Всебічно розглянуто роль та місце громадських організацій, наукових установ і навчальних закладів, фінансових і правоохоронних органів у протидії відмиванню "брудних" коштів та фінансуванню тероризму. Висвітлено правові аспекти боротьби з легалізацією доходів злочинного походження (формування державних систем, правове забезпечення, огляд міжнародного досвіду), запропоновано стратегію протидії організованій злочинності, визначено шляхи впливу держави на тіньову економіку. Розглянуто соціально-психологічні аспекти тероризму, нові антитерористичні технології та шляхи удосконалення міжнародного співробітництва щодо боротьби з тероризмом у правовій сфері.

Всесторонне рассмотрены роль и место общественных организаций, научных учреждений и учебных заведений, финансовых и правоохранительных органов в противодействии отмыванию "грязных" денег и финансированию терроризма. Освещены правовые аспекты борьбы с легализацией доходов преступного происхождения (формирование государственных систем, правовое обеспечение, изучение международного опыта), предложена стратегия противодействия организованной преступности, определены пути влияния государства на теневую экономику. Рассмотрены социально-психологические аспекты терроризма, новые антитеррористические технологии и пути совершенствования международного сотрудничества в отношении борьбы с терроризмом в правовой сфере.

Виявлено та проаналізовано основні проблеми фінансування суб'єктів науково-технічної діяльності в Україні та визначено шляхи розвитку позабюджетного фінансування наукомісткої сфери промисловості. Досліджено світовий досвід впливу форми власності на розвиток інноваційної діяльності. Доведено необхідність розвитку системи венчурного фінансування як апробованого в світовій практиці позабюджетного шляху розвитку фінансування наукомісткої сфери промисловості.

Мета роботи - оцінка рівня реалізації потенціалу сфери охорони здоров'я в Україні, що дозволить виявити резерви його підвищення. Запропоновано розглядати потенціал сфери охорони здоровія як сукупність можливостей суспільства до ефективного використання наявних ресурсів сфери охорони здоров'я задля досягнення максимально можливого рівня задоволення суспільних потреб у сфері охорони здоров'я. Також запропоновано науково-методичний підхід до оцінки рівня реалізації потенціалу сфери охорони здоров'я в Україні.

Обгрунтовано концепцію державного регулювання сфери охорони здоров'я в Україні, яка описує його мету та завдання. Особливістю концепції є визначення напрямів регулювання та базування на застосуванні кластерного підходу, тобто з використанням інструментарію державного регулювання, що забезпечує функціонування національного кластера охорони здоров'я шляхом стимулювання взаємодії його учасників - суб'єктів господарювання на взаємопов'язаних ринках сфери охорони здоров'я як основи для досягнення очікуваних результатів державного регулювання.

Виокремлено інструментарій державного регулювання сфери охорони здоров'я в Україні для подальшого формування рекомендацій щодо його вдосконалення. Запропоновано класифікацію інструментів державного регулювання сфери охорони здоров'я в Україні.

Охарактеризовано складники процесу та методи і критерії прийняття стратегічних управлінських рішень. Розкрито сутність стратегії та стратегічного набору. Наведено різновиди стратегій та їх класифікацію. Приділено увагу функціональним стратегіям підприємства. Розкрито поняття SOFT-аналізу. Обгрунтовано принципи та види бенчмаркінгу. Подано інформацію про стратегічне прогнозування, планування та вимірювання у бізнесі.

Розглянуто теоретичні аспекти управління земельними ресурсами на регіональному рівні. Виділено фактори зовнішнього і внутрішнього середовища, які впливають на ефективність управління земельними ресурсами на рівні регіону. Увагу приділено розробці методики формування державного земельного кадастру для управління земельними ресурсами. На основі аналізу ефективності управління земельними ресурсами Головного управління Держгеокадастру Сумської області розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності управління земельними ресурсами. Запропоновано підходи до організації ефективного управління земельними ресурсами Сумської області.

Овочівництво виступає важливою ланкою аграрного сектору та продовольчого ринку будь-якої країни. Останні тенденції демонструють постійне зростання світового виробництва овочів, що зумовлено наступними особливостями: процесами глобалізації та глокалізації, приростом населення та нерівномірністю виробництва овочів по країнах. Беззаперечним світовим лідером у виробництві овочевої продукції є Китай, на який приходиться майже 16 % ринку. Україна, хоча й є аграрною державою, протягом останніх років залишається чистим імпортером овочів. Недосконалість вітчизняного законодавства та відсутність державної підтримки призвела до диспропорції розвитку галузі овочівництва. Передові країни-виробники овочів зосереджують виробництво в фермерських господарствах та вертикальних компаніях, у той час як в Україні домінантами виступають господарства населення. Частка останніх становить у користуванні земель сільськогосподарського призначення для потреб овочівництва 92,3 % при частці у валовому виробництві овочів - 85,9 %. За таких умов формування однорідних партій овочевої продукції ускладнено, що негативно вливає на обсяги експорту. Все це актуалізує питання розробки на державному рівні програми та стратегії розвитку галузі овочівництва на перспективу, покращення логістичної інфраструктури, підвищення ефективності використання наявного агроресурсного потенціалу та відновлення привабливості галузі для великих компаній-інвесторів з метою зростання іміджу аграрної країни на зовнішніх ринках.

Сформульовано моделі управління стратегічним маркетингом, які потребують пошуку нових технологій, що вдосконалюються в результаті розвитку економічних систем. Об'єктом дослідження є реінжиніринг бізнес-процесів, який використовується для підвищення ефективності стратегічного управління підприємством. Одним із найбільш проблемних місць є можливість проведення маркетингових досліджень для забезпечення конкурентоспроможності підприємств. На основі дослідження запропоновано моделювання та реінжиніринг бізнес-процесів шляхом впровадження організаційних, корпоративних, ділових та функціональних стратегій. Представлені концептуальні положення в дослідженнях науковців щодо моделювання маркетингового менеджменту. Алгоритм маркетингового моделювання є частиною побудови механізму стратегічного управління. Він поєднує різні теорії та утворює єдиний маркетинговий кластер суміжних економічних систем. Поєднання суміжних моделей економічних систем дозволяє визначити основні принципи створення конкурентних переваг на кожній ланці ланцюга створення вартості. Крім того, маркетингові механізми кожного з учасників мають об'єднати суміжні сфери в єдину цілісну маркетингову стратегічну одиницю. Моделювання стратегій на основі певних алгоритмів з урахуванням можливих конкурентних переваг і ризиків є основним завданням управління маркетингом. Детальний процес формування алгоритму має включати етапи побудови маркетингової моделі для кожного суб'єкта господарювання окремо. Цей алгоритм вимагає включення відповідних взаємопов'язаних моделей і чітких цілей. На прикладі аграрно-продовольчої галузі окреслено існуючі моделі маркетингу, визначено особливості теоретичних положень формування маркетингового менеджменту суб'єктів господарювання суміжних економічних систем, розроблено рекомендації щодо створення ефективного стратегічного управління в суміжних системах. У порівнянні з аналогічними відомими методологіями стратегічного управління, запропонована система забезпечує підприємствам високий рівень значимості, підвищуючи ефективність використання наявних у їх власності ресурсів. А також дозволятиме виділяти нові сегменти ринку, щоб залучити не тільки існуючих, а й потенційних споживачів.