У дисертації досліджено політику воюючих блоків держав у роки Першої світової війни щодо Волині в контексті розв'язання українського національного питання, позицію українських і волинських політичних партій та організацій, вплив війни на соціально-економічні та громадсько-політичні процеси, національно-визвольний і антивоєнний рухи.

Узагальнено досвід нормативно-правового забезпечення та організаційно-практичної діяльності державних органів у сфері охорони державних таємниць на території України в різні історичні епохи з найдавніших часів до 1999 р.: в архаїчний період, за часів Київської Русі, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, у Запорізькій Січі та козацько-гетьманській державі, Московського царства та Російської імперії, в період боротьби за українську національну незалежність (1917 - 1920 рр.), за часів СРСР. Значну увагу приділено питанням захисту державних секретів у незалежній Україні (1991 - 1999 рр.).

Для висвітлення історії охорони державної таємниці на території України повчальним є вивчення відповідного досвіду того часу, коли Україна входила до складу Російської імперії. Є підстави стверджувати, що ефективнодіючого режиму секретності у Російській імперії створено не було. Кожна із складових частин державного апарату на власний розсуд визначала, які саме відомості вважаються таємними та здійснювала діяльність з захисту такого роду інформації. Розвідка і особливо контррозвідка стали відгалуженням Департаменту поліції, несучи в собі як позитивні, так і негативні сторони політичної поліції. Правовою основою організації і діяльності органів політичного розшуку з забезпечення державної безпеки в цілому та недоторканості державної таємниці служили правові норми державного кримінально-правового, кримінально-процесуального і адміністративно-поліцейського законодавства. Російське законодавство тривалий час не вирізняло як окремі види злочинів державну зраду і шпигунство. Не приділялось належної уваги розголошенню відомостей, що становлять державну таємницю. Передусім, так і не було створено органу, що координував би роботу різних відомств у цій сфері. Досить аморфним було і уявлення про саму державну таємницю, що фактично зводилось до поняття військової таємниці. Поряд із цим сама робота спецслужб була ефективною. Як свідчить вивчення досвіду царських спецслужб, найкращі їх методичні розробки було творчо осмислені та використовувались в подальші роки.

Порушено проблему історичної зумовленості захисту державної таємниці в Україні. Запропоновано підходи до періодизації історії зазначених процесів. Одержані результати дозволяють більш системно підійти до висвітлення історії захисту інформації.

Розглянуто діяльність російських спецслужб по становленню контррозвідувального режиму і режиму секретності на початку Першої світової війни. Одержані результати дозволяють більш системно підійти до висвітлення історії захисту інформації.

На основі комплексного аналізу архівних джерел і літератури висвітлено особливості захисту державної таємниці в Російській імперії. Узагальнено досвід нормативно-правового регулювання й організаційно-практичної діяльності російських спецслужб у сфері забезпечення державної таємниці наприкінці XIX - початку XX ст. Увагу приділено контррозвідувальній діяльності органів політичної поліції. Розкрито проблеми організації системи захисту державної таємниці за умов воєнного часу.

На прикладі Волинського губернського жандармського управління розглянуто зміни функцій та основні напрямки діяльності підрозділу політичної поліції в умовах воєнного часу, передусім, в період активізації бойових дій і наступальної операції військ Південно-Західного фронту навесні-влітку 1916 р. Жандармські структури у прифронтовій смузі відігравали допоміжну роль, зосередившись на загальному нагляді, провадженні дізнань та виконанні функцій воєнної поліції. Жандармські структури також повернулись до контррозвідувальної роботи.

Висвітлено теоретико-методологічні засади аналізу дослідження державної політики, дослідження середовища та процедур державної політики. Розглянуто доказову політику як новий тренд у дослідженні державних політик, європейські практики дослідження державних політик. Проаналізовано стратегію та механізми державної політики реформ в Україні. Зазначено, що у порівнянні з аналізом політики, який спрямований на планування реальної політики, дослідження політики описує та пояснює, що влада може або не може робити.

Комплексно досліджено організаційні, оперативно-розшукові та процесуальні проблеми контррозвідувальної діяльності в Україні за часів Російської імперії. Здійснено комплексний історико-правовий аналіз наукової думки про контррозвідку (середина XIX - початок XX ст.), практичне втілення у життя теоретичних концепцій. З використанням методів юридичної біографістики подано узагальнюючий портрет російського контррозвідника. Охарактеризовано основні форми та методи діяльності органів державної влади по протидії іноземному шпигунству, взаємодії різних її ланок.

Подано зразки використання інституціональних теорій і практик для забезпечення ефективної діяльності публічної влади. Розкрито вплив публічної влади на суспільний розвиток. Запропонований матеріал сприятиме системному засвоєнню норм, правил, порядку застосування технологій інституціональних практик у публічному управлінні як інструментальних рушіїв і таких, що стимулюють інституціональний розвиток.