Розглянуто історію вивчення синтаксично зв'язаних конструкцій з кінця XIX ст. до сьогодення. Визначено диференційні ознаки цілісних словосполучень як функціональних аналітичних конструкцій, семантичні типи досліджуваних одиниць, типи семантико-синтаксичних відношень між компонентами цілісних сполук. Розглянуто метод моделювання, який є оптимальним щодо характеристики структурних особливостей синтаксично зв'язаних словосполучень. Установлено п'ятнадцять формально-структурних конституентних моделей, які відтворюють специфіку структури всіх визначених типів цілісних словосполучень сучасної української мови. Проведено порівняльний аналіз цілісних, синтаксично вільних і фразеологічно зв'язаних сполук за ознаками: особливості реалізації валентних властивостей, специфіка реалізації системно-семантичних зв'язків; специфіка вираження морфологічних категорій. Визначено характерні особливості кожного виду мовних одиниць та встановлено спільні риси у виявленні певних ознак у порівнюваних мовних одиницях.

Розглянуто такі складові навчальної діяльності студентів, як планування, конспектування, підготовка до семінарських і практичних занять, опрацювання літератури, користування бібліотечними каталогами, написання рефератів і курсових робіт, підготовка до екзаменів. Висвітлено роль особистості у здійсненні успішного навчання та шляхи її самовиховання. Показано значущість для навчальної діяльності таких психічних процесів, як увага, мислення та пам'ять, визначено засоби їх удосконалення.

Рассмотрены такие слагаемые учебной деятельности студентов, как планирование, конспектирование, подготовка к семинарским и практическим занятиям, проработка литературы, пользование библиотечными каталогами, написание рефератов и курсовых работ, подготовка к экзаменам. Освещена роль личности в осуществлении успешного обучения и пути ее самовоспитания. Показана значимость для учебной деятельности таких психических процессов, как внимание, мышление и память, определены средства их усовершенствования.

Проаналізовано традиційний підхід до визначення словосполучення як мовної одиниці та викладено власний погляд на цю проблему. Запропоновано авторське визначення словосполучення як особливої синтаксичної одиниці-конструкції, яке базується на встановлених диференційних ознаках цієї мовної одиниці.

Викладено історико-теоретичні засади формування національної самосвідомості. Досліджено особливості утілення ідеї українського автононізму в історії України XIX - початку XX ст. Розглянуто кваліфіковану культуру як умову життєздатності нації та держави. Висвітлено українську народну ліричну пісню як транслятор національної ментальності. Досліджено проблему формування національної ідентичності як напрям мовної політики України. Проаналізовано складові національної ідентичності в сучасних поглядах на особистість правоохоронця та перспективу їх застосування у вищій школі МВС України. Висвітлено особливості впливу складових національної ідентичності на якість навчання курсантів і студентів. Окреслено окремі методичні аспекти формування національної ідентичності під час навчання у ВНЗ (на прикладі навчальної дисципліни "Історія України").

Досліджено основні етапи становлення теорії словосполучення в україністиці. Визначено характерні ознаки, запропоновано дефініцію словосполучення. Охарактеризовано його пропозитивну природу, структуру синтаксичної семантики, специфіку граматичної форми. Проаналізовано засоби зв'язку компонентів. Українські словосполучення класифіковано за формально-структурним, семантичним і функційним принципами. Побудовано трансформаційні моделі утворення словосполучень сучасної української мови.

Розв'язано теоретичну проблему українського синтаксису - створення та комплексний опис концепції словосполучення як семантично завершеної та структурно замкненої непредикативної синтаксичної одиниці-конструкції дериваційної природи, яка є знаком згорнутої пропозиції. Проаналізовано основні підходи до кваліфікації словосполучень. Охарактеризовано словосполучення як значеннєву мовну одиницю (окреслено специфіку граматичної та семантичної сполучуваності його компонентів, уточнено основні ознаки словосполучення, дефіновано досліджувану синтаксичну одиницю, розкрито сутність пропозитивної природи словосполучення, з'ясовано особливості вияву граматичної форми словосполучення тощо). Систематизовано словосполучення сучасної української літературної мови за формально-граматичним, кількісно-структурним, структурно-позиційним, семантико-синтаксичним і функційним принципами, побудовано трансформаційні моделі українських словосполучень.

Обгрунтовано думку, що для всебічного аналізу специфіки утворення словосполучень необхідно враховувати не тільки лексико-граматичні засоби вираження синтаксичного зв'язку. Доведено, що інколи визначальними для окреслення характеру зв'язків між компонентами словосполучення є інші засоби - інтонація та паузація.