Цілісно досліджено українсько-німецькі відносини в 1917 - 1922 рр. та з'ясовано передумови українсько-німецького зближення наприкінці Першої світової війни. Проаналізовано особливості відносин між Німеччиною та урядами Центральної ради, Української Держави гетьмана П.Скоропадського, Директорії Української Народної Республіки та Української Соціалістичної Радянської Республіки. Розкрито вплив політики Німеччини на становлення та розвиток української державності.

Мета дослідження - аналіз еволюції образу Східної Європи, який творився істориками Австрії, Німеччини та Швейцарії протягом XX ст., з урахуванням соціополітичних, соціокультурних й особистісних чинників та у взаємозв'язку з творенням власних ідентичностей. Проаналізовано еволюцію понять "Східна Європа", "Східноєвропейська історія", "Східноєвропейські дослідження" в працях дослідників німецькомовних країн Європи. Реконструйовано процес виникнення, професіоналізації, інституалізації та функціонування східноєвропейських досліджень в Австрії в імперський, міжвоєнний, окупаційний та повоєний періоди у порівнянні з Німеччиною та Швейцарією та виявлено його типові та специфічні риси. Простежено процес розширення дослідницького поля за межі східних територій Німецької та Габсбургської імперій, регіоналізації та етнополітизації історії Східної Європи новітнього часу, проаналізовано причини цих змін. Охарактеризовано зміни в кількісному та національному складі дослідників і студентів, що займалися історією Східної Європи у наково-освітніх і дослідницьких установах Австрії, Німеччини, Швейцарії. Визначено місце історії України в східноєвропейських історичних дослідженнях на німецькомовному просторі.

Викладено передумови впровадження фаху "східноєвропейська історія" до кола академічних дисциплін у німецькомовних країнах Європи. Здійснено порівняльний аналіз інтерпретацій Східної Європи в академічному середовищі Німеччини, Австрії та німецькомовної Швейцарії з кінця ХІХ до початку ХХІ ст. з урахуванням політичних, соціокультурних і особистісних чинників. Особливу увагу приділено висвітленню особливостей східноєвропейських досліджень за умов партійної диктатури. Сконструйовано новий образ Східної Європи в історичному аспекті. Розглянуто процеси інституцалізації східноєвропейських досліджень, зокрема історичних, у контексті східної політики німецькомовних країн Європи.

Запропоновано порівняльний аналіз інтерпретацій Східної Європи в академічному середовищі Німеччини, Австрії і німецькомовної Швейцарії з кінця ХІХ до початку ХХІ ст. з урахуванням політичних, соціокультурних і особистісних чинників. Розглянуто процеси інституалізації східноєвпропейських досліджень, особливо історичних, у контексті східної політики німецькомовних країн Європи. Вагому увагу приділено українській тематиці.

Здійснено узагальнювальний аналіз образу Східної Європи, який конструювався і функціонував у німецькомовному академічному середовищі з кінця XIX до початку XXI ст. Охарактеризовано інституційний контекст - становлення мережі східноєвропейських студій, в якому формувався та еволюціонував зазначений образ. Встановлено, що образ Східної Європи пройшов складну еволюцію, яка обумовлювалась академічними, політичними, соціокультурними й особистісними чинниками. З'ясовано, що спосіб, у який трактувалася Східна Європа в тій чи іншій німецькомовній країні, змістове навантаження цього поняття часто були важливим елементом самоідентифікації по відношенню до решти німецькомовного світу.