Програмну систему розглянуто як ціле для роз'яснення залежності між реалізаціями її компонентів, яка виявляється у вигляді обмежень, накладених на зміни в реалізації окремого компонента. Показано, що на цю залежність не впливає механізм інкапсуляції та засіб вибору інтерфейсів об'єктів.

Программирование рассмотрено как наука, путем сравнения ее с математикой, физикой или лингвистикой. Отношение программирования к разряду искусств компенсируется искусственным внесением противоречия в его основы, что позволяет избежать ответов на вопросы, связанные с процессом мышления, интуицией, предвидением будущего и творческими аспектами работы программиста.