Досліджено теоретичні аспекти, зміст і напрямки формування інтелектуального капіталу у транзитивному суспільстві. Розкрито методологічні, теоретичні та практичні засади підтримки та розвитку інтелектуального капіталу в Україні. Наведено визначення інтелектуального капіталу суспільства та фірми. Обгрунтовано структуру інтелектуального капіталу сучасної фірми. Доведено необхідність виділення соціальної пам'яті як фундаментального елемента структури інтелектуального капіталу. Висвітлено основні форми деінтелектуалізації трудового потенціалу країни за умов трансформаційної кризи. Охарактеризовано зміст сучасної державної стратегії розвитку інтелектуального потенціалу та капіталу нації, який органічно поєднує фактори економічної ефективності та конкурентоспроможності, соціалізації та гуманізації розвитку, екологізації виробництва та способи державного регулювання сучасного типу. Запропоновано основні напрямки розвитку та шляхи відтворення інтелектуального капіталу в трансформаційній економіці України.

Исторической миссией экономики ХХI века является повышение качества жизни. В связи с этим повышается и актуальность факторов, детерминирующих качество жизни. Фактором разрушительного воздействия, особенно в последнее время, становится чрезмерное неравенство доходов. Для анализа влияния неравенства доходов на качество жизни использован системный метод; для выявления прямых и обратных связей между неравенством и качеством жизни - диалектический метод; для определения характера взаимосвязи между экономическим ростом и неравенством и разложения его на составные части: позитивное и чрезмерное - сравнительный и статистические методы. Чрезмерное неравенство требует от ученых и практиков активного поиска новых механизмов справедливого перераспределения эффекта экономического роста. Без эффективного решения данной проблемы невозможно повышение качества жизни.

Розглянуто сучасні тенденції якості життя, що супроводжуються змінами в динаміці національного економічного розвитку та формуванням тісного компліментарного зв'язку між ними. Значну увагу приділено методологічним засадам дослідження якості життя, актуальним проблемам її формування та взаємодії з національним економічним розвитком в трансформаційних системах. Висвітлено питання вдосконалення управлінської моделі регулювання якості життя. Проаналізовано концептуальні засади управління економічним розвитком, спрямованим на забезпечення стійкого зростання якості життя населення.

Проанализирован социально-экономический феномен качества жизни с институциональных позиций, позволяющих представить качество жизни как органический системный элемент социально-экономической реальности и включить институциональный потенциал качества жизни в логику национального социально-экономического развития. Качество жизни является фактором, создающим институциональную основу и структурирующим развитие, который содействует гармоничному человеческому развитию, обеспечивая баланс биологической, социальной и духовной компонент. Качество жизни содержится в каждой институциональной норме, тем самым обеспечивая комплементарность всех базовых элементов институциональной структуры общества. Основой институционального моделирования национального развития являются институты качества жизни. Институты развития обладают как внутренним, так и внешним институциональным потенциалом, который является катализатором социально-экономической динамики и основой модернизации общественных отношений, важнейшим элементом институционального сценария развития. Стратегии развития качества жизни формируются на основе стандартов качества жизни, определяемых конкретно историческим обществом. В свою очередь, стратегия национального социально-экономического развития базируется на стратегии развития качества жизни.

Проаналізовано перспективи розвитку транспортної системи України як важеля національного економічного розвитку, що спроможний забезпечувати стійку якість життя населення та пошук механізмів їх активізації в національному розвитку. Транспорт є однією з провідних галузей матеріального виробництва, він бере участь у формуванні галузевої структури національного виробництва, в розміщенні виробничих потужностей і формуванні цін. Через економічні канали транспортна галузь впливає на всі показники якості життя, створюючи переваги економічного зростання регіону та країни, розвиваючи національну інфраструктуру. Транспортна галузь виконує комплекс услуг щодо поліпшення якості життя населення: надання доступу всім членам суспільства до соціально-економічній інфраструктури через підвищення ступеня транспортної доступності, підвищення мобільності трудових ресурсів, підвищення доступності будь-яких об'єктів, спрощення виконання багатьох життєво-необхідних процесів та розширення можливості соціальної взаємодії. Від якості функціонування та розлагодженості транспортної системи залежить якість формування соціального середовища. Більш висока мобільність та економія часу як найважливішого ресурсу сучасності створюють більш широкі можливості для людського розвитку. Але транспортна система також підвищує ризиковість і небезпечність існування людини через погіршення екологічної ситуації, техногенності та аварійності. До потенціалу транспортної системи України, який за вірних управлінських рішень може бути реалізовано в конкурентні переваги країни, слід віднести вигідне географічне положення. Для того щоб надати розвитку транспорту динамічного характеру, технічне оновлення галузі поєднати з удосконаленням системи державного регулювання на основі формування інноваційної стратегії розвитку транспорту. Саме такий підхід не лише дозволить вирішити низку внутрішніх проблем, а й прискорить розвиток транзитного потенціалу та інтеграцію національної транспортної системи у світову транспортну систему. Національна транспортна стратегія повинна виокремити і ранжувати першочергові модернізаційні заходи, надаючи пріоритети соціально значущим, тим, які забезпечують якість життя населення.

Важливу роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства на ринку відіграє підвищення інвестиційної привабливості торговельних підприємств для зовнішніх і внутрішніх інвесторів та ефективне управління інвестиціями. Мета роботи - аналіз суті, особливостей формування та активізації інвестиційної діяльності торговельного підприємства та проблем, з якими воно стикається в цій діяльності. Запропоновано таке визначення інвестицій: це всі види грошових, майнових та інтелектуальних вкладень із метою одержання економічного або соціального ефекту в майбутньому з урахуванням можливих ризиків. Ефективність використання інвестицій знаходить відображення в таких підсумкових результатах, як фінансовий стан підприємства, його конкурентоспроможність, наявність нових перспектив і капіталізація ринкової вартості компанії, забезпечити які можливо не за рахунок збільшення абсолютної величини капіталовкладень, а за рахунок досягнення більшої ефективності на одиницю капіталу. Інвестиційна діяльність підприємства передбачає наявність у нього чітко сформульованої та досяжної мети, яка виступає основою його власного розвитку, потребує розробки комплексної інвестиційної стратегії. Розроблено методичні підходи до вдосконалення інвестиційної діяльності торгових компаній, обгрунтовано провідну роль держави в активізації інвестиційної діяльності торгових підприємств, створенні умов для ефективної реалізації інвестиційного потенціалу підприємства. Сформовані в роботі пропозиції сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних торговельних підприємств.

Мета роботи - розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо методів управління та активізації інноваційного потенціалу підприємств. Оцінювання інноваційного потенціалу підприємства слід проводити з різних позицій, з урахуванням всіх зовнішніх і внутрішніх можливостей підприємства здійснювати інноваційну діяльність. Система управління інноваційною діяльністю та реалізацією інноваційного потенціалу на підприємстві повинна бути тісно вплетена в загальний менеджмент підприємства. Активізація інноваційного потенціалу підприємства передбачає прийняття цілої системи стратегічних рішень, які націлено на створення найбільш сприятливих умов реалізації інноваційного потенціалу з отриманням запланованих результатів. Система активізації інноваційного потенціалу повинна виробити низку організаційних рішень щодо взаємодії елементів самого інноваційного потенціалу в процесі здійснення інноваційної діяльності та взаємодії інноваційного потенціалу з іншими підсистемами підприємства. Результати цих організаційних рішень багато в чому зумовлюють результативність інноваційної діяльності підприємства.

Комплексно досліджено суть і особливості формування якості життя як фактора національного економічного розвитку та розроблено практичні рекомендації щодо реалізації концептуальних розробок якості життя в національній стратегії соціально-економічного розвитку. Обгрунтовано, що вдосконалення якості життя населення дозволяє забезпечити додаткові позитивні ефекти та високу результативність національного економічного розвитку шляхом його цільового забезпечення та формування суб'єктами якості життя мегамережевої структури взаємодії. Розроблено модель управління національним економічним розвитком на основі вдосконалення якості життя, яка включає три основні блоки: точкового розвитку, вирівнювання, закріплення перспективних господарських практик. Обгрунтовано висновок, що якість життя завдяки своїм ціннісно-фундаментальним підставам може грати роль фактора автокатолітичних процесів національного саморозвитку, коли підвищення якості життя формує середовище свого розширеного відтворення.

Соціально-трудова сфера за умов цифрової трансформації потребує особливої турботи держави та теоретичного осмислення можливостей державного регулювання зайнятості. Мета роботи - системний аналіз можливостей, особливостей і напрямів впливу держави на стан сфери зайнятості в умовах цифровізації економіки. Технологічні зміни формують нові виклики в галузі соціально-трудових відносин, відносин із приводу формування та використання людських ресурсів, залучення людей в економічну діяльність. Це зміни, які породжують невизначеність і ризики як у системі зайнятості та самореалізації трудового потенціалу людини, так і в системі одержуваних доходів. Цифрові технології створили абсолютно специфічний процес праці, внесли свої зміни у всі його елементи: предмет праці, засоби праці, технологію, організацію та результат праці. Вплив цифрових технологій на зміни ринку праці має декілька важливих напрямів: активізація міграційних процесів, міжпрофесійної та внутрішньофірмової мобільності; розвиток адаптивних навичок сучасних працівників, здатності до навчання впродовж життя; зростання конкурентних переваг освічених, професійних, креативних кадрів; розвиток гнучких форм зайнятості. Суперечливі процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин висувають особливі вимоги до соціально-економічної політики сприяння зайнятості. Сучасна політика зайнятості населення має тісні компліментарні зв'язки з політикою людського розвитку. Її важливим напрямом є створення ефективної системи перекваліфікації, отримання нових професійних компетенцій, що передбачає тісну співпрацю з освітньою сферою. Значну актуальність для української економіки мають механізми детінізації прихованого безробіття, викоренення неформальної зайнятості, особливо її прекарізованих форм. Актуальним аспектом розширення можливостей зайнятості населення є сприяння розвитку дистанційних форм зайнятості з їх послідовним інституційним оформленням.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти соціально-трудових відносин у сучасних умовах. Розроблено концептуальні основи активної зайнятості, сформовано соціально-трудові імперативи економічного розвитку, запропоновано методичні рекомендації щодо забезпечення гідної оплати праці. Представлено зарубіжний досвід і запропоновано напрями впровадження корпоративної культури, нових технологій навчання та активної кадрової політики з метою вдосконалення соціально-трудових відносин на сучасних підприємствах. Зазначено, що трансформаційні процеси, що відбуваються в епоху глобалізації та євроінтеграції, висувають нові вимоги до формування та розвитку соціально-трудових відносин. Розглянуто становлення державності, демократизацію суспільного життя, створення нового правового та мотиваційного поля, формування політики та стратегії забезпечення продуктивної зайнятості населення, гідної оплати праці, усі соціально-політичні й економічні явища, що впливають на стан соціально-трудових відносин в Україні. Досліджено забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті конкурентоспроможності підприємств на ринку товарів і послуг, підвищення ефективності їх діяльності, формування ефективних соціально-трудових відносин, застосування традиційних і прогресивних методів та інструментів навчання, розвитку й управління персоналом. Зазначено, що проведене дослідження ґрунтувалося на наукових працях класиків економічного напряму, вітчизняних і зарубіжних учених (Республіки Білорусь, Молдови, Грузії, Азербайджану, Литви, Латвії), спілкуванні з учасниками міжнародних науково-практичних конференцій, інформаційних матеріалах мережі Інтернет.

Визначено зміст та особливості модернізації економічної політики держави в аспекті проведення реформ децентралізації країни. Досліджено основні аспекти вирішення проблем модернізації економічної політики держави в умовах децентралізації, модернізації державного регулювання у сфері малого, середнього та корпоративного сектору економіки. Звернено увагу на вирішення проблем здійснення фінансової децентралізації, знаходження напрямів реалізації експортного потенціалу та економічної безпеки регіонів України з метою стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів та реалізації національних конкурентних переваг.