Скачати повний текст

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о существенной разнице особенностей течения беременности и родов у женщин, имеющих медицинский аборт в анамнезе и не имеющих отягощенного анамнеза. Можно утверждать, что ряд осложнений, развившихся во время беременности у женщин основной группы, связан с ранее перенесенной операцией медицинского аборта (угроза прерывания беременности, аномалии родовой деятельности, плотное прикрепление плаценты, внутриутробное инфицирование плода). Полученные результаты указывают на необходимость усовершенствования алгоритма ведения беременности и родов у женщин с первым медицинским абортом в анамнезе.

Проведение медикаментозного аборта наименее угнетает функциональную активность яичников, но приводит к повышению активности надпочечников через 1 и 6 месяцев. Вакуум-аспирация и артифициальный аборт отчетливо уменьшают резерв яичников на протяжении 6 месяцев наблюдения, о чем свидетельствует снижение продукции эстрадиола и ингибина-В. Проведенный анализ динамики кровотока в сосудах матки и придатков показал, что, в целом, прерывание беременности в I триместре не оказало существенного влияния на гемоциркуляцию. Вместе с тем, установлена коррелятивная зависимость между методикой прерывания беременности и развитием патологии органов малого таза. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма реабилитационных мероприятий у женщин, прерывающих беременность в I триместре.

Для практичного використання з метою моніторингу цитотоксичності лімфоцитів-кілерів запропоновано клінічні протоколи. Запропонована методика може виявитися корисною й ефективною за рецидивів спонтанних абортів, у разі проведення допоміжних репродуктивних технологій. Сформовані на підставі результатів проведеного клінічного дослідження, а також за даними інших досліджень протоколи допоможуть ефективному трактуванню результатів і формуванню прикладної стратегії ведення вагітності. Вони враховують як необхідні обсяги досліджень, так і тактичні терапевтичні заходи.

Вагінальні виділення під час вагітності є поширеним явищем, проте потрібно відрізняти патологічні вагінальні виділення від фізіологічної лейкореї вагітності, яка є нормою упродовж вагітності та збільшується з терміном гестації. Під час вагітності слизова оболонка піхви тоншає і має більшу площу поверхні, що робить вагітних жінок більш сприйнятливими до інфекцій. Це, в свою чергу, призводить до появи патологічних вагінальних виділень, які в більшості випадків пов'язані з місцевим запальним процесом. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що проведення монотерапії антибіотиками спрямоване тільки на етіологію запалення, не дає можливості впливати на ключові ланки його патогенезу. Виконано проспективне короткотривале дослідження 90 вагітних віком від 25 до 41 року з синдромом патологічних вагінальних виділень. Вагітні були розподілені на групи залежно від лікування: I група - 30 пацієнток, яким проводилась терапія антимікробним препаратом протягом 12 днів; II група - 30 пацієнток, яким проводилась терапія антимікробним препаратом протягом 12 днів у комбінації з протизапальним препаратом Тантум РозаR протягом 7 днів; III група - 30 пацієнток, яким проводилась терапія антимікробним препаратом протягом 12 днів у комбінації з препаратом Тантум Роза протягом 7 днів. Після закінчення лікування з метою усунення місцевого запалення пацієнтки III групи отримували протирецидивний курс Тантум Роза (один флакон двічі на тиждень) упродовж трьох місяців. Результати дослідження показали, що комбінована терапія специфічним протизапальним препаратом (Тантум Роза) та антимікробним препаратом більш ефективно усуває гострі симптоми і попереджає рецидиви, ніж монотерапія антимікробним засобом; додаткове призначення профілактичного курсу Тантум Роза після закінчення основного курсу терапії ефективно попереджає рецидиви синдрому патологічних вагінальних виділень. Це відбувається за рахунок того, що бензидаміну гідрохлорид, який входить до складу препарату Тантум Роза, єпотужним інгібітором прозапальних цитокінів.