Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)61-209

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)613-205

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто предмет, завдання і значення курсу історії України, методи її вивчення. Висвітлено історію України від найдавніших часів до сьогодення, діяльність видатних осіб, соціально-політичні, етнічні, культурні аспекти. Проаналізовано особливості участі України в Північній війні, розвиток гайдамацького руху, стан українських земель в першій поливині ХІХ ст., соціально-економічний і політичний розвиток на початку ХХ ст. Розкрито особливості української революції в 1917 - 1920 рр., міжнародне та внутрішне становище на початку 20-х рр. ХХ ст., у роки Другої світової війни та першого повоєнного десятиріччя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)614-205

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)613-2

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено аналіз та подано комплексну характеристику політичних настроїв різних прошарків українського селянства у 1928 - 1933 рр. Встановлено вплив сталінської "революції згори" на політичну атмосферу в українському селі та підвищення активності значної частини селян. Визначено ставлення різних прошарків українського селянства до розпочатої суцільної колективізації сільського господарства, з'ясовано співвідношення між прихильниками державного аграрного курсу і селянами, які опирались сталінській колективізації. Охарактеризовано домінуючі прояви протесту, висвітлено особливості сприйняття жіночим населенням політичних та економічних перетворень. Встановлено, що насильницька колективізація спричинила перехід загальної маси українського селянства в опозицію до влади. Виявлено, що поєднання соціальних і національних мотивів є характерною рисою протесту селянства. Доведено: застосований проти українського народу терор голодом був відповіддю тоталітарного режиму на вперте небажання українського селянства підтримувати сталінський аграрний курс.

Наведено наукові розвідки дослідників з Республіки Білорусь, Канади, Румунії, України. Розглянуто малодосліджені та дискусійні проблеми, зокрема, багатовимірність культурного розвитку, шляхи розширення діалогу культур у сучасному світі, історію та практику музейної справи в Україні, соціогуманітарний зміст науки, техніки та технологій.

Приведены научные изыскания исследователей из Республики Беларусь, Канады, Румынии, Украины. Рассмотрены малоизученные и дискуссионные проблемы, в частности, многомерность культурного развития, пути расширения диалога культур в современном мире, история и практика музейного дела в Украине, социогуманитарное содержание науки, техники и технологий.

Розглянуто перспективні напрямки здійснення державної інформаційної політики України в питанні євроінтеграції, окреслено існуючі проблеми у цій сфері, необхідність суттєвих внутрішніх перетворень владних структур та українського суспільства на шляху до європеїзації.

Досліджено стан українського селянства в 1931 р. під час нової хвилі суцільної колективізації.

Розглянуто основні форми спротиву та настрої українського селянства навесні та влітку 1932 р.

Розглянуто трансформації, які відбулись у соціокомунікаційній діяльності музеїв України у зв'язку із запровадженням загальнонаціональних карантинних заходів, пов'язаних із пандемією COVID-19. Введення жорстких соціальних обмежень змусило музеї усього світу терміново перевести свою роботу в онлайн режим та зосередитись переважно на сучасних комунікативних інструментах, що уможливлювали віддалений доступ до музейних колекцій та онлайн-комунікацію із суспільством. Вже за перші півроку карантинних обмежень кожна музейна установа обрала для себе найбільш ефективні форми роботи, чим збагатила загальний досвід організації онлайн-діяльності в інститутах соціальної пам'яті. Предмет аналізу - особливості перебудови соціальної комунікації обласних краєзнавчих музеїв України в початковий період локдауну та адаптованого карантину за допомогою використання сучасних інструментів. Визначено, що регіональні музейні установи, спираючись на рекомендації урядових установ, міжнародних та вітчизняних музейних комітетів та власний досвід, накопичений в докарантинний період, зуміли перебороти розгубленість перших днів і тижнів обмеження офлайн-діяльності та запропонувати суспільству оптимальні інструменти та форми доступу до музейних колекцій. З'ясовано, що основними каналами комунікації обласних краєзнавчих музеїв стали соціальні мережі, і в першу чергу мережа Фейсбук. В організації діяльності регіональних музеїв в перші місяці карантинних обмежень активно почали використовувались такі форми комунікації як онлайн-виставки, онлайн-конференції, онлайн-флеш-моби для дорослих та дітей, віртуальні зустрічі з кураторами музейних колекцій, майстер-класи в режимі онлайн, засідання у віддаленому режимі музейних гуртків тощо. Зазначається, що вже два роки поспіль людство продовжує жити в умовах пандемії і пристосовуватися до нових умов комунікації, отже досвід, набутий українськими краєзнавчими музеями в процесі налагодження комунікації із місцевими громадами в перші місяці соціальних обмежень, продовжує залишатися цікавим та актуальним.