Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-55-18

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР3)290-55

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)240

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше визначено економічну суть поняття "капіталізація інноваційно активного підприємства" як процесу зростання його ринкової вартості, яка визначається величиною матеріальних і нематеріальних активів, наявних та очікуваних доходів. Розкрито сутність капіталізації підприємств, досліджено форми взаємовпливу капіталізації й інноваційної діяльності підприємств. Розглянуто основні методичні підходи до оцінки капіталізації інноваційно активних підприємств. Проаналізовано інноваційну активність підприємств та інтелектуальну працю з врахуванням рівня капіталізації. Обгрунтовано основні напрямки підвищення капіталізації інноваційно активних підприємств, запропоновано методичний підхід до оцінки інтелектуального капіталу підприємств.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)290-55

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади дослідження капіталізації за умов наростання впливу глобалізаційних процесів. Проаналізовано проблеми обліку регіональних активів, вибору методів оцінки рівня капіталізації активів основних суб'єктів економіки, зокрема, промислових підприємств, банківських і небанківських установ. Запропоновано принципи управління капіталізацією інноваційно активних підприємств.

Обоснованы теоретические и методологические основы исследования капитализации в условиях наростания влияния глобализационных процессов. Проанализированы проблемы учета региональных активов, выбора методов оценки уровня капитализации активов основных субъектов экономики, в частности, промышленных предприятий, банковских и внебанковских учреждений. Предложены принципы управления капитализацией инновационно активных предприятий.

Обгрунтовано напрями вдосконалення системи обліку регіональних активів, запропоновано методичні підходи до оцінки рівня їх капіталізації. Надано оцінку забезпеченості активами суб'єктів господарювання регіону, оцінку впливу інновацій на ринкову вартість підприємств регіону, оцінку капіталізації страхових компаній, особливості обліку активів кредитних спілок.

Обоснованы направления совершенствования системы учета региональных активов, предложены методические подходы к оценке уровня их капитализации. Проведена оценка обеспеченности активами субъектов хозяйствования региона, оценка влияния инноваций на рыночную стоимость предприятий региона, оценка капитализации страховых компаний, особенности учета активов кредитных союзов.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)290-571-21

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено сучасні проблеми прийняття рішень під час супроводу бюджетного процесу на регіональному рівні. Розглянуто питання формування управлінських рішень за допомогою систем підтримки прийняття рішень. Увагу приділено практичній реалізації моделей, що дозволяють імітувати різні варіанти реалізації стратегічних рішень, що стосуються формування суспільних доходів і прогнозування впливу урядових рішень на економіку області та бюджетну систему, а також для вибору варіанта бюджету підтримки прийняття рішень на регіональному рівні (на прикладі Волинської та Львівської областей).

Розроблено наукові засади дослідження фінансів Карпатського регіону, визначено їх структуру, принципи та особливості функціонування на сучасному етапі розвитку. Подано нове бачення вирішення проблеми зростання рівня соціально-економічного розвитку регіону на основі підвищення ефективності механізмів управління фінансовими ресурсами та власним фінансовим потенціалом. Розглянуто особливості формування та використання фінансових ресурсів Карпатського регіону за секторами економіки. Визначено основне коло проблем фінансового забезпечення розвитку регіону, подолання яких сприятиме зростанню ефективності використання його фінансового потенціалу, підвищенню рівня фінансової забезпеченості регіонального розвитку, зниженню рівня дотаційності, запуску механізмів забезпечення фінансової спроможності.

Проаналізовано структуру видатків місцевих бюджетів Львівської області та виявлено основні проблеми ефективного використання бюджетних ресурсів. Запропоновано заходи для вдосконалення бюджетних процедур у напрямку більшої відкритості, прозорості й підконтрольності.

Висвітлено теоретичні засади та світовий досвід впливу адміністративно-фінансової децентралізації на процеси просторового розвитку, з'ясовано сучасні тенденції та особливості територіальної диференціації розвитку в Україні, які формуються в умовах децентралізації. Встановлено, що Україні не вдалось уникнути поглиблення територіальної соціально-економічної диференціації, а механізми прямого регулювання і непрямого впливу виявилися неспроможними врегулювати проблеми нерівномірності ендогенного потенціалу розвитку громад та різної ефективності його використання. Сучасний стан просторового розвитку в Україні характеризується такими тенденціями: зниженням рівня міжрегіональної диференціації; посиленням диференціації на рівні районів під впливом механізмів бюджетної децентралізації; зростанням рівня диференціації податкоспроможності територіальних громад, які мають прямі бюджетні відносини з державним бюджетом; посиленням концентрації економічної діяльності в "точках зростання", що продукує тенденцію до розширення ареалів депресивності; посиленням асиметрії між приміськими територіями та віддаленими від великих міст територіальними громадами; поглибленням розриву у фінансових можливостях у межах одного району між територіальними громадами, які увійшли і які не увійшли до об'єднаних територіальних громад. Визначено напрями нівелювання ризиків посилення внутрішньорегіональної диференціації розвитку територіальних громад у сучасних умовах:підвищення ролі регіонального рівня управління та конкретизація його функцій в умовах децентралізації; наділення обласного рівня управління фінансовим ресурсом, який буде направлений на підтримання реалізації проектів економічного розвитку регіону; передання на базовий рівень фінансових ресурсів, які громада зможе використати для власного економічного розвитку, а не тільки на ремонт або розбудову соціальної інфраструктури чи її утримання; поширення імпульсів розвитку від міст до прилеглих територій на основі їх перетворення на центри об'єднаних територіальних громад; перегляд механізмів бюджетного вирівнювання шляхом включення в розрахунок податкоспроможності території доходів місцевих бюджетів від рентних платежів.

Висвітлено проблеми розвитку соціальної сфери в умовах адміністративно-фінансової децентралізації, розроблено пропозиції з удосконалення її функціонування на рівні територіальних громад. Основну увагу зосереджено на організаційно-інституційних особливостях реформування соціальної сфери, а саме освіти, охорони здоров'я, культури та соціального захисту, проблемах оптимізації мереж об'єктів соціальної інфраструктури та фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери територіальних громад. Проаналізовано зарубіжний досвід децентралізації освіти та сфери культури, а також можливості його використання в Україні.

Розглянуто тенденції соціально-економічного розвитку регіонів України, які формуються під впливом реалізації сучасних реформ, що дозволило виявити потенційні ризики та визначити перспективи переходу України до моделі сталого ендогенного зростання. Наголошено на ролі міст як центрів генерування імпульсів економічної активності у забезпеченні ендогенного розвитку регіонів та окреслено детермінанти розвитку сільської економіки за сучасних умов. Встановлено пріоритети та проаналізовано механізми забезпечення сталого ендогенного зростання національного, регіонального та локального характеру. Зокрема, здійснено оцінювання впливу реформи адміністративно-територіального устрою та фінансової децентралізації на соціально-економічний розвиток регіонів України. Особливу вагу приділено питанню ефективності функціонування механізмів регулювання раціонального природокористування на місцевому рівні та управління земельними ресурсами за умов децентралізації влади.

Жодна з існуючих теорій економічного зростання регіонів не запропонувала можливості для повного розв'язання проблем. Нові реалії сучасності потребують нових наукових підходів до обгрунтування економічного зростання регіонів, пошуку детермінантів, важелів, принципів. Мета роботи - теоретико-методологічне обгрунтування економічного зростання регіонів у сучасних умовах і визначення основних детермінантів та принципів зростання. На основі проведення аналізу новітніх теорій економічного зростання регіонів констатовано, що головними детермінантами економічного зростання регіонів у сучасних умовах є людина з її людським капіталом; інновації, що забезпечують прорив; інформатизація всіх соціальних та економічних процесів суспільства. Зроблено зміну в акцентах людського капіталу: якщо в минулому увагу було зосереджено на його освітній компоненті, то в сучасних умовах на передній план виходять знання, талант, креативність. Акцентами в інноваційному розвитку є необхідність симбіозу інновацій та конкурентних переваг територій. Особливістю розвитку регіонів у сучасних умовах є їх орієнтація на внутрішні фактори та механізми господарського розвитку, адже економічне зростання генерується всередині системи. Також відбулося зміщення акцентів зі сталого розвитку регіонів до інклюзивного, який, окрім екологічної компоненти, враховує необхідність залучення до вирішення проблем розвитку всіх членів суспільства всіх територій. Виділено детермінанти, цілі, принципи та важелі економічного зростання регіонів у розрізі новітніх економічних теорій.

Визначено особливості проходження адміністративно-фінансової децентралізації в частині аналізу цілей реформи щодо різних рівнів публічного управління та стану законодавчого забезпечення децентралізації в Україні. Аргументовано застосування дуалістичного підходу до адміністративно-фінансової децентралізації в Україні, яким передбачено забезпечення спроможності адміністративно-територіальних одиниць базового рівня та утвердження державної регіональної політики, обґрунтовано можливі ризики та переваги фіскальної децентралізації на прикладі досвіду розвинених країн. Розроблено методичний підхід до оцінювання ефективності механізмів фінансової децентралізації на рівні регіонів, районів, міст, територіальних громад. Запропоновано методику оцінювання впливу механізмів адміністративно- фінансової децентралізації на соціально-економічний розвиток регіонів, районів, міст, територіальних громад, практична імплементація якого дозволила виявити ефективність таких механізмів з позиції досягнення поставлених цілей реформи. Досліджено основні тенденції та визначено ризики формування об’єднаних територіальних громад Карпатського регіону. Проаналізовано сучасний інструментарій адміністративно-фінансової децентралізації в розрізі фіскальних інструментів формування доходів місцевих бюджетів, а також механізмів стимулювання економічної активності в територіальних громадах у таких сферах, як: забезпечення зайнятості, ефективне управління власністю територіальних громад, просторове планування, використання природо-ресурсного потенціалу. Розглянуто проблеми організації функціонування соціальної сфери в територіальних громадах, зокрема, загальної середньої та дошкільної освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення. Досліджено ризики функціонування сучасної системи фінансового вирівнювання, пов’язані з впровадженням бюджетної децентралізації.

Досліджено тенденції розвитку регіонів в умовах коронакризи. З'ясовано, що близькі за рівнем розвитку регіони демонстрували дуже різні тенденції, що зумовлено впливом поведінкових та інституційних чинників. Оцінено вплив змін в економіці регіонів на доходи місцевих бюджетів. Виявлено зростання податкових доходів місцевих бюджетів, що супроводжувалося зниженням обсягів міжбюджетних трансфертів і збільшенням видатків на стримування поширення пандемії.

Розроблено методичні підходи до виокремлення проблемних територій різних типів та обґрунтування інструментарію стимулювання їх економічної активності на основі диференційованого підходу. Окреслено питання: вироблення методичних підходів до ідентифікації функціональних типів територій; ідентифікація конкретних регіонів, районів, територіальних громад, які включатимуться у певні класифікаційні групи; детермінації проблем розвитку, з якими стикаються території кожної групи; оцінки проблемності розвитку окремих територій в межах кожної групи; конкретизація механізмів стимулювання розвитку для кожної групи. Впроваджено методологічні засади ідентифікації функціональних типів територій, які враховують методичні підходи європейської регіональної політики та спрямовані на максимальну гармонізацію національної статистичної системи з європейськми нормами та стандартами. Здійснено обґрунтування інструментарію стимулювання економічної активності проблемних територій на основі диференційованого підходу та розробці прикладних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання соціально-економічного потенціалу територій різних функціональних типів та посилення їх економічної спроможності. Зазначено, що практична реалізація моделі диференційованого регулювання економічного розвитку проблемних територій в Україні дозволить якісно змінити підхід до регулювання регіонального розвитку - відійти від субсидування проблемних територій та акцентувати ресурси на стимулюванні економічної активності на таких територіях, а це своєю чергою, сприятиме активізації підприємницького середовища, трансферу технологій, поширенню підприємницької культури, зростанню зайнятості, підвищенню професійно-освітньої кваліфікації виробничого та управлінського персоналу, а відтак збільшенню рівня оплати праці і соціальних стандартів життя на проблемних територіях.

В умовах війни економічний розвиток регіонів здійснюється під впливом ризиків, а інвестиційно-кредитна діяльність виявилась найбільш чутливою до загроз. Вирішальним фактором розвитку регіонів став безпековий, тобто залежність від просторового розміщення регіону. За таких умов посилюється невизначеність щодо майбутнього, яка змінює поведінку суб'єктів економіки та посилює її ірраціональність. Мета роботи - виявлення особливостей і ризиків інвестиційно-кредитного забезпечення розвитку регіонів в умовах війни. У результаті дослідження було виявлено негативний вплив війни: на інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання, здатність бізнесу регіонів, що напряму не втягнуті у воєнний конфлікт, до швидкого відновлення, що відобразилось у зростанні кредитів, депозитів корпоративного сектора західних і центральних регіонів; на довіру населення до банківської системи, що проявилась у зростанні банківських депозитів населення. В умовах війни зросла роль держави в забезпеченні та стимулюванні кредитно-інвестиційного розвитку регіонів, що проявилось у стрімкому зростанні в усіх регіонах виданих кредитів за державною програмою "Доступні кредити 5 - 7 - 9", введенні кредитних канікул для вирішенні проблеми непрацюючих кредитів та іншому. З'ясовано низку ризиків та викликів для банківської системи в умовах війни, серед яких такі: через тимчасову окупацію території різко зросла частка непрацюючих кредитів; поведінка інвестора стала поміркованішою, що проявилось у різкому зниженні інвестиційних кредитів; зросла необхідність забезпечення доступності банку в диджиталізованому просторі; підвищились вимоги до забезпечення швидкого реагування на події, що відбуваються, надання нових видів послуг та інше. Зроблено висновок про те, що стійкість економічної системи залежить насамперед від того, що робиться до кризи, а не під час чи після неї.

Визначено та розглянуто фінансові детермінанти економічного зростання регіонів та територіальних громад України. Оцінено їх вплив на стан економік в умовах невизначеності. Обґрунтовано можливість застосування принципів поведінкової економіки до вирішення проблем регіонального та місцевого масштабу. Визначено поведінкові чинники та з'ясовано особливості їх впливу на прийняття рішень на різних рівнях управління.