Вивчено участь нейтрофільнозалежних механізмів у розвитку генітального ендометріозу, вплив на дані процеси імунотропного препарату - плацентарного полібіоліну. Обстежено 68 хворих на різні форми генітального ендометріозу та 20 здорових жінок, у яких визначено нейтрофільний статус. Обстеження проводилось до та після лікування та через 6 місяців. Встановлено, що нейтрофільний статус у хворих на генітальний ендометріоз характеризується послабленням міграційної, захоплюючої та ферментативної функцій з активацією лектинчутливих рецепторів на тлі хронічної гіперімунокомплексемії, зниження мембрано-месенжерних процесів з послабленням киснево-залежного шляху обміну L-аргініну в нейтрофілах хворих на генітальний ендометріоз, що зумовило розбалансування відповідних нейтрофіло-сироваткових індексів у хворих. Запропоновано використання для терапії хворих на різні форми генітального ендометріозу ретроплацентарного полібіоліну, що значною мірою знизило хронічну гіперімунокомплексемію, послабило аутоімунний компонент у розвитку генітального ендометріозу, виявило позитивний вплив на клінічний перебіг захворювання.

Викладено теоретичний і практичний матеріал щодо впливу віку вівцематок таврійського типу асканійської тонкорунної породи на власну продуктивність і господарсько-біологічні ознаки одержаного від них потомства. Показано, що особини три-п'ятирічного віку відрізняються вірогідно кращими продуктивними та репродуктивними властивостями. Установлено вплив віку вівцематок на співвідношення потомства за статтю - чим старші тварини, тим вища вірогідність одержання від них ягнят жіночої статі, а також тривалість періоду ембріогенезу - спостерігається крива нормального розподілу. Такий розподіл, залежно від віку вівцематок, зафіксовано і за рівнем їх молочної продуктивності. Результати досліджень доповнюють знання стосовно фізико-механічних властивостей вовни, рівня мінливості селекційних і відтворювальних ознак, екстер'єрної оцінки молочної залози тварин різного віку.

Проведено дослідження з метою оцінки ефективності лікування трихомонадного кольпіту з використанням препарату місцевої дії осарбон, який складається з трьох основних компонентів: 250 мг осарсолу, 300 мг борної кислоти, 300 мг глюкози та допоміжної речовини - твердого жиру. Під спостереженням знаходилось 60 жінок репродуктивного віку, в яких на підставі клінічних та лабораторних даних діагностовано трихомонадний кольпіт. Всі пацієнтки розподілені на дві статистично достовірні рівні групи в залежності від обраного методу лікування. Враховуючи, що трихомоніаз є багатовогнищевим захворюванням, відповідно до всіх чинних міжнародних рекомендацій щодо лікування застосовували сучасний препарат системної дії орнідазол. Осарбон застосовувався з метою місцевої терапії. I групу склали 30 пацієнток із наявністю трихомонадної інфекції, які отримували препарат системної дії орнідазол протягом 10 днів, II групу - 30 пацієнток, які також отримували орнідазол та одночасно вагінальні супозиторії осарбон упродовж того самого періоду. Обов'язково проводилось лікування статевого партнера, жінкам надані рекомендації щодо правил проведення курсу лікування і особистої гігієни. Ефективність лікування оцінювали відповідно до клінічних та етіологічних критеріїв. Через 14 днів після закінчення курсу лікування у і групі етіологічне одужання спостерігалось у 88,2 % пацієнток із гострим та у 61,5 % пацієнток із хронічним перебігом захворювання, що стало підставою для призначення додаткового курсу терапії до повного клінічного та етіологічного одужання. У II групі етіологічне одужання серед пацієнток з гострим перебігом трихомоніазу склало 100 %, з хронічним - 85,7 %. Під час проведення повторних контрольних обстежень упродовж трьох місяців етіологічне одужання серед пацієнток і групи спостерігалось у 86,7 % випадків, серед пацієнток II групи - у 100 %. Отже, комбінована терапія із застосуванням вагінальних супозиторіїв осарбон має високу терапевтичну ефективність у лікуванні трихомонадної інфекції та сприяє відновленню функціонального стану піхви.