Зазначено, що управління відходами - важлива ланка прогнозованого функціонування економіки регіону. Одним з можливих шляхів поліпшення управління відходами вважається застосування замкнених виробничих систем, які дозволяють економити ресурси і вдосконалюють екологічне середовище в регіоні. Проте, ця перевага лише умовна, оскільки на багатьох підприємствах технологія використання відходів створює значні складності. Перспективним і найбільш доцільним визначено функціонування спеціалізованих підприємств, на яких вторинні ресурси стають товаром, що має споживчу вартість і ціну.

Розглянуто та проаналізовано особливості проведення аудиту доходів та витрат транспортного підприємства. Запропоновано класифікацію методичних прийомів проведення аналізу фінансової звітності та застосування експрес-аналізу податкової звітності.

Проаналізовано ситуацію з управління відходами в Україні, що склалася на цей час. Визначено основні проблеми, які заважають розв'язувати завдання ефективного поводження з відходами. Запропоновано низку заходів з удосконалення системи управління відходами, які уможливлюють поетапно розв'язувати завдання щодо оптимізації роботи з відходами в регіонах.

Проаналізовано ефективність функціонування фонду ОНПС на цьому етапі розвитку. Визначено основні проблеми, що не дозволяють ефективно управляти фінансовими надходженнями фонду. Запропоновано удосконалити механізм функціонування фонду ОНПС реорганізацією його в структуру, в якій цільово займатимуться фінансуванням заходів із управління відходами в регіоні.

Розглянуто цінову політику в маркетингу міста; проаналізовано методи регулювання тарифів комунальних підприємств і взаємозв'язок тарифів і місцевих податків із економічним розвитком міста. Продемонстровано відсутність "найкращого" методу регулювання тарифів на місцевому рівні, а також все більшу увагу до цієї проблеми з боку суспільства, науковців і практиків.

Досліджено основні проблеми ефективного управління поводженням з твердими відходами в Україні, встановлено шляхи їх вирішення. Запропоновано визначення терміну "відходи", яке чітко відмежовує їх від вторинних ресурсів. Розглянуто основні складові процесу управління поводженням з відходами (утилізацію та зберігання), визначено їх переваги та недоліки. Створено удосконалену систему управління поводженням з твердими відходами на регіональному рівні. Як один з можливих методів поліпшення її функціонування запропоновано проведення аукціонних торгів за принципом "аукціони навпаки", який передбачає не виплату певних коштів покупцями аукціонних лотів, а одержання коштів на утилізацію відходів.

Досліджено питання потенціалу, економічного потенціалу підприємства. Проаналізовано підходи до цього питання та визначено їх переваги і недоліки. За результатами аналізу запропоновано власне трактування поняття "економічний потенціал". Окреслено перспективу та визначено напрямки розвитку у дослідженні питання еколого-економічного потенціалу підприємства.

Проаналізовано еколого-економічні витрати й описано їх структуру. Визначено значення економічних витрат від забруднення навколишнього середовища, а також їх питому вагу в структурі загальновиробничих витрат підприємства, що може слугувати критерієм для оцінювання екологічної стійкості підприємства та використовуватися під час оцінювання економіко-екологічного потенціалу підприємства.

Проаналізовано причини негативного впливу антропогенного чинника на навколишнє середовище та його складову в частині економічних втрат. Проаналізовано однакові за розумінням, але різні за суттю поняття витрати - затрати - втрати, що породжені чинником антропогенної діяльності підприємства.

Зазначено, що за умов ринкових відносин не до кінця визначеною є екологічна складова процесу управління підприємством. Проте прийнято вважати, що економічна та екологічна складові роботи підприємства повинні співіснувати без задання істотної шкоди одна одній. Для цього необхідно визначити співвідношення економічних категорій щодо екологічних ознак у частині розуміння їх трактувань. Це надасть змогу визначити межі застосування цих економічних ознак як екологічних складових у роботі підприємства. З іншого боку, можливість об'єднання економічних ознак під екологічною основою надає можливість забезпечити сталий розвиток суспільства. Загалом економічні наслідки забруднення довкілля зумовлені перерозподілом економічних ресурсів зі сфери активного накопичення у сферу пасивного споживання. Відвернення частини економічних ресурсів зі сфери виробництва призводить до недоотримання чистого кінцевого продукту у подальшому відтворювальному циклі. Зменшення втрат кінцевого продукту є можливим мінімізацією сукупних економічних витрат забруднення довкілля. Проте, враховуючи, що сучасне виробництво об'єктивно є відходомістким, а значить, існуватимуть еколого-економічні витрати забруднення природного середовища, в подальшому слід говорити тільки про визначення мінімальної їх величини, за якої відвернення економічних ресурсів у пасивному напрямку будуть мінімальними.

Проаналізовано найвдаліші визначення, які відображають суть поняття "еколого-економічний збиток" (ЕЕЗ). Звівши їх в узагальнені ознаки та у послідовний ланцюг, запропоновано власне визначення щодо розуміння поняття ЕЕЗ. Досліджено вплив цієї економічної категорії на роботу підприємства.

Досліджено проблеми екологічної безпеки держави, шляхи її забезпечення в процесі впровадження сучасних технологій, автоматизації процесів і роль людського чинника у вирішенні цієї проблематики.

Розглянуто особливості формування інвестиційної привабливості регіону. Охарактеризовано існуючий стан інвестицій в основний капітал України та західного регіону та проаналізовано ефективність використання основних засобів з урахуванням наявного ступеня їх зношення. Виявлений високий ступінь зношення основних засобів спричиняє зниження конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробника та потребує розроблення заходів з активізації інвестування в основний капітал. Відмічено, що з метою підвищення інвестиційної привабливості та ефективності використання основного капіталу регіону виникає необхідність у координації дій держави та господарського сектора щодо вироблення загальноприйнятних дій для покращання існуючої ситуації. Запропоновано заходи щодо підвищення рівня використання основного капіталу у регіоні.