Отмечено, что гемоперфузия через гранулированный гемосорбент СКН, углеродный волокнистый сорбент АУВМ и иммуносорбент (СКН с иммобилизованным основным белком миелина (ОБМ)) была использована для лечения экспериментального аллергического энцефаломиелита (ЭАЭ) у морских свинок. ЭАЭ у животных вызывали однократным подкожным введением 100 мкг ОБМ в полном адъюванте Фрейнда. Гемоперфузия выполнена в период появления характерных признаков патологии или в ее латентном периоде. Синтезированный на основе углеродной матрицы СКН иммуносорбент имеет большую терапевтическую эффективность у морских свинок с ЭАЭ по сравнению с сорбентами СКН и АУВМ. Полученный иммуносорбент удаляет из сыворотки крови морских свинок с ЭАЭ до 32 % анти-ОБМ-антител, сохраняет до 84 и 90 % поглотительной емкости по отношению к мало- и среднемолекулярным соединениям эндогенного происхождения соответственно и снижает на 36 % содержание компонентов с молекулярной массой до 30 кДа в плазме крови.

Розроблено нове покоління вуглецевих ДНК-вмісних імуносорбентів з підвищеною потужністю та вивчено їх специфічні та неспецифічні сорбційні властивості. Зазначено, що синтезовані ДНК-вмісні імуносорбенти поєднують властивості вуглецевих матриць та ДНК, що дозволяє їх використовувати для вилучення з плазми крові хворих анти-ДНК антитіла, а також білок-зв'язані метаболіти, речовини "середньої" молекулярної маси. На підставі даних дослідження вмісту анти-ДНК антитіл у хворих установлено нелінійний характер відповіді концентрацій антитіл на послідовні розведення сироватки. Ефективність вилучення антитіл з плазми крові хворих на різні аутоімунні захворювання доводить перспективність застосування ДНК-вмісних імуносорбентів за будь-яких станів, взаємопов'язаних з гіперпродукцією та нагромадженням анти-ДНК антитіл. З метою підвищення ефективності очистки плазми крові від антитіл можна використовувати методи регіонарної гемодилюції та додаткової рециркуляції плазми. Установлено, що покриття високопродуктивного сорбенту нативною ДНК спричинює додаткову адсорбцію прозапальних цитокінів, що доводить можливість його застосування за станів, взаємопов'язаних з розвитком синдрому системної запальної реакції.

Зазначено, що ентеросорбенти - лікарські засоби у разі внутрішнього введення здатні пов'язувати токсичні речовини та метаболіти в шлунково-кишковому тракті (ШКТ) за рахунок реалізації механізмів адсорбції, іонообміну або комплексоутворення. Основними механізмами дії ентеросорбентів є поглинання токсичних речовин, які надійшли в ШКТ екзогенно, дифундували в просвіт кишечнику із крові та лімфи; виділяються в кишечник разом зі травними соками, що утворилися безпосередньо в ШКТ.

Энтеросорбенты-лекарственные средства, которые при введении внутрь способны связывать токсические вещества и метаболиты в ЖКТ за счет реализации механизмов адсорбции, ионообмена или комплексообразования. Основными механизмами действия энтеросорбентов являются поглощения токсических веществ, поступивших в ЖКТ экзогенно, дифундировавших в просвет кишечника из крови и лимфы, выделяющихся в кишечник вместе в пищеварительными соками, образующихся непосредственно в ЖКТ.

The burn disease in rats has three main periods which are characterized by changes in the parameters of lipid peroxidation and antioxidant protection, as well as the protein and lipid metabolism. From the first hours after burn injury and till 7 - 9 days of burn disease in rats, the changes typical of oxidative stress were observed, including the increase in the malonic dialdehyde concentration in blood plasma by 2,5 times and the decrease of the contents of reduced glutathione and natural antioxidants and the catalase activity by 25, 65, and 70 %, respectively.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г583.2 + Е60*725.3

Рубрики:

Адсорбція

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ