Розглянуто міжнародне гуманітарне право як галузь міжнародного публічного права, проаналізовано особливості Женевського права (право Червоного Хреста), Гаазьке право щодо ведення воєнних операцій, а також особливості застосування положень міжнародного гуманітарного права і прав людини у збройних конфліктах неміжнародного характеру. Проаналізовано міжнародні миротворчі операції ООН, доведено необхідність імплементації норм міжнародного гуманітарного права у національне законодавство України, визначено відповідальність за порушення міжнародного гуманітарного права тощо.

У контексті міжнародних договорів, а також національного кримінального законодавства України уперше проаналізовано один із видів міжнародних злочинів - значні порушення міжнародного гуманітарного права. Розглянуто зміст міжнародних злочинів, спрямованих на порушення міжнародного гуманітарного права, наведено рекомендації щодо імплементації положень даного права в кримінальне законодавство країни.

В контексте международных договоров, а также национального криминального законодательства Украины впервые проанализирован один из видов международных преступлений - серъезные нарушения международного гуманитарного права. Рассмотрено содержание международных преступлений, направленных на нарушение международного гуманитарного права, приведены рекомендации по имплетации положений данного права в криминальное законодательство страны.

Розглянуто суть поняття та основні принципи міжнародного права. Висвітлено особливості правового забезпечення та супроводження дій командувача (штабу) з питань підготовки та ведення операцій (бойових дій) з урахуванням вимог міжнародного гуманітарного права. Викладено правила застосування сили під час проведення миротворчих операцій.

Рассмотрены сущность понятия и основные принципы международного права. Освещены особенности правового обеспечения и сопровождения действий командующего (штаба) в процессе подготовки и ведения операций (боевых действий) с учетом требований международного гуманитарного права. Изложены правила применения силы при проведении миротворческих операций.

На підставі дослідження кримінального законодавства України й інших держав, відповідних міжнародних договорів проаналізовано міжнародні воєнні й інші злочини, пов'язані з порушенням законів і звичаїв війни. Розглянуто ознаки, за якими слід розмежовувати склади цих злочинів і зміст складів інших злочинів, близьких до даних міжнародних злочинів. Увагу приділено системі та видам покарань за воєнні злочини, забороненим методам ведення воєнних дій, незаконному використанню символіки Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, тероризму, геноциду, злочинам проти людяності. Наведено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України в даній сфері.

На основе исследования криминального законодательства Украины и других государств, соответствующих международных договоров проанализированы международные военные и другие преступления, связанные с нарушением законов и обычаев войны. Рассмотрены признаки, по которым следует разграничивать составы этих преступлений и содержание составов других преступлений, близких к данным международным преступлениям. Уделено внимание системе и видам наказаний за военные преступления, запрещенным методам ведения военных действий, незаконному использованию символики Красного Креста и Красного Полумесяца, терроризму, геноциду, преступлениям против человечности. Даны предложения по усовершенствованию криминального законодательства Украины в данной сфере.

Показано місце адміністративної юстиції (АЮ) у системі судової влади України. Розглянуто загальнотеоретичні питання адміністративного судочинства (АС). Висвітлено особливості становлення та розвитку АЮ, наведено її основні моделі. Проаналізовано зарубіжний досвід запровадження та функціонування АЮ. Увагу приділено учасникам, доказам, судовому розгляду справи в АС, заходам процесуального примусу, що застосовуються в адміністративно-судовому процесі. Описано особливості організації діяльності адміністративних судів. Виявлено роль Європейського суду з прав людини у питаннях АЮ.

Показано место административной юстиции (АЮ) в системе судебной власти Украины. Рассмотрены общетеоретические вопросы административного судопроизводства (АС). Освещены особенности становления и развития АЮ, приведены ее основные модели. Проанализирован зарубежный опыт внедрения и функционирования АЮ. Внимание уделено участникам, доказательствам, судебному рассмотрению дела в АС, мерам процессуального принуждения, которые применяются в административно-судебном процессе (АСП). Описаны особенности организации деятельности в АСП. Выявлена роль Европейского суда по правам человека в вопросах АЮ.

Розглянуто питання кримінальної відповідальності (КВ) за порушення законів і звичаїв війни. Досліджено історію розвитку законодавства щодо КВ за даний злочин, об'єктивні та суб'єктивні ознаки його складу, на підставі чого проводиться його розмежування з суміжними злочинами. Доведено необхідність упорядкування системи Особливої частини КК шляхом об'єднання кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за воєнні злочини, у межах єдиного розділу. Наведено рекомендації щодо вдосконалення ст. 438 КК, запропоновано її нову редакцію.

Проведено системно-структурний аналіз правових норм і нормоположень Кодексу адміністративного судочинства України (АСУ), розкрито правове значення змісту окремих норм і правових інститутів. Висвітлено судові рішення, матеріали судової практики АСУ, питання щодо призначення даного Кодексу, визначено основні завдання й основи АСУ, процедурні особливості, зокрема, компетенції, видів підсудності, складу суду, правовий статус учасників адміністративного процесу, а також доказів і доказування.

Проведен системно-структурный анализ правовых норм и нормоположений Кодекса административного судопроизводства Украины (АСУ), раскрыто правовое значение содержания отдельных норм и правовых институтов. Освещены судебные решения, материалы судебной практики АСУ, вопросы по назначению данного Кодекса, определены основные задачи и основы АСУ, процедурные особенности, в частности, компетенции, видов подсудимости, состава суда, правовой статус участников административного процесса, а также доказательств и доказывания.

Запропоновано послідовне та структуроване постатейне роз'яснення правового значення змісту окремих норм і правових інститутів Кодексу адміністративного судочинства України. Враховано зміни та доповнення, внесені Верховною Радою України до Кодексу адміністративного судочинства України, зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Земельного кодексу України. Розглянуто закони України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту громадян. Ураховано прийняття нових Законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про вибори народних депутатів України", "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Запропоновано загальні копцепти парадигми цифрової трансформації держави, що охоплюють конституційні засади розвитку інформаційного суспільства, інформаційної та кібернетичної безпеки, розширення системи фундаментальних прав людини у зв'язку із визнанням цифрових прав, електронних трансформацій у публічному урядуванні, впровадження цифрових технологій у демократичні процеси тощо. Представлений огляд правового забезпечення застосування ІТ-технологій у сфері економічної діяльності спрямований на формування комплексного уявлення про напрями та тенденції цифровізації національної економіки. Зазначено, що міжнародно-правові проекції розвитку національного законодавства у цій сфері ілюструють тенденції наближення України до світових процесів з цифрової глобалізації.

Уперше в Україні на основі комплексного теоретико-правового аналізу обґрунтовано нові доктринально-правові положення щодо теорії та принципів міжнародного гуманітарного права. Розкрито поняття та юридичну природу міжнародного гуманітарного права в контексті розвитку світових міжнародних відносин, розглянуто його джерела, суб'єкти, функції, сферу застосування, принципи, механізми імплементації та відповідальності. Досліджуючи зміст міжнародного гуманітарного права, доведено, що ця галузь міжнародного публічного права включає в себе не лише норми, що регулюють jus in bello чи право збройних конфліктів, а і норми, що регулюють право прав людини, насамперед його універсальні норми. Досліджено сферу застосування міжнародного гуманітарного права. Доведено, що застосування норм міжнародного гуманітарного права не пов'язується з формальним визнанням воюючими державами один одного у ролі сторони збройного конфлікту. Проаналізовано місце міжнародного гуманітарного права в системі права, його співвідношення з міжнародним публічним правом, національним правом, визначено основні тенденції його розвитку, а також висвітлено питання, пов'язані з юридичним механізмом реалізації норм міжнародного гуманітарного права в рамках міжнародної та національної практики. Визначено та досліджено основоположні загальні та спеціальні принципи міжнародного гуманітарного права, принципи і способи тлумачення його норм, запропоновано класифікацію цих принципів. Досліджено питання міжнародно-правової відповідальності держав, міжнародних організацій, а також міжнародної кримінальної відповідальності індивідів у разі порушення норм міжнародного гуманітарного права. Визначено поняття та види серйозного порушення міжнародного гуманітарного права. Сформульовано висновки щодо підвищення ролі міжнародного гуманітарного права в правовому регулюванні сучасних міжнародних відносин і необхідності подальших наукових досліджень цієї галузі міжнародного права.

Присвячено практичному втіленню складної проблеми з точки зору теорії та організації навчального процесу, а саме: двомовному викладанню образотворчого мистецтва в початковій школі. Особливу увагу приділено розвитку мовлення як засобу спілкування з оточуючими, розуміння мови, активізації словника дитини. Враховано індивідуальні особливості дитини, спираючись на життєвий досвід і створюючи ситуацію успіху для кожного з них.