На основі експериментальних даних за результатами досліджень проведено ряд науково-практичних робіт із розробки біотехнологічних методів та прийомів, спрямованих на підвищення продуктивності бджіл і якості меду, розширено уявлення про процеси перетворення нектару в мед у бджолиному гнізді за різних умов медозбору і сили сімей. Встановлено біологічні закономірності вилучення води із нектару за дії бджіл під час перенесення до вулика із квіток. Досліджено, що найбільша частина зайвої вологи (60,3–66,0 %) втрачається протягом першої доби, а інверсія сахарози проходить поступово з накопиченням 72,8–73,2 % моноцукрів на 7 добу дозрівання меду. Досліджено, що в сильних сім’ях спостерігається після третього дня обробки нектару випередження гідролізу сахарози і накопичення моноцукрів порівняно з слабкими. Розроблено технологію іммобілізації інвертази шляхом адсорбції та утворення ковалентних зв’язків із сухою сироваткою молока. Збереження каталітичної активності іммобілізованої інвертази становить 68,54 %, порівняно із нативною формою. Доведено, що найкращим способом використання іммобілізованої на сухій сироватці інвертази для прискорення процесу дозрівання меду є її розпилення до комірок стільників у складі цукрового сиропу. Внесення іммобілізованого ензиму сприяє утворенню 80,46 % моноцукрів, що на 5,63 % більше ніж за традиційної технології.

Підвищений вміст сахарози акацієвого меду пов'язаний із впливом двох факторів, які стримують інтенсивність процесу розщеплення дисахариду. З одного боку, це недостатня інвертазна активність глоткових залоз у робочих бджіл, а з іншого - нектар складається переважно з сахарози. Відповідно до ДСТУ 4497:2005, мед натуральний з акації білої має містити сахарози не більше, ніж 10 %, але дуже часто пасічники порушують технологію проведення медозбору та відкачують недостатньо зрілий продукт. Такий мед не допускається до реалізації. Для уникнення цих наслідків необхідно використовувати ензимний препарат інвертази на стадії процесу дозрівання нектару, що надасть можливмсть отримати продукт із меншою масовою часткою сахарози. Цей препарат інвертази використовують як харчову добавку кондитерської промисловості, як технологічний засіб для виробництва інвертованого сиропу з розчинів сахарози. Проте інформації щодо застосування штучної інвертази та її впливу на розщеплення дисахариду у бджільництві в друкованих джерелах недостатньо. Досліджено способи введення ензимного препарату в організм бджіл за переробки нектару. Встановлено дози застосування нативної та іммобілізованої інвертази у бджільництві. Експериментально встановлено, що найефективнішим способом внесення інвертази є додавання ензиму безпосередньо до комірок стільників перед розміщенням їх до гнізда для заповнення нектаром. Застосування 0,2 % сухої сироватки молока у сиропі стабілізує і пролонгує дію ензиму у стільниках. Оптимальною дозою внесення ензиму у стільники є 2 - 3 мг на 50 мг сиропу з вмістом 0,2 % сухої сироватки молока.

Мета роботи - дослідження впливу біотехнологічних чинників, таких як видовий склад медоносів та чистопородність сімей на етологію бджіл під час збирання нектару. Породну приналежність бджіл визначали за комплексом таких ознак: візуальним методом - за поведінкою, кольором і рисами опушення тіла; якісними фізіологічними - печатка меду, злобливість, рійливість та біоморфометричними показниками. Облік щоденного медозбору проводили методом контрольної сім'ї, зважуючи вулики на вагах після закінчення льоту бджіл, а одержаного товарного меду - зважуванням відібраних із гнізда медових стільників до й після відкачування з них продукту. Дослідження проведено на українських степових бджолах, вивчаючи ці ознаки. Відзначено такі найтиповіші екстер'єрні риси їх породної приналежності, а саме: довжина хоботка від 6,34 до 6,44 мм, кубітальний індекс у межах 2,17 +- 0,04 - 2,61 +- 0,05, дискоїдальне зміщення 76 - 100 %, форма краю воскового дзеркальця 68 - 96 % випуклих випадків. Проаналізовано видовий склад медоносних рослин у типових умовах медозборів Лісостепової зони України та їхній внесок у загальний медозбір протягом усього пасічницького сезону. Конвеєрне цвітіння медоносних рослин починається з лісового різнотрав'я, верб, садових культур, озимого ріпаку. Влітку основними об'єктами збору меду є біла акація, липа, гречка, соняшник. За сприятливих погодних умов сукупно ці медоноси забезпечують безперервний приріст запасів корму в середньому по 200 - 400 г за день. У медозбірних умовах, що досліджувалися, сильні бджолині сім'ї збирали до 20 кг товарного меду з білої акації, 15 - 17 кг з липи, 9 - 10 кг з озимого ріпаку, 12 - 15 кг із гречки та 11 - 13 кг із соняшника. Показано, що кількісні характеристики накопичення меду у бджолиному гнізді залежать від низки біотехнологічних чинників. Основними показниками, які впливають на етологію бджіл при збиранні нектару, є чистопородність та видовий склад медоносної бази. Результати проведених досліджень слугують підгрунтям для подальших досліджень етології української степової породи бджіл під час медозбору, її популяризації та використання на великих пасіках (понад 100 сімей) згідно з планом породного районування в умовах Лісостепової зони України.