Мета роботи - вивчити особливості клінічних неврологічних виявів інтрапераційного розриву артеріальних аневризм у ранній післяопераційний період та ефективність методів його профілактики. Проведено ретроспективне дослідження результатів хірургічного лікування 69 (31 (44,9 %) чоловік та 38 (55,1 %) жінок) хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу за геморагічним типом унаслідок розриву аневризм головного мозку, у яких мав місце інтраоперативний розрив артеріальних аневризм. Вік хворих - від був від 21 до 65 років, середній вік - (42,2 +- 14,2) року. В усіх випадках захворювання виявлялося клінікою нетравматичного внутрішньочерепного крововиливу внаслідок розриву аневризм. Первинний розрив зафіксовано у 57 (82,6 %) хворих, повторний - у 12 (17,4 %). Утворення внутришньочерепної гематоми спостерігали у 36 (52,2 %) хворих. При госпіталізації всім хворим проводили комп'ютерну томографію головного мозку для верифікації внутришньочерепного крововиливу, набряку головного мозку, ішемічних уражень та гідроцефалічного розширення шлуночкової системи. Діагностику та визначення ступеня ангіоспазму здійснювали за допомогою церебральної ангіографії та транскраніальної допплерографії. Наявність аневризм головного мозку встановлювали за допомогою церебральної та мультиспиральної комп'ютерної ангіографії. Для оцінки радикальності виключення аневризми з кровотоку під час операції використовували допплерографічне обстеження. Клінічний стан хворих оцінювали за шкалою Hunt-Hess, шкалоюWorld Federation of Neurological Surgeon Grading System for Subarachnoid Hemorrhage (WFNS SAH grading scales), шкалою ком Глазго. У гострий період прооперовано 47 (68,12 %) хворих, у підгострий та холодний - 22 (31,9 %) хворих. У 63 хворих інтраопераційний розрив аневризми виник під час виділення аневризми з арахноїдальних спайок, у 2 - під час видалення внутрішньомозкової гематоми, у 3 - при підході до аневризми внаслідок ретракції шпателями. Висновки: інтраопераційний розрив аневризм головного мозку - найчастіше інтраопераційне ускладнення при кліпуванні аневризм головного мозку, виникнення якого погіршує загальний стан хворого, призводить до формування стійкого вогнищевого дефіциту та збільшує ймовірність летального наслідку після операції. Застосування адекватного хірургічного доступу з оптимальним положенням хворого на операційному столі, індукована артеріальна гіпотензія, тимчасова оклюзія кліпсою артерії, яка несе аневризму, є надійними методами профілактики виникнення інтраопераційних розривів артеріальних аневризм. Хірургічна тактика при інтраопераційному розриві аневризми індівідуальна та залежить від етапу оперативного втручання, на якому виникла кровотеча з аневризми, її інтенсивності, анатомо-топографічних особливостей аневризми та артеріальної ланки кровопостачання головного мозку.

Мета роботи - проаналізувати ефективність застосування інтраопераційної контактної допплерографії, репозиції кліпси на аневризму та пілотного кліпування шийки аневризми як основних методів профілактики незадовільного (неадекватного) кліпування шийки аневризми у хворих з інтраопераційним розривом аневризм. Завдяки застосуванню інтраопераційного контактного ультразвукового (УЗ) допплерографічного контролю вдалося уникнути неадекватного кліпування мішкоподібної аневризми (МА) в 16 випадків, з них в 12 (75,00 %) - неповного кліпування МА, в 3 (18,75 %) - компресії артерії-носія, в 1 (6,25 %) - зісковзування кліпси з МА. Метою операцій була деваскуляризація МА для запобігання її повторному розриву, зменшення мас-ефекту, спричиненого внутрішньомозковою гематомою, зниження внутрішньочерепного тиску, санація базальних цистерн головного мозку (досягнуто в усіх хворих). У післяопераційний період відзначено тенденцію до погіршення результатів лікування, появи вогнищевої неврологічної симптоматики на тлі церебрального вазоспазму з розвитком ішемічних ускладнень у хворих із III - V ступенем за шкалою Hunt - Hess на момент госпіталізації, з тривалим тимчасовим кліпуванням артерії-носія МА і тривалими механічними маніпуляціями на церебральній артерії та МА. В усіх хворих з ускладненим кліпуванням церебральних МА мав місце інтраопераційний розрив МА, який утруднював процес кліпування МА, збільшував тривалість хірургічного втручання і був одним із індукторів післяопераційних обтяжливих наслідків. Два пацієнти з 1 балом за шкалою наслідків Глазго мали II та III ступінь за шкалою HuntіHess під час госпіталізації, серед пацієнтів із 3 балами за шкалою наслідків Глазго переважали хворі з II ст. за шкалою Hunt - Hess під час госпіталізації, серед пацієнтів із 5 балами - особи з I ст. за шкалою Hunt - Hess під час госпіталізації. Висновки: неадекватне кліпування шийки МА - основний різновид негеморагічних ускладнень в хірургії церебральних аневризм. До неадекватного кліпування шийки МА відносять наявність залишкового кровоплину в МА після її кліпування, стенозування/компресію кліпсою магістральних та перфорантних церебральних артерій, зісковзування кліпси з аневризми. Чинниками, які впливають на радикальність кліпування шийки МА, є розмір і локалізація аневризми, атеросклеротичне ураження стінок артерій та шийки аневризми, перенесений субарахноїдальний крововилив. Надійні методи профілактики неадекватного кліпування - застосування інтраопераційного допплерографічного контролю кровоплину, пілотне кліпування складних аневризм, оптимізація та індивідуалізація хірургічного доступу. Чинниками, які призводять до незадовільних результатів лікування хворих та негативної клінічної динаміки після кліпування церебральних МА, є тяжкий стан хворого до операції (III - V ст. за шкалою Hunt - Hess), виражений набряк головного мозку, інтраопераційний розрив МА, тривалі механічні маніпуляції на церебральній артерії (тривале тимчасове кліпування МА, виділення МА та "сусідніх" церебральних артерій з арахноїдальних спайок, часті репозиції кліпси на МА у разі її нерадикального або незадовільного кліпуванні).