Розроблено та впроваджено технологію очистки соняшникової олії адсорбентом. Створено методику одержання модифікованого адсорбенту шляхом обробки соняшникового лушпіння сірчаною кислотою та експериментально визначено технологічні параметри процесу. Доведено можливість використання нового адсорбенту для адсорбційної очистки соняшникової олії. За методами фізико-хімічних досліджень, а саме, мас-спектрокопії встановлено, що у процесі контакту соняшникової олії з адсорбентом жирно-кислотний склад її не змінюється, що доводить індиферентність адсорбенту стосовно ацилгліцеринів олії, а також виявлено пероксидні сполуки, зменшення кількості пігментних речовин та кількості фосфатидів і іонів металів. Зазначено, що технологія адсорбційної очистки соняшникової олії з застосуванням модифікованого адсорбенту може бути реалізована на діючому обладнанні рафінаційних цехів олієжирових комбінатів за стандартною технологічною схемою очистки. Розроблено ефективний метод вилучення із соапстоку жиру з покращаними властивостями модифікованим адсорбентом. Визначено шляхи розширення сфер застосування адсорбенту для очистки жировмісних промивних вод. На підставі порівняльного аналізу ринкової вартості одержаного адсорбенту з його найбільш розповсюдженими аналогами з використанням економічних розрахунків показано, що вартість адсорбенту з соняшникового лушпиння у 10 разів менша, ніж активованого вугілля.

Проведенные исследования выявили накопление тяжелых металлов в грунтах центральной части г. Кременчуг. Наибольшая степень накопления наблюдалась для меди (Кс = 33,4), свинца (Кс = 5,2) и цинка (Кс = 60,8), что подтвердило возможность использования методов индикации для оценки уровней экологической опасности техногенно нагруженных компонентов окружающей природной среды.

Наведено результати одержання біопалива з використанням відходу лужної рафінації соняшникової олії - соапстоку. Найпростішою технологією одержання біопалива є циклічна, основана на реакції переестерифікації триацилгліцеролів рослинної олії спиртом з застосуванням кислотного каталізатору. Перевагою технологій із використанням каталізаторів є відносна простота технологічного процесу, а отже, і порівняно низька вартість технологічної лінії. Визначено, що найефективніше застосовувати в технології одержання біопалива бутиловий спирт, що полегшує промивання одержаного біопалива дозволяє зменшити температуру реакції, чинити її без використання надлишкового тиску, а, також дозволяє організувати процес з постійним видаленням реакційної води у вигляді азеотропної суміші з бутанолом. Видалення жирової фази з соапстоку проведено за допомогою наноструктурованого адсорбента, одержаного за розробленою методикою з соняшникового лушпиння. Таким чином вирішена проблема утилізації відходів олієжирової промисловості, а саме, соняшникового лушпиння та соапстоку, що зменшить навантаження на довкілля. Визначено фізико-хімічні характеристики біопалива та доведено, що одержаний продукт відповідає вимогам нормативних документів на біопаливо, які діють в Україні та ЄС.

Висвітлено властивості Землі та їх екологічне значення. Подано інформацію про біосферу. Розглянуто поширеність хімічних елементів у геосферах. Розглянуто хімічні елементи в живих організмах. Обгрунтовано біогеохімічні принципи В. І. Вернадського за біогенну міграцію. Розглянуто стадії літогенезу. Увагу приділено формам концентрації хімічних елементів у живій речовині. Викладено біогеохімічний метод пошуку корисних копалин.

Обгрунтовано застосування хімічних реагентів та оцінено ефективність їх впливу на швидкість корозії конструкційних матеріалів. Використовуючи метод фізичного моделювання роботи системи зворотного водопостачання, опробовано застосування інгібіторів для підвищення надійності експлуатації обладнання. При застосуванні комплексу реагентів, що містить суміш цинку, фосфатів, фосфонатів, полімерних дисперсантів, комплексний інгібітор корозії і накипоутворення (реагент PuroTech iChem 2232 разом з інгібітором корозії PuroTech iChem 2200) відбувалось зменшення швидкості корозії до 0,18 мм/рік на спеціальних купонах та до 0,739 мм/рік на стрижнях. Застосування водного розчину фосфонатів цинку та полімеру (реагент PuroTech iChem 2132А) забезпечує розчинення відкладень карбонату кальцію, при цьому відбувалось зменшення швидкості корозії до 0,066 мм/рік на спеціальних купонах та до 0,051 мм/рік на стрижнях. Набули подальшого розвитку наукові засади щодо забезпечення мінімальної швидкості корозії шляхом внесення розрахункової кількості хімічних реагентів. Результати проведених досліджень дозволяють зменшити швидкість корозії конструкційних матеріалів обладнання БЗВ та можуть бути застосовані на різних промислових підприємствах.