Рассмотрен вопрос о юридических лицах как субъектах преступления. Освещены правовые последствия признания лица невменяемым, ограниченно вменяемым. Приведена характеристика видов наказаний, применяемых в отношении несовершеннолетних, описаны принудительные меры воспитательного характера.

Вперше в Україні проведено дослідження інститу спеціального суб'єкта злочину на підставі кримінально-правового аналізу. Розроблено правила та теоретичні положення, які забезпечують одноманітне тлумачення ознак спеціального суб'єкта злочину, наведено рекомендації щодо їх ефективного використання у правозастосовній практиці та законотворчій роботі. Розроблено класифікацію ознак і запропоновано визначення поняття "спеціальний суб'єкт злочину", показано його зв'язок з категоріями наук кримінально-правового циклу. Встановлено критерії класифікації спеціального суб'єкта злочину, охарактеризовано його види. Досліджено ознаки спеціального суб'єкта злочину у системі елементів складу злочину. Визначено характерні властивості окремих видів спеціального суб'єкта злочину. Проаналізовано особливості кваліфікації злочинів зі спеціальним суб'єктом. Досліджено зв'язок спеціального суб'єкта злочину з особою злочинця. Розглянуто проблемні питання визнання спеціальним суб'єктом злочину юридичної особи, обгрунтовано шляхи їх вирішення. Наведено пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства у частині визначення підстав кримінальної відповідальності спеціального суб'єкта злочину.

Досліджено адміністративно-правові засади інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади. Підкреслено, що узагальнення теоретичних основ інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади надало змогу уточнити, що його удосконалення має здійснюватися на основі архітектурного підходу до проектування інформаційних систем і поєднання інформаційно-аналітичної діяльності центральних органів виконавчої влади з технологіями e-урядування. Відповідно до даного підходу власне інформаційно-аналітична система центральних органів виконавчої влади характеризується як сукупність технологічних, процедурних, сервісних, користувацьких елементів, що, базуючись на інформаційно-комунікаційних технологіях, використовує комплекс методів збору та обробки інформації із зовнішніх та внутрішніх джерел з метою забезпечення центрального органу виконавчої влади вичерпною інформацією, необхідною для прийняття та реалізації публічно-управлінських рішень і надання адміністративних послуг. Запропоновано визначення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади як особливого виду діяльності, що здійснюється інформаційно-аналітичними підрозділами цих органів на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та передбачає збирання, обробку, аналіз інформації з метою отримання даних, які лягають в основу реалізації публічно-управлінських рішень і надання адміністративних послуг. Визначено, що вихідним елементом проектування інформаційно-аналітичної системи центральних органів виконавчої влади та їх інтеграції в інформаційно-аналітичну систему публічного управління є оцінка стану інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади та інформаційної готовності до впровадження окремих модулів або технологій e-урядування в країні. Розвинуто методичні положення щодо оцінки стану інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності центральних органів виконавчої влади, які містять групування оціночних показників (показники використання інформаційних технологій підприємствами та населенням, показники стану впровадження систем e-урядування; показники електронної готовності діяльності центральних органів виконавчої влади та інформаційної відкритості; показник рівня використання інформаційно-аналітичних технологій).

Комплексно досліджено теоретичні і практичні питання адміністративно-правових засад оптимізації системи та діяльності центральних органів виконавчої влади. Розглянуто місце, призначення, принципи організації діяльності, адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади, а також адміністративно-правові аспекти їх взаємодії з інститутами громадянського суспільства. З'ясовано особливості функціонування центральних органів виконавчої влади, інформаційно-правової взаємодії цих органів, зарубіжного досвіду використання інформаційних технологій у діяльності центральних органів виконавчої влади, а також теоретичні і практичні аспекти реалізації електронного урядування. Розкрито концептуальні питання оптимізації адміністративно-правових засад діяльності центральних органів виконавчої влади, напрями підвищення якості надання ними адміністративних послуг, вдосконалення правових засад відповідальності цих органів та їх взаємодії з іншими публічними органами та суспільством.

Розглянуто місце, призначення, принципи організації діяльності, адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади, а також адміністративно-правові аспекти їх взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Встановлено, що центральним органом виконавчої влади в структурі публічної влади слід вважати елемент апарату держави, створений в порядку, встановленому законом або іншим правовим актом, одноособовий або колегіальний структурно відокремлений, внутрішньо організований колектив публічних службовців, наділених юридично визначеними публічно-владними повноваженнями.

Досліджено адміністративно-правові засади оптимізації системи та діяльності центральних органів виконавчої влади і громадянського суспільства. Наголошено, що, незважаючи на вирішення питання нормативно-правового забезпечення, результати оптимізації не завжди збігаються з очікуваними та не є прогнозованими. Констатовано, що причинами є насамперед порушення строків всупереч встановленим вимогам, що негативно впливає як на сам процес оптимізації та функціонування системи центральних органів виконавчої влади в Україні (зокрема, залишення поза межами публічного управління окремих сфер життя, тимчасове припинення виконання окремих функцій держави, наприклад, ліцензування, внутрішній контроль тощо), так і євроінтеграцію (порушення строків виконання взятих Україною зобов'язань з метою інтеграції у європейський простір та перспективою членства в Європейському Союзі (ЄС), в тому числі завдання з імплементації Угоди про асоціацію, адаптації законодавства України до законодавства ЄС, залучення експертної та фінансової допомоги ЄС з метою розроблення стратегії модернізації окремих сфер публічного управління тощо). Шляхами вирішення проблем визначено своєчасність призначення керівників, утворення комісій з реорганізації, розробки планів заходів з реорганізації, доручень з боку уряду або окремих міністерств щодо конкретних заходів з оптимізації, прийняття положень, що регулюють діяльність новостворених у процесі модернізації центральних органів виконавчої влади та інше. Доведено, що головною проблемою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні є систематичне порушення строків її реалізації всупереч законодавчо визначеним вимогам. На основі проаналізованих в роботі причин порушення строків визначено напрями оптимізації системи та організаційно-штатної структури центральних органів виконавчої влади: своєчасне утворення комісій з реорганізації; виконання строків розробки планів заходів з реорганізації; своєчасне призначення керівників створених в межах оптимізації центральних органів виконавчої влади нових центральних органів виконавчої влади, що стане підгрунтям для їх своєчасної державної реєстрації та початку функціонування; своєчасне надання з боку окремих міністерств суб'єктам здійснення оптимізації конкретних вказівок щодо здійснення заходів з оптимізації; дотримання строків прийняття положень, що регулюють діяльність новостворених у процесі оптимізації центральних органів виконавчої влади.

Розглянуто питання використання в адміністративно-юрисдикційного процесі доказів, одержаних з використанням технічних приладів в контексті законодавства, яке регулює забезпечення громадського порядку та безпеки дорожнього руху. Проаналізовано класифікацію доказів і проблеми застосування інформаційно-комунікаційних технологій для збору і аналізу доказів у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.