Для оцінки екологічних ефектів під час визначення ризику на практиці неможливо провести лабораторні та польові дослідження для всіх видів організмів, які входять до складу біоценозу, а також точно відтворити в лабораторному експерименті всі комбінації умов і факторів впливу. Саме тому виникає необхідність пошуку найбільш чіткої моделі екстраполяції даних з лабораторних токсикологічних експериментів - біотестів - на рівень водної екосистеми. Не залежно від методу обчислення, всі такі моделі засновані на визначенні прогнозованої безпечної концентрації забруднювача для живих організмів, які заселяють водойму. Порівняно різні методи екстраполяції лабораторних токсикологічних даних на рівень екосистеми на прикладі визначення токсичності фенолу для водних об'єктів. Розрахунок проведено на основі результатів біотестування методами коефіцієнтів безпеки та емпіричних статистичних моделей (методом Коуймана та методом Ван Страалена і Деннемана). Метод коефіцієнтів безпеки є найбільш простим та швидким, проте його результат сильно залежить від кількості і якості даних з профілю токсичності і не включає в себе оцінку ймовірності. Значення безпечної концентрації, обчислені методом Ван Страалена і Деннемана, є найвищими. На точність розрахунку в даному випадку впливає похибка, що виникає при розрахунку NOEC на основі значень LС(EС)50. Метод Коуймана, натомість, є занадто точним. Розрахована згідно нього безпечна концентрація значно занижена в порівнянні з результатами інших методів, оскільки вона сильно залежить від кількості видів, що заселяють водну екосистему, а також кількості досліджених тест-об'єктів. З'ясовано, що при застосуванні методу Коуймана зависокі відсталі значення LС(EС)50 найменш чутливих тест-об'єктів істотно занижують безпечну концентрацію токсиканта, що може викликати труднощі в ухваленні управлінських рішень. Задля отримання найбільш достовірних результатів рекомендовано не враховувати занадто відсталі значення LС(EС)50 при розрахунку безпечної концентрації забруднювача методом Коуймана і враховувати всі значення з ряду обчислень LС(EС)50 при застосуванні методу Ван Страалена і Деннемана.