Проаналізовано світовий досвід застосування критеріїв міцності у разі проектування посудин високого тиску та трубопроводів. Розглянуто сучасний рівень вітчизняного пректування нафто- й газопроводів щодо застосування критеріїв міцності та забезпечення надійності трубопроводів. Визначено шляхи підвищення цього рівня.

Розглянуто результати досліджень на моделі та реальному устаткуванні особливостей трубчастої технології газоспалювання з визначенням аеродинамічних та технікоекономічних переваг за умов її використання у камерах згоряння газотурбінних установок.

Узагальнено сучасну практику розробки стратегій регіонального розвитку в Україні та обгрунтовано переваги упровадження проблемно-орієнтованого підходу у процес стратегування соціально-економічного розвитку регіонів України. Досліджено методичні засади впровадження проблемно-орієнтованого підходу в процес стратегування соціально-економічного розвитку регіонів України для ідентифікації проблем і проблемних ситуацій регіонального розвитку та визначення на цій основі стратегічних та операційних цілей. Результати дослідження показали, що регіони України здійснюють регулювання соціально-економічного розвитку за допомогою регіональних стратегій розвитку; станом на 2020 р. усі регіони України розробили стратегії соціально-економічного розвитку на період до 2027 р. Аналіз цих документів показав, що процес визначення проблем соціально-економічного та екологічного розвитку регіону вимагає вдосконалення, оскільки наразі у стратегіях відсутня чітка ідентифікація проблем. Незважаючи на відсутність чіткого переліку проблем регіонального розвитку, усі стратегії містять систему стратегічних та операційних цілей, проте не всі регіони наводять індикатори їх досягнення. Також не всі проаналізовані стратегії регіонального розвитку містять обірунтування визначення цілей на основі аналізу проблем соціально-економічного та екологічного розвитку регіону. Перспектива подальших досліджень полягає в удосконаленні методичних засад ідентифікації проблем соціально-економічного та екологічного розвитку та впровадженні їх у практику розробки регіональних стратегій.

Актуальність статті підтверджується необхідністю розвитку науково-методичного забезпечення (НМЗ) для визначення системи цілей розвитку регіону, що є одним із пріоритетів як для наукової спільноти, так і для органів державної влади. Зокрема, подальшого розвитку й удосконалення потребує наукове забезпечення визначення системи цілей розвитку регіону на підставі використання традиційних і нетрадиційних методів системного аналізу. Мета роботи - обгрунтування рекомендацій щодо вдосконалення НМЗ визначення системи цілей розвитку регіону шляхом використання інструментів нечіткого когнітивного моделювання. Доведено, що комплексна оцінка регіональних соціально-економічних систем неможлива без застосування системного підходу, що надає можливість зв'язати в одне ціле велику кількість процесів, що відбуваються в економічній, соціальній та екологічній системах регіону. Такі дослідження успішно реалізуються на основі когнітивного підходу до вивчення складних систем різної природи. Розглянуто особливості побудови нечітких когнітивних карт як інструменту відображення реальних динамічних систем у формі, яка відповідає людському сприйняттю таких процесів. Запропоновано логічну схему проведення структурного аналізу соціально-економічного розвитку (СЕР) регіону, що складається з п'яти взаємопов'язаних етапів і передбачає побудову нечіткої когнітивної моделі СЕР регіонів України. Обгрунтовано системні показники нечіткої когнітивної моделі СЕР регіонів України та здійснено аналіз їх впливу на розвиток регіонів України.

Актуальність статті підтверджується зростанням ролі наукового забезпечення щодо ідентифікації та структуризації проблем регіонального розвитку при розробці напрямів державної регіональної політики, а також при формуванні стратегій і програм соціально-економічного розвитку регіонів України. Мета роботи - обгрунтування методичного підходу до ідентифікації та структуризації проблем розвитку регіону. Проведено аналіз тлумачення сутності понять "проблемний регіон" і "депресивний регіон". Визначено, що поняття "проблемний регіон" є ширшим, незважаючи на те, що в законодавстві України його визначення відсутнє. Доведено, що для ідентифікації та структуризації проблем регіонального розвитку доцільно застосовувати розроблений автором методичний підхід, які містить чотири послідовні етапи, реалізація яких дозволить здійснити якісну та кількісну оцінку особливостей розвитку регіонів України та ідентифікувати проблеми, що його супроводжують. Ідентифікація та структуризація проблем і визначення цілей розвитку регіонів проводиться у вимірах "Природно-територіальний і соціально-економічний потенціал", "Соціально-економічна та екологічна результативність", "Якість життя населення". Для визначених вимірів дослідження проблем і визначення цілей розвитку регіонів запропоновано застосовувати інтегральні показники, що розраховуються за допомогою адитивної методики згортки їх часткових показників та компонент. Перспектива подальших досліджень полягає в удосконаленні методичного забезпечення цілепокладання розвитку регіонів України.

Обгрунтовано найважливіші особливості розробки системи цілей територіального брендингу в контексті соціально-економічного розвитку територій. Досліджено особливості територіального брендингу, який, поряд із використанням класичного інструментарію брендингу, застосовує специфічні інструменти та методи, що зумовлено особливостями його об'єкта - територіями країни. Узагальнено основні складові бренду території за міжнародними рейтингами WorldBank Ethics Indices, UNDP Human Development Index, CAF World Giving Index, Arcadis Sustainable Cities Index та ін. Визначено, що основними складовими бренду території є імідж бренду, під яким розуміється загальне враження від бренду та його сприйняття суспільством у цілому та зацікавленими сторонами зокрема; ідентичність бренду, а також інфраструктурні та маркетингові складові, що підтримують бренд і збільшують його силу. Аналіз наукових підходів до проведення територіального брендингу довів, що в цілому вони спрямовані на визначення різних його складових, проте жоден з них не приділяє достатньо уваги цілепокладанню як ключовому елементу брендингу. Запропоновано логічну схему взаємозв'язку між елементами цілепокладання територіального брендингу. Доведено, що основними елементами цілепокладання регіонального розвитку та територіального брендингу є місія, візія та система стратегічних і операційних цілей, які визначаються з урахуванням думок експертів і мешканців території. Узгодженість і взаємозв'язок усіх елементів цілепокладання дозволить підвищити ефективність територіального брендингу. Перспектива подальших досліджень полягає в розробці методичного забезпечення алгоритмізації процесу розробки бренду території.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення для ідентифікації проблемних ситуацій в регіонах України та обгрунтування шляхів їх вирішення. У роботі розроблено методичний підхід до ідентифікації проблемних ситуацій, що утворюються в процесі регіонального розвитку, особливістю якого є реалізація чотирьох послідовних етапів: вибір методу групування вихідної сукупності регіонів країни; ідентифікація кластеру проблемних ситуацій; визначення чинників утворення проблемних ситуацій; обгрунтування висновків і рекомендацій; практичні переваги даного підходу полягають у здійсненні якісної та кількісної оцінки особливостей розвитку регіонів країни та можливості ідентифікувати проблеми, що його супроводжують. Розроблено методичний підхід до оцінки стану розвитку регіонів, який грунтується на трикомпонентній інтегральній оцінці та дозволяє здійснити комплексне оцінювання базових сфер регіонального розвитку: якості життя населення регіону; результативності економічного, соціального та екологічного розвитку регіону, а також накопичених природно-ресурсного, територіального, адміністративно- територіального, соціального, економічного потенціалів регіону. Запропоновано методичний підхід до моделювання сценаріїв вирішення проблемних ситуацій в регіоні, відмінність якого полягає у застосуванні нечіткого когнітивного та імпульсного моделювання для визначення базових факторів соціально-економічного регіонального розвитку; визначенні взаємозв’язків між ключовими факторами соціально-економічного регіонального розвитку та побудові когнітивної карти слабкоструктурованої ситуації.

Формулювання цілей регіонального розвитку (РР) є важливим елементом державної регіональної політики, яка за своєю сутністю має цілеспрямований характер, що відображається в постійному впливі держави на соціально-економічний розвиток (СЕР) регіонів країни. Аналіз сучасних досліджень у межах цієї проблематики показав необхідність поглиблення теоретичних засад та інструментарію вирішення проблемних ситуацій у регіонах, що і визначено за мету дослідження. Обгрунтовано теоретичне підгрунтя визначення цілей (цілепокладання) РР. Доведено, що когнітивний підхід є одним із найбільш потужних інструментів дослідження слабкоструктурованих систем і ситуацій, та обгрунтовано доцільність застосування нечіткого когнітивного моделювання задля формування сценаріїв розвитку регіонів і вирішення проблемних ситуацій у них. Розроблено аналітичну схему проведення структурного аналізу соціально-економічного РР і формування нечіткої когнітивної моделі. На основі цієї схеми побудовано нечітку когнітивну модель СЕР регіонів України. Проведено імпульсне моделювання на нечіткій когнітивній моделі СЕР регіонів України за сценарієм саморозвитку. Реалізовано сценарне моделювання щодо підвищення рівня стратегічних цілей СЕР Харківського регіону на підставі імпульсного моделювання. Обгрунтовано доцільність ввести критерій сумарної ефективності впливу визначених сценаріїв на досягнення цільових орієнтирів Харківського регіону на основі адитивної зваженої згортки темпів приросту рівня цільових факторів відносно сценарію саморозвитку. Проведене на основі побудованої за розробленим підходом когнітивної моделі сценарне моделювання СЕР Харківського регіону надало можливість обгрунтувати, що для досягнення найшвидшого рівня цільових орієнтирів регіону необхідно впроваджувати сценарії розвитку, в основі яких є ефективне зростання наукового потенціалу регіону та його комбінації з іншими внутрішніми потенціалами.