Наведено результати дослідження розвитку антиципації у філо-, соціо-, онто-, макро- та мікрогенезі. Установлено, що виникнення та розвиток антиципації зумовлено прогресуючою диференціацією та інтеграцією психічних процесів на процеси та надпроцеси, спеціалізовані на відображенні реальності у межах кожного з часових модусів "минуле - теперішнє - майбутнє". Формування вищих форм антиципації пов'язано з розвитком різних видів знакосимволічного опосередкування процесу антиципування, озброєння його різними способами процедурної організації та забезпечення його системами антиципуючих схем реальності.

Приведены результаты исследования развития антиципации в фило-, социо-, онто-, макро- и микрогенезе. Установлено, что возникновение и развитие антиципации обусловлено прогрессирующей дифференциацией и интеграцией психических процессов на процессы и надпроцессы, специализированные на отображении реальности в пределах каждого из временных модусов "прошлое - настоящее - будущее". Формирование высших форм антиципации связано с развитием разных видов знакосимволического опосредования процесса антиципирования, вооружения его разными способами процедурной организации и обеспечения его системами антиципирующих схем реальности.

Досліджено методолого-теоретичні питання розвитку антиципації людини у філо-, соціо-, онто-, макро- та мікрогенезі. Антиципацію розглянуто як продукт прогресуючої диференціації й інтеграції психічних процесів у підпроцеси та надпроцеси, спеціалізовані на відображення реальності в межах часових модусів "минуле - теперішнє - майбутнє". Встановлено, що формування вищих специфічно людських форм антиципації пов'язано з розвитком різних способів знако-символічного опосередкування процесів антиципування, озброєння його різними способами процедурної організації та забезпечення різними системами антиципуючих схем реальності. Проаналізовано виокремлення антиципаційних процесів у загальній структурі психічного відображення, а також різновиди та внутрішню структуру антиципаційних процесів.

Наведено результати дослідження життєвої антиципації (ЖА) особистості на основі використання психосемантичного підходу. Встановлено, що залежно від значення суб'єктивних імовірностей різних варіантів майбуття у контексті конструкту "щасливе - нещасливе майбутнє" визначається типологія особистості. Викладено методичні підходи щодо діагностики, корекції та розвитку ЖА. Запропоновано здійснювати психологічну корекцію і розвиток життєвого антиципування за допомогою психологічного консультування та групового психологічного тренінгу та на основі збагачення і переструктурування образу біографічного майбуття суб'єкта, індивідуальної системи значень ЖА та антиципаційних схем.

Приведены результаты исследования жизненной антиципации (ЖА) личности на основе использования психосемантического подхода. Установлено, что в зависимости от значения субъективных вероятностей разных вариантов будущности в контексте конструкта "счастливое - несчастливое будущее" определяется типология личности. Представлены методические подходы по диагностике, коррекции и развитию ЖА. Предложено осуществлять психологическую коррекцию и развитие жизненного антиципирования с помощью психологического консультирования и группового психологического тренинга и на основе обогащения и переструктурирования образа биографической будущности субъекта, индивидуальной системы значений ЖА и антиципационных схем.

Здійснено аналіз нагромадженого у психології масиву даних про розвиток антиципації на різних вікових етапах людини. Виокремлено закономірності вікової динаміки антиципаційних функцій. Висвітлено роль соціальних інститутів у процесі соціалізації вищих форм антиципації особистості.

Проаналізовано елементарні форми антиципації у тваринному світі. Виокремлено етапи та тенденції ускладнення антиципації у тварин, які стоять на різних ступенях біологічної еволюції, зокрема у ссавців, птахів, рептилій, амфібій і риб. Зосереджено увагу на найрозвиненішій формі розумової антиципації у тварин - екстраполяції руху об'єктів у просторі, а також на антиципуванні результатів типових дій тварин, дій їх співродичів, потенційних жертв і нападників. Наведено приклади типової поведінки у природному середовищі собак, копитних тварин, амурського тигра, шимпанзе. Зазначено, що у приматів антиципування набирає соціально-рефлексивного характеру.

Проанализированы элементарные формы антиципации в животном мире. Выделены этапы и тенденции осложнения антиципации у животных, стоящих на разных ступенях биологической эволюции, в частности у млекопитающих, птиц, рептилий, амфибий и рыб. Акцентировано внимание на самой развитой форме умственной антиципации у животных - экстраполяции движения объектов в пространстве, а также на антиципировании результатов типовых действий животных. Приведены примеры типичного поведения в естественной среде собак, копытных животных, амурского тигра, шимпанзе.

analyzed the elementary forms of anticipation in the animal world. Stages and trends in anticipation of complications in animals, are at different stages of biological evolution, in particular in mammals, birds, reptiles, amphibians and fish. These relationships are the most developed form of mental anticipation of animals Ц extrapolating the motion of objects in space and spatial antitsipuvannya in the form of cognitive maps of the environment and the choice of routes, as well as the results antitsipuvanni action types of animals, the actions of their singing of relatives of potential victims and attackers. Examples are given of typical behavior in the natural environment dogs, hoofed animals, tiger, chimpanzee indicated that in primates antitsipuvannya gaining socio-reflexive nature.

Базуючись на даних антропології й історії, виокремлено специфічні особливості культурно-історичного розвитку первісних форм людської антиципації, характерною рисою яких є орієнтація на містичні зв'язки. Розглянуто різні форми застосування засобів передбачення майбутнього та впливу на нього, використання захисних стратегій, прийомів визначення передумов бажаного успіху. Зазначено, що вихідним етапом розвитку вищих форм антиципації людини є антиципація, яка базується на пралогічному мисленні.

Основываясь на данных антропологии и истории, выделены специфические особенности культурно-исторического развития первобытных форм человеческой антиципации, характерной чертой которых является ориентация на мистические связки. Рассмотрены разные формы применения способов предвидения будущего и влияния на него, использование защитных стратегий, приемов определения предпосылок желаемого успеха. Отмечено, что исходным этапом развития высших форм антиципации человека является антиципация, в основе которой лежит пралогическое мышление.

The article analyses some peculiarities of the initial phase of cultural and historical development of human anticipation; singles out specific features of pralogical anticipation.

Проаналізовано точки зору на антиципаційні здатності людей похилого віку. Розкрито сутність геронтогенезу антиципації людей передпенсійного та раннього пенсійного віку. Досліджено геронтогенез антиципації в психологічній літературі. Виявлено, що досягнення пенсійного віку ставить нові запити перед автобіографічною антиципацією, хоча попри всю радикальність такої події, як вихід на пенсію, далеко не всі люди передпенсійного віку достатньо ретельно аналізують свої життєві перспективи і будують достатньо визначені плани щодо пенсійного періоду. Розглянуто визначення людини у старості свого відношення до смерті, яка починає антиципуватися як близька і неминуча подія. Встановлено, що професійний досвід може як покращувати антиципування, так і погіршувати, створюючи умови для упередженості та консерватизму.

Проанализированы точки зрения на антиципационные способности пожилых людей. Раскрыта сущность геронтогенеза антиципации людей предпенсионного и раннего пенсионного возраста. Исследован геронтогенез антиципации в психологической литературе. Выявлено, что достижение пенсионного возраста ставит новые запросы перед автобиографической антиципацией, хотя при всей радикальности такого события, как выход на пенсию, далеко не все люди предпенсионного возраста достаточно тщательно анализируют свои жизненные перспективы и строят достаточно определенные планы относительно пенсионного периода. Рассмотрено определение человека в старости своего отношения к смерти, которое рассматривается как близкое и неизбежное событие. Установлено, что профессиональный опыт может как улучшать антиципационные способности, так и ухудшать, создавая условия для предвзятости и консерватизма.

Have been analyzed in terms of anticipation or the ability to seniors. Essence anticipation of people approaching retirement and early retirement. Investigated anticipation in the psychological literature. Found that the age of retirement raises new demands to the autobiographical anticipation, though, with all radical an event such as retirement, not all people approaching retirement age quite carefully analyze their life perspectives and build enough specific plans for retirement. Presented by the definition of man in his old age with the death, begins how close and inevitable event. Found that work experience is how to improve or worsen, allowing for bias and conservatism.

Проаналізовано основи формування та розвитку антиципаційної спроможності в процесі антропосоціогенезу. Виявлено основні напрями розвитку антиципування в процесі еволюції. На базі культурно-історичного підходу до вивчення психологічних феноменів сформульовано положення про здатність людини до передбачення. Виявлено фактори, що з перебігом історичного часу стають основними чинниками антропосоціогенезу як процесу футуротворення. Зазначено, що у процесі культурно-історичного розвитку серед спектра об'єктів людської антиципації об'єкти живої та неживої природи залишаються практично незмінними, решта ж таких об'єктів, як суспільство, людина, техніка, продукти матеріальної та духовної культури демонструють невпинне ускладнення і антиципувати їх стає все складніше і складніше.

Проанализированы основы формирования и развития антиципационной способности в процессе антропосоциогенеза. Выявлены основные направления развития в процессе эволюции. На базе культурно-исторического подхода к изучению психологических феноменов сформулированы положения о способности человека к предвидению. Выявлены факторы, которые с течением исторического времени, становятся основными факторами антропосоциогенеза. Отмечено, что в процессе культурно-исторического развития среди спектра объектов человеческой антиципации объекты живой и неживой природы остаются практически неизменными, остальные такие объекты, как общество, человек, техника, продукты материальной и духовной культуры, которые демонстрируют непрерывное усложнение и антиципировать их становится все сложнее.

Analyzed the basis for the formation and development of skills in the process. The basic directions of development evolving. On the basis of the cultural-historical approach to the study of psychological phenomena in this article the provisions of thehuman capacity for foresight. The factors over historical time are major factors process. Stated that in the process of cultural and historical development of the human range of objects anticipation objects animate and inanimate nature remain constant, other objects, such as a society, people, technology products of material and spiritual culture show increasingly complex and they are getting harder and harder.

Проаналізовано концепт "пермакультура", змістова складова якого певним чином трансформувалась в психологічну площину, в якій особистісне зростання, співвідношення фізичної та розумової праці екстраполюють взаємодію та асиметричний вплив на протікання психічних процесів та виникнення деформаційних зсувів. Досить незвично та рефлексивно взаємодіючи та проникаючи в сутність людської природи, формування світоглядних орієнтирів сконцентровано на експансивному та перманентному особистісному зростанні, що уможливлює розмежування експа- та пермакультури особистісного зростання. Виокремлено відмінності технологічного порядку в прояві цих тенденцій.

Проанализирован концепт "пермакультура", содержательная составляющая которого определенным образом трансформировалась в психологическую плоскость, в которой личностный рост, соотношение физического и умственного труда экстраполируют взаимодействие и асимметричный влияние на протекание психических процессов и возникновения деформационных смещений. Довольно необычно и рефлексивно взаимодействуя и проникая в сущность человеческой природы, формирование мировоззренческих ориентиров сконцентрировано на экспансивном и перманентном личностном росте, что разграничивает экспа- и пермакультуру личностного роста. Выделены различия технологического порядка в проявлении этих тенденций.

The possibilities of scientific extrapolating concept “permaculture” in the field of psychological theory and practice were considered, separation of permanent and it nonpermanent polar forms of personal growth. It is proposed to separate three types of human culture in general: permaculture, ekspaculture. In accordance to differentiate ekspaculture and permaculture of personal growth. Their differences consists in the fact that ekspaculture focused on achieving maximum of personal growth (and getting maximum from the natural environment, even at the cost of its exhaustion) and permaculture focused on achieving the optimum.