Установлено, що під час руйнування моделей з гірських порід збільшення розмірів частинок сипких матеріалів для набійки від 40 до 500 мкм коефіцієнт передачі енергії вибуху до навколишнього середовища зростає в 1,3 рази. Одержано кореляційні залежності середньої швидкості вильоту набійок з пластичних матеріалів від їх вологості, а також величини статичних зусиль виштовхування сипких матеріалів з циліндричної порожнини від висоти їх стовпа. Базуючись на запропонованому механізмі дії вибуху на набійку зарядів вибухової речовини (ВР) обгрунтовано й експериментально підтверджено, що під дією ударної хвилі, спричиненої детонацією ВР, відбувається ущільнення та перекладання частинок матеріалу набійки, за цього з великих частинок розмірами 0,004 - 0,05 діаметра зарядної порожнини формується стійкий каркас, у якому заповнювачем є дрібні фракції. Продукти детонації, що розширюються, діють на каркас, що формувався, з заповнювачем. Удосконалено методику розрахунку параметрів буровибухових робіт за умов проведення гірничих виробок у шахтах, небезпечних щодо газу та пилу з урахуванням утворення пиловибухових заслонів з полум'ягасних компонентів, що містяться у набійці.