Досліджено закономірності та специфіку культурно-національного відродження лужицьких сербів Німеччини у 1815 - 1870 рр. На підставі введених у науковий обіг документів і матеріалів розглянуто історію лужичан у XIX ст. у контексті загальноєвропейського процесу, еволюції слов'янських народів і етапів консолідації німецької нації та держави. Зазначено, що саме в той час у серболужичан почався бурхливий процес становлення та росту рівня національної свідомості, відбулися кардинальні зміни в етнокультурі, почалася ідейна, політична й організаційна консолідація національної групи. Запропоновано нову теоретичну та прикладну модель вивчення процесу національного відродження лужицьких сербів та інших народів Європи у XIX ст. за допомогою цивілізаційного та структурно-системного (міждисциплінарного) підходу та концепції мультикультурного суспільства.

Досліджено діяльність відомого словацького і чеського лідера національного відродження Л. Штура. Його копітка праця стала вагомим внеском у справу етнічного відродження словацького народу. Саме результативна діяльність Штура та інших словацьких будителів призвела до масштабних культурно-національних зрушень.

Досліджено діяльність відомого словацького та чеського лідера національного відродження Я. Коллара. Його копітка праця стала вагомим внеском у справу етнічного пробудження словацького народу. Саме результативна діяльність Коллара та інших словацьких будителів призвела до масштабних культурних зрушень, які мали місце у словацькому етнічному середовищі. Джерелом національного відродження, з якого протягом багатьох років формувалися патріотичні сили західного слов'янства, була власна народна культура.

У національній та зарубіжній історичній славістиці існує усталена традиція підходити до розгляду проблеми соціальної структури деяких народів, виходячи із твердження про наявність у них так званої "неповної соціальної структури". У перелік таких народів потрапили й словаки. Але уважне прочитання вже існуючого наукового матеріалу, методичний плюралізм надають змогу дещо уточнити як зміст тези про неповну соціальну структуру словацького соціуму, так і припустити, що така структура була досить типовою та принципово не відрізнялася від соціальної структури районів Центральної та Центрально-Східної Європи.

Проаналізовано історико-методологічні, політико-правові й економічні аспекти розвитку країн Центрально-Східної Європи за умов глобалізації. Розкрито проблеми інтеграції людства у складноструктурну, взаємопов'язану цілісність за умов взаємодії тенденцій до глобальної інтеграції та диференціації існуючих економічних, культурних і політичних реалій. Увагу приділено процесу регіоналізації як реакції на негативні прояви глобалізації. Висвітлено проблеми реалізації євроінтеграційного курсу України. Охарактеризовано соціально-економічні складові розбудови ефективної економіки регіону. Розкрито сутність та чинники розвитку іноземних авіаконцернів в структурі міжнародного бізнесу (на прикладі компанії "Boeing"). Висвітлено методичні засади визначення конкурентних переваг країни на світових ринках високих технологій.

Дослідження матеріального чинника в діяльності слов$янських інтелектуалів не тільки розширює уявлення про умови праці "будителів", але й виявляє деякі внутрішні та зовнішні мотиви їх публічності, висвітлює окремі сторінки небезкорисливого інтересу правлячих кіл Російської імперії до інтелектуальної сторони практик слов'янських діячів. Наявний фактаж надає змогу стверджувати, що досить часто зміст світоглядних переконань національних ідеологів дещо корелювався статусом і матеріальними можливостями їх носіїв. Тому цілком логічно, що західнослов'янські діячі, а переважно саме вони закладали підвалини національної науки, використовували будь-яку можливість заробити гроші для реалізації своїх гуманітарних проектів. До того ж у багатьох випадках для розв'язання власних побутових проблем "будителі" були змушені обслуговувати "духовні забаганки" своїх "маститих спонсорів", що, безумовно, дещо заважало процесу реалізації їх особистих творчих планів і звужувало систему світоглядних переконань. На цьому тлі Російська імперія в контексті своєї західної політики вміло використовувала матеріально-фінансовий чинник для підтримки образу "захисниці слов"янства", що, безумовно, мало політичний підтекст. Нерідко натхненників слов'янського Ренесансу стимулювали в напрямку тиражування інтеграційної ідеологеми "всесловіянської єдності".