 % за рахунок бойової хірургічної травми. Висновки: визначено актуальні невідкладні стани поранених, що є пріоритетними на догоспітальному етапі. Для вдосконалення організації хірургічної допомоги пораненим необхідні розробка і впровадження сучасних алгоритмів і протоколів за стандартами НАТО.

Цель работы - исследовать структуру неотложных состояний военнослужащих (СНСВС) с боевыми травмами и заболеваниями в современных условиях для обоснования разработки перспективных алгоритмов и протоколов медицинской помощи, адаптированных к стандартам НАТО. Приведены результаты анализа структуры и характера неотложных состояний (НС) современной боевой патологии и заболеваний у военнослужащих, которые находились на лечении в Национальном военно-медицинском клиническом центре "Главный военный клинический госпиталь" с 1999 г. до 2018 г. (191 731 история болезни). Проведен анализ СНСВС Вооруженных Сил Украины, которые поступили в Национальный военно-медицинский клинический центр "ГВКГ" в период с 1999 по 2013 г. в сравнении с соответствующими показателями за 2014 - 2017 гг. Исследована тенденция динамики показателей СНСВС с травмами (в том числе боевыми) и заболеваниями за время ведения вооруженного конфликта по сравнению с предыдущим периодом (1999 - 2013). Установлены наиболее актуальные НС военнослужащих с боевой травмой и тяжелыми заболеваниями, которые являются приоритетными для разработки и внедрения в Вооруженных Силах Украины современных алгоритмов и протоколов оказания медицинской помощи в боевых условиях. Предложен перечень алгоритмов и протоколов для оказания медицинской помощи военнослужащим Вооруженных Сил Украины при основных НС в современных условиях. Выводы: установлены основные нозологические формы боевых травм и заболеваний военнослужащих, при которых формируются Нс: ХIХ класс - ранения и травмы головы и головного мозга (27,3 %), травмы органов брюшной полости (18,2 %), травмы грудной клетки и ребер (12,9 %); X класс - пневмонии (75,9 %); IX класс - инсульты (40,1 %), инфаркты миокарда (30,1 %), гипертензивная болезнь (12,5 %). Основными классами, нозологические формы которых сопровождаются тяжелыми и крайне тяжелыми состояниями, являются ХІХ - травмы, отравления и некоторые другие последствия воздействия внешних причин (48,5 %), класс X - болезни органов дыхания (12,1 %), класс IX - болезни системы кровообращения (7,4 %), класс V - расстройства психики и поведения (6,1 %). НС военнослужащих, которые возникают при соответствующих нозологических формах и входят в названные классы болезней, являются приоритетными для разработки первоочередных алгоритмов и протоколов оказания медицинской помощи военнослужащим в боевых условиях по стандартам НАТО.

Висвітлено сучасні проблеми медичного та фармацевтичного права. Загальноправові положення розглянуто з урахуванням специфіки й особливостей медичної та фармацевтичної діяльності. Розкрито системну природу правового регулювання медичної та фармацевтичної діяльності, сучасний стан, а також тенденції та перспективи розвитку. Медичне та фармацевтичне право розглянуто в контексті суспільних змін, висвітлено шляхи його модернізації в Україні та світі. Увагу приділено системі та джерелам медичного права, відмежуванню медичного права від суміжних базових галузей права, правам і обов'язкам медичних працівників і пацієнтів згідно із законодавством України, механізмам захисту прав суб'єктів медичних правовідносин.

Висвітлено сучасні класифікації ушкоджень органу зору у військовослужбовців, характеристику клінічних проявів ушкоджень, особливості величини, структури і тяжкості ушкоджень органу зору у військовослужбовців сил оборони України. Наведено особливості проведення лікувально-евакуаційних заходів щодо військовослужбовців з пораненнями і травмами органу зору. Подано удосконалену систему офтальмологічної допомоги, висвітлено особливості лікування бойової травми органу зору у військовослужбовців сил оборони України, що базується на сучасних рекомендаціях стандартів НАТО та засадах доказової медицини. Призначено для використання у практичній роботі медичного персоналу військових частин під час надання медичної допомоги пораненим на догоспітальному етапі та лікарів-фахівців - під час надання медичної допомоги та лікуванні поранених в госпітальних умовах. Розроблено із врахуванням вимог доктрин і стандартів НАТО, зокрема: МС 326 (4) "Принципи і політика медичного забезпечення НАТО"; БТАКАО 2228, АІР 4.10 (С) "Об’єднана доктрина медичного забезпечення"; 5ТАКАО 2549, АМесіР-24 "Екстрена медична допомога у бойових умовах" тощо.

З використанням анкети Агентства з наукових досліджень та якості медичної допомоги США (AHRQ) проаналізовано окремі характеристики культури безпеки пацієнтів (БП) серед персоналу різних закладів охорони здоров'я в Україні. Характеристики культури БП аналізувалися залежно від стажу роботи та належності опитуваних до лікарського або медсестринського складу, а також профілю терапевтичної чи хірургічної діяльності. Визначено найважливіші професійні якості фахівців з БП та визначено категорії осіб, які є найприйнятнішими кандидатами для підготовки фахівців з БП. Відзначено, що підготовка фахівців для забезпечення безпеки пацієнтів з урахуванням професійно важливих якостей набуває особливої актуальності у зв'язку з переходом від культури звинувачення окремих осіб у помилках до практики справедливої культури, при якій помилки розглядаються не як особисте упущення, а як можливість поліпшення системи й запобігання заподіянню шкоди в майбутньому. Встановлено, що середній медичний персонал нижче оцінює БП у відділеннях, ніж лікарі. Виявлено більший ризик наявності повідомлень про несприятливі події для працівників хірургічного профілю та зниження ризику наявності повідомлень про несприятливі події в працівників зі стажем 21 рік та більше порівняно з працівниками зі стажем п'ять і менше років. За результатами проведеного дослідження зроблено висновки про те, що найбільш прийнятними кандидатами для підготовки фахівців з безпеки пацієнтів будуть лікарі хірургічного профілю зі стажем роботи в межах 5-ти років, які критично ставляться до безпеки пацієнтів у своїх підрозділах та схильні до оприлюднення несприятливих подій.